Коментарі

Отранто і продовження кроків Бенедикта XVI

12 Травня 2013, 11:11 1986
Отранто, вид з моря


Отранто. Вид з моря на місто в наші дні

Можна як завгодно розцінювати роблене нинішнім Папою, але канонізація мучеників з Отранто є прямим продовженням кроків, намічених Бенедиктом XVI. Попри всю свою «зовнішню ефектність», яка нібито так відрізняє Папу Франциска від його стриманого попередника – університетського професора за покликанням, нинішній Папа продовжує відродження історичної ідентичності Католицької Церкви, а разом із нею і християнської цивілізації.

Як було сказано, в день свята Вознесіння Папа Франциск канонізує Антоніо Прімальдо зі співтоваришами, 800 мучеників, які «були убиті з ненависті до віри». В наш час це зарахування до лику святих є безумовним акцентом на тому, що вірності Христу Господу втрачати не варто за будь-яких обставин.

Отранто – невеличке рибальське містечко в Апулії, на тильному боці «каблука» Італії, на узбережжі Адріатичного моря. У ті роки, які нас цікавлять – а це третя чверть XV століття, – місто належало до Неаполітанського королівства, яким правила арагонська династія. А на морі неподільно панували турки. Оттоманська імперія, перебуваючи на піку своєї експансії, 1479 року завершила завоювання Албанії (протока, що відділяє Отранто від цієї країни, всього 64 км завширшки), відгризла у венеціанців острови в Егейському морі, а саму республіку зв’язала мирним договором – щоправда, наступного літа обламала зуби об захищений госпітальєрами Родос. Тим не менше, серед цілей, намічених загарбниками для себе, був і сам Рим. Не тільки тому, що це центр християнського світу: завоювавши 1453 р. Константинополь, султан Мехмед ІІ уявив себе наступником не лише грецьких імператорів, а й – через них – і власне римських, законним власником Вічного Міста. Флот султана вирушив до італійських берегів. Висадитися планувалося в зручній гавані Бріндізі. Але плани султанського командувача Гедік-Ахмед-паші попсував вітер: шторм відніс кораблі миль на 50 на південь. У підсумку, першим містом, де османи ступили на італійську землю, стало Отранто.

Спершу Ахмед-паша обіцяв городянам свою милість, якщо вони капітулюють. Але… чомусь в Отранто вирішили на здаватися. Перший турецький гонець пішов із порожніми руками, другого засипали стрілами, після чого один із міських стражників урочисто викинув ключі від міських воріт у море. Звісно, послали повідомлення до неаполітанського короля, та хто ж знає, коли прийде допомога? А без нього – що могло протиставити рибальське містечко з гарнізоном у чотири тисячі солдатів цій 18-тисячній мусульманській армії, яка прибула більше ніж на сотні кораблів? «Нічого», – певно, вирішили у гарнізоні; внаслідок чого семеро з кожних восьми солдатів перелізли тихцем через стіну і хутко зникли. Не будемо їх судити суворо: певно, кожен з них вважав за краще не гинути тут задарма, а перегрупуватися десь у глибині Італії та дати бій ворогові на рівних, у складі великої армії…

Залишилися п’ятдесят.

Два тижні 50 солдатів і з ними пліч-о-пліч усі городяни протистояли обстрілам і штурмам. Нарешті, 12 серпня 1480 р. магометани пробили стіни і рушили до міського собору. Архиєпископ Стефано Пендінеллі чекав там на них в урочистих шатах і з розп’яттям у руці; обік нього стояв граф Франческо Ларго, командир гарнізону. Відбувся майже ритуальний обмін люб’язностями: 77-річному архиєпископу було запропоновано кинути розп’яття і прийняти іслам, він відмовився, і йому відрубали голову просто тут, перед вівтарем; графа розпиляли живцем, священиків храму перебили, а в соборі обідрали всі християнські символи та зображення, щоби зробити з нього конюшню.

Далі османи стали «розбиратися» з населенням. Чоловіків, старших за 50 років, убили як непридатних; жінок і дітей до 15 років забрали в рабство, щоби відправити в Албанію. Нарешті, чоловікам «боєздатного» або «працездатного» віку та стану настійливо запропонували перейти в іслам і зберегти життя. Таких набралося чоловік вісімсот. До них звернувся з промовою якийсь священик-відступник на ім’я Джованні, пообіцявши усілякі блага від імені паші.

Відповів йому один кравець досить заслуженого віку, на ім’я Антоніо Пеццула, на прізвисько Прімальдо; він сказав:

«Браття! До цього дня ми воювали, щоб захистити свою країну, щоби життя своє врятувати, і за наших панів. А нині нам пора настала вийти до бою за те, щоби спасти свої душі для Господа нашого, тому що Він якраз помер за нас на хресті, ну то й нам добре за Нього померти, стоячи твердо і незмінно у вірі. Цією бо земною смертю ми завоюємо собі життя вічне і славу мучеників».

Мученики Отранто

Так і сталося. Наступного дня відвели їх усіх, всі вісім сотень, на пагорб, який колись звався Мінервиним, а після цього стали звати пагорбом Мучеників, і стали їм рубати голови. Першим зняли голову самому кравцеві Антоніо, та він не впав, а так і залишився стояти, без голови, і ніхто його повалити не міг. Кажуть, один турок, бачачи таке чудо, сам навернувся у християнство: його, звісно, тут-таки посадили на кілок. Так Антоніо й стояв, поки не вбили останнього з його 800 товаришів.

Двотижнева осада Отранто затримала османське військо, завдяки чому король Неаполя Фердинанд І встиг зібрати війська. Турки ще вдарили по В’єсті, а восени – по Лечче, Таранто і Бріндізі, але далі на північ не просунулися. Зимувати в Апулії для них виявилося голодно, і головна частина їхньої армії перебралася в Албанію, а навесні прийшов син Фердинанда принц Альфонсо. 1-го травня 1841 р. солдати-хрестоносці принца Альфонсо і його союзника, угорського короля Матіаша Корвіна, оточили Отранто. Османи могли би поборотися, але двома днями пізніше, 3 травня, у Гебзі помер султан Мехмед ІІ Завойовник, не доживши 50 років. Зрозумівши, що підкріплення чекати нема звідки, турецький гарнізон покинув місто. Можна сказати, що Італія врятувалася.

Отранто, вівтар мучеників

Реліквії блаженних мучеників у кафедральному соборі Отранто

Чудо з тілом Антоніо Прімальдо, яке не впало після обезголовлення, та раптове навернення турка-ката були задокументовані словами безпосередніх свідків на процесі беатифікації. Цей процес розпочався 1539 р., коли деякі свідки ще були живі. Тягнувся він дуже довго і завершився прославленням блаженних мучеників 14 грудня 1771 р. (хоча їхнє вшанування виникло одразу). Мощі мучеників, знайдені у жовтні 1481 р. нетлінними, перебувають як в Отранто, так і в Неаполі, де вони початково були покладені під вівтарем Богородиці Святого Розарію в церкві Санта-Катаріна-а-Форм’єло, – цей вівтар присвячений перемозі в битві під Лепанто, у кількох містах Апулії, в Бовіно, у Венеції та в Іспанії. Уже в наші дні, в 1991-1993 рр., архидієцезія Отранто знову відкрила справу, щоби розглянути можливість канонізації своїх мучеників. 6-го липня 2007 р. Папа Бенедикт XVI підтвердив своїм декретом факт того, що Антоніо Прімальдо і його 813 товаришів були вбиті з ненависті за віру. Два роки тому було підтверджено факт чуда – зцілення від невиліковного раку монахині-клариски Франчески Левоте, яке відбулося 1980 р.

Святі мученики з Отранто, моліть Бога за нас і за нинішню Європу!

 

За матеріалами: Олег-Михаїл Мартинов, hithlin.livejournal.com

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity