Лист Папи Франциска до 105 пленарного зібрання Конференції єпископів Аргентини.
Любі Брати!
Цими кількома словами прагну привітати вас і водночас перепросити за неприсутність, викликану «нещодавно прийнятими обов’язками» (можна це так сформулювати?). Духовно єднаюся з вами і прошу Господа супроводжувати вас у ці дні.
Прагну поділитися з вами пропозицією: я б хотів, аби робота вашого зібрання будувалися виходячи з підсумкового документу [прийнятого] в Апаресіді та «Випливи на глибину». Там ви знайдете напрямок, потрібний в історичний момент, у якому ми перебуваємо. Насамперед прошу вас, щоб ви звернули особливу увагу на посилення континентальної місії у двох її аспектах: програми й парадигми. Нехай уся наша пастирська діяльність посідає місійний вимір. Ми повинні вийти від самих себе у напрямку всіх екзистенційних периферій та зростати у проповідуванні вільному й безпосередньому.
Церква, яка не виходить назовні, раніше чи пізніше буде знищена хворобою внаслідок замкненості у приміщенні, де знаходиться. Це факт, що також і з Церквою, яка виходить назовні – так само як і з кожною людиною, яка виходить на вулицю, – може щось статися. Перед цією альтернативою – скажу прямо – я тисячу разів більше бажаю Церкву після нещасного випадку, аніж Церкву хвору.
Хворобами, типовими для Церкви, є замкненість у самих собі, вдивляння у самих себе, викривлений погляд, зосереджений на власних проблемах, як у тієї жінки з Євангелія. Це вид нарцисизму, який провадить нас до духовної лаїцизації, сублімованого клерикалізму, і зрештою не дозволяє нам осягнути «солодкої та втішної радості несення Євангелія».
Зичу всім вам цієї радості, що часто нерозривно пов’язана з Хрестом, який, однак, звільняє нас від претензійності, суму, від клерикальної самотності. Ця радість допомагає нам бути людьми плідними, роздавати себе, витрачати себе на служінні святого Люду Божого; ця радість допоможе нам зростати дедалі більше й більше, якщо лиш ми серйозно приймемо завдання душпастирського навернення, якого вимагає від нас Церква.
Дякую вам за все, що ви робите, і за те, що будете робити. Нехай Господь звільнить нас від того, щоб ми робили собі макіяж із нашого єпископства, через зовнішні дрібні прикраси світськості, грошей і «клерикалізму на продаж». Діва Марія нехай навчить нас смирення і тихої, але відважної праці, яка провадить до апостольської ревності.
Прошу вас молитися за мене, щоби я міг розпізнати і зрозуміти те, чого Бог від мене хоче, а не чинити того, чого хочу я. Молюся за вас.
Як брат, обіймаю вас сердечно, і особливим чином хочу привітати Люд Божий, який вам ввірений.
Бажаю вам святого й радісного часу Пасхи.
Нехай вас Ісус благословить, і нехай Діва Марія вас береже.
З братніми вітаннями,
Франциск.
Ватикан, 25 березня 2013 р.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
