Якби я була якимось там «офіційним органом», то приблизно так побудувала би свій офіційний відгук на слова, сказані не менш офіційно.
Нещодавно у нас тут, себто в Україні й навіть конкретно в РКЦ в Україні, скориставшись двома нагодами одразу – рамками Євхаристійного Конгресу і державним святкуванням Дня журналіста – відзначався «ювілей журналістів». І вітання принагідні. Виступ єпископа.
У коментарі з приводу «ювілею працівників ЗМІ» (хоча журналістів не було на урочистості перенесення єпископської столиці з Галича до Львова, знаєте, подія була більш-менш 600 років тому) я почула слова про те, що Церква відбудовується – ну так, слава Богу; і що двадцять років тому ми, себто католики, абсолютно не були представлені ні в яких засобах масової інформації. А також про те, що останнім часом налагоджується католицьке телебачення, ну і ще Радіо Марія в Україні є. (Хоча воно більше є в Києві, ніж «в Україні»).
Звісно, ювілей – це дуже добре, день журналіста – це ще краще, а що «розвивається інтернет, який не потребує значних коштів», то це, мабуть, усім за щастя. Хоча якщо останні двадцять – або майже двадцять – років в Україні католики не були представлені у жодних медіа, то мені, наприклад, цікаво, а де ж у такому разі я працювала раніше. Мабуть, що ніде. І «Католицький вісник», який виник 1993 року ще як «Парафіяльна Газета», у світ не виходив. І не було видавництва «Кайрос», не друкувалися журнали, книжки, буклети і що там іще. А ну, народ, наваліться, підкиньте інформації, щоби скласти повний список того, чого в Україні також «не було». Кам’янецького «Аве»? Житомирського «Посланця Милосердя»? Вінницького «Християнського слова»? Харківського «Слова між нами»? Львівської «Радості віри»? А про це саме CREDO, для якого я пишу, вже й не згадую. Ну добре, нехай уже дієцезіальні видання можуть залишитися поза рамками ювілейної уваги. Але всеукраїнське видання, яке довго і вперто, попри всі труднощі, залишалося єдиною римо-католицькою газетою для всієї України, невже так і не існує в нашій медіа-історії?
З великим сумом ми почули… (с) …такі висловлювання з боку тих, хто нас представляє. Як голова Комісії з питань ЗМІ в Конференції єпископату. Або, як наш ординарій. Хоча зрозуміло, що новопоставлений владика ще міг по своїй «молодості єпископській» не дізнатися про те, що саме в його дієцезії виходить друком, які справи на медійному фронті… щоби крім дитячого журнальчика ще когось назвати. Щоб головний редактор «Niedzieli» не формував своїми запитаннями образ України як місцевості, де проблема з алкоголіками, та ще з грошима на відбудову храмів. Зрештою, в тому саме «Кайросі» довгі роки друкується квартальник поляків в Україні – «Krynica». Для «Niedzieli» це було би приємна інформація.
Якби, звісно, було про неї знаття!
Піду я далі сумувати. Стараєшся, стараєшся, пишеш, робиш газету і видавництво – десятиріччями…
Ех.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
