Єпископи Яцек Пиль і Радослав Змітрович 10-19 вересня перебували в Римі на зустрічі з нововисвяченими єпископами. На завершення з’їзду відбулась аудієнція з Папою Франциском. Своїми враженнями від події ділиться Його Преосвященство Яцек Пиль.
Розкажіть про свої враження від зустрічі з нововисвяченими єпископами з цілого світу. Чи знають у світі про Україну? Як у Ватикані дивляться на Церкву в Україні? Чи були якісь кумедні ситуації або історії єпископів, або ж знайомства, які вас вразили?
У Римі зібралося понад сто нових єпископів. Деякі з них були висвячені два роки тому, але приїхали на цю зустріч, бо пропустили минулорічну. Я думав, що зустріну нашого єпископа Вєслава Круткого ОМІ з Канади, але виявилося, що він входить до складу Конгрегації євангелізації народів, яка збирається раз на два роки. Тому ми не зустріли його в Римі.
Про Україну найбільше чули єпископи з Європи, і в розмові з ними відчувалася нотка надії, що колись Україна таки приєднається до Європейського Союзу. Найбільше знають українців чи, краще сказати, українок, які емігрували до Італії, Польщі, Іспанії, Португалії в пошуках роботи. Вони не завжди працюють у гідних умовах. Натомість єпископам із Африки й Латинської Америки Україна не дуже відома.
Ця зустріч дала змогу познайомитися з єпископами, у яких таке саме життя і ті ж проблеми, що й у нас в Україні. Крім того, разом зі мною і моїм співбратом Радославом було ще двоє греко-католицьких єпископів із України. Одного дня ми звершували Євхаристію в маронітському обряді. Літургію очолювали єпископи Східних Церков. Ми мали переклади текстів латинською мовою. Це був цікавий досвід вселенськості Церкви.
Мене вразив дух братерства на цій зустрічі. Можна було порозмовляти з різними єпископами і навіть кардиналами на різні теми, якщо, звичайно, дозволяло знання мови. Щоденно відбувалося по чотири конференції, які закінчувалися питаннями чи обговореннями.
Що ще мене вразило? Ми мешкали в Легіонерів Христа, і мене там вразило те, що не було замків у дверях кімнат. Виявляється, в Італії не крадуть.
Чи змінилося ваше уявлення про Папу Франциска після зустрічі з ним? Які слова Папи запам’ятались найбільше? Чи була можливість порозмовляти особисто?
Завдяки систематичним матеріалам Католицького Медіа-Центру в Києві, я ще раніше читав про починання Папи Франциска і його стиль життя. Під час нашого перебування в Римі відбулися єпископські свячення отця Конрада Краєвського, голови Служби папської милостині. Призначивши його архиєпископом, Святіший Отець запитав, скільки квадратних метрів займає його квартира і на якому авто він їздить. Звичайно ж, квартира не була завеликою, і автомобіль був із «dolnej półki» (Прим. КМЦ. – пол. «із найнижчої полиці»), тому отець Конрад міг залишитися при Папі, щоби «бути продовженням його рук до вбогих».
Аудієнцію з Папою ми мали на завершення нашої зустрічі в Римі 19 вересня. Святіший Отець спочатку промовив до всіх єпископів, зібраних у Климентинській залі. Говорив про обов’язки єпископів, щоби вони були передусім близько до народу Божого та не проводили багато часу в подорожах, а пильнували свою дієцезію. Мені сподобалося його порівняння: бути вірним своїй дієцезії, як чоловік своїй дружині. Уникати духу кар’єризму. Єпископи мають любити свою Наречену, якою є Церква.
Після цих слів і благословення кожен учасник аудієнції міг особисто підійти до Святішого Отця, потиснути йому руку й поцілувати Перстень Рибалки (Прим. КМЦ. – перстень святого Петра). Кожен, напевно, розповідав йому, звідки передає вітання для Понтифіка. Це насправді була зворушлива зустріч.
Що означає для вас як єпископа зустріч із Понтифіком?
Папа у Христовій Церкві є знаком єдності. Усі присутні на аудієнції єпископи глибоко переживали цю зустріч. Через своє ставлення, повну покору й відкритість Святіший Отець приводить до Христа багатьох людей, а єпископів навчає, що вони мають так само, як він, бути відкритими до люду Божого. Зустріч із наступником святого Петра надає сил та енергії, щоби ставати кращим і ділитися з іншими найважливішим – вірою.
Довідка
Єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії Яцек Пиль ОМІ отримав єпископське рукоположення 5 січня 2013р. В Конференції Єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні він був призначений головою Літургійної комісії.