Коментарі

Мода у Церкві: нічого доброго не вийшло

14 Листопада 2013, 09:20 2702 Ірина Єрмак
Варшава


Варшава, храм св. Августина

Останніми днями преса Польщі сповнена перепрошень. Що таке сталося у Варшаві, що п’ятий день поспіль Церква вибачається перед усіма, хто міг почутися ображеним?

Уже третя з черги заява, починаючи з суботнього вечора 9 листопада, опублікована на сайті парафії св. Августина, а також — на сайті Варшавської архидієцезії. Священики парафії перепрошують за згіршення, а також запрошують парафіян у завтрашню п’ятницю, 15 листопада, на Месу та благальний молебень увечері.

Ідеться ось про що. Тиждень тому, 8 листопада, в храмі на Новолипках відбувся закритий показ мод відомого у Польщі дизайнера Мацєя Зеня. Навіть камерний, він усе одно викликав хвилю обурення, яка накрила не тільки самого дизайнера, а й настоятеля парафії, який дав згоду на шоу. Чимало католиків почулися глибоко ображеними місцем презентації, вважаючи, що в сакральному просторі заходи такого рівня не повинні відбуватися. «Зачепило мене. Сильно зачепило, — написала Агата Слюсарчик у своєму відгуку під заголовком «Бог моди». — У наших храмах, буває, крутять кіно, відбуваються концерти, конференції, зустрічі з запрошеними гістьми, або театральні вистави. Та мені найбільше стало боляче від того, що організатори [показу мод] зробили з Божого дому євангельське торговище» — з якого, можна продовжити думку авторки, Ісус виганяв усіх зайвих бичем. Усе, що діється в стінах храму, написала п. Агата, має воздавати славу Богу: і концерт, і вистава. «Навіть якщо — як я прочитала в одному з коментарів — “на час показу Пресвяті Дари було перенесено в безпечне місце”».

На обурення вірних одразу ж відреагувала Варшавська курія, видавши заяву: «Отець настоятель парафії висловив згоду на згадану презентацію, маючи сподівання і запевнення, що це буде закритий показ шлюбного вбрання. Насправді ж відбувся типовий показ мод, що є зловживанням як стосовно сакральності місця, так і стосовно довіри, яку виявив Отець настоятель, відповідальний за цю святиню». У заяві курії написано слова жалю та перепрошення до всіх, хто почувся цим зачеплений. «З огляду на це священики, які працюють у парафії св. Августина, разом із Варшавською курією висловлюють жаль, що сталася така подія, перепрошують усіх, які мали право почутися цією подією ображеними, і заявляють свій рішучий протест проти організації таких презентацій у храмах та інших сакральних місцях». Заяву підписав о. Рафал Марковський, прес-секретар Варшавської архидієцезії, на сьогодні вже єпископ-номінант Варшавський (єпископ-помічник).

Отець Себастьян Вавжинський, вікарій парафії св. Августина, особисто вийшов до вірних парафії зі словами перепрошення. Після недільної Служби 10 листопада вірним зачитали заяву курії у справі п’ятничної події, а о. Себастьян говорив про свій сум. Він підтвердив, що то мав бути камерний показ шлюбної моди, а довіру настоятеля просто використали. Також він сказав, що до профанації не дійшло: Пресвяті Дари на той час із Дарохранительниці перенесли. І ніхто з учасників чи організаторів показу не мав доступу до пресвітерію. «Хоч і так цього не повинно було статися», — додав вікарій і попросив про молитву за парафію та священиків, які там працюють.

Як, власне, розгорталися події?

Відомий у Польщі дизайнер домовився про показ шлюбної моди; настоятель дав згоду. Однак від середи, 6 листопада, триває парафіяльне паломництво до Святої Землі, заплановане ще рік тому. Разом із прочанами виїхали з парафії настоятель і двоє вікаріїв, залишивши двох інших вікарних священиків «на хазяйстві». У п’ятницю, 8 листопада, увечері, у храмі відбувся той показ, на якому були — як з’ясувалося — християни, а не просто «любителі мод». Манекенниці проходжувалися головною навою, як на «язиці» подіуму, і переодягалися в ризниці. Попри те, що «закритий показ» означає також заборону знімати фото і відео, присутні в храмі св. Антонія виклали в інтернет трохи фотографій того, як напівголі манекенниці переодягалися під розп’яттям. Саме це викликало хвилю, що понеслася по ЗМІ та блогах. Ісуса Євхаристійного завчасно перенесли до пресвітерію, а внутрішня архітектура цього костелу така, що перехід із ризниці до головної нави не вимагає входження до пресвітерію. Отже, сказати б, слава Богу. Хоч навряд чи за все: короткі платтячка манекенниць, музика з фільмів «Дитина Розмарі» (хто раптом не знає, то це «релігійний фільм жахів») і «Горбата гора» (там про гомосексуальне «кохання»)… До речі, на цей показ мод ніхто зі звичної прес-групи запрошення не отримав, зазначає Томаш Голомб. Нечисельна групка дістала відомість про показ ледь не в останню мить, хоча зазвичай на такі імпрези запрошують за місяць. А дехто отримав ще й… свічку, вкладену у запрошення. Атмосфера назрівала.

«Я сіла на лавці між двома конфесіоналами, — пише на своєму порталі журналістка Ева Войцеховська, — але за кілька хвилин стала якось дивно почуватися, і вирішила, що це місце відверто не для мене». Глядачі показу теж почувалися, за її спостереженнями, не надто добре: чимало людей були розгублені й не розуміли, що діється. Вони були впевнені, що йдуть на показ мод у приміщення колишнього храму, недіючого, як то в наші дні нерідко буває у світі. «Я знаю, що на дизайнерів тиснуть, аби вони вигадували щоразу нові місця для своїх показів. Видовище було цікаве. Не знаю, чи назвати його профанацією, бо ж ніхто не ходив із голим бюстом і не танцював на вівтарі».

Отакої. Виявляється, аби нинішній католик зрозумів, що його ображають, то потрібно, щоб йому плюнули просто в обличчя, інакше до нього просто не дійде? Якщо не було танців на вівтарі, то все інше «в порядку».

Навряд  чи воно аж так усе в порядку, якщо на час показу таки винесли Господа Ісуса з головного приміщення храму. Скидається на те, що у когось зі священиків спрацювала інтуїція.

Показ розпочався о 21.30 і тривав заледве 20 хвилин. Жоден зі священиків його не дивився. Зате храм був повний охоронців, які ретельно пильнували, аби всередину не потрапив ніхто без запрошення. Автор колекції Мацєй Зень про цей показ говорив так: «Я повернувся у дитячі роки, коли то в Любліні часто ходив до костелу і завжди “бачив” там свій показ. Отож я вирішив вибратися до храму і спитати, чи не хотіли б мене прийняти, і показати мою колекцію. На що серйозні люди в Церкві мені відповіли: “Якщо хтось [і може це зробити], то тільки Ви”».

Що ж представив відомий дизайнер у колекції, яку «з дитинства бачив» у своїй уяві, сидячи у храмі Божому? Та ж сама Ева Войцеховська, яка представила огляд колекції, пише: «Здивував вибір музики (…) Здивувала також і колекція — немовби й не Зень. Замість довгих вечірніх суконь, до яких привчив нас Мацєй Зень, манекенниці ходили у коротеньких штанцях, дуже широких спідницях на турнюрах (геть не в стилі Зеня) чи навіть у штанах і високих, за коліно, чоботях». Ще раз повернемося до початку історії: настоятель парафії, о. Валенти Круляк, дав дизайнерові дозвіл на показ вбрання до шлюбу і Першого Причастя

Що каже сам пан дизайнер по завершенні показу?

— Це аж ніяк не був показ шлюбної моди!

Двічі на рік цей варшавський модельєр влаштовує виставки своїх моделей «от кутюр». В одному з останніх інтерв’ю він визнав, що йому було «тісно в творчих рамках, і костел став природним тлом для колекції». У внутрішньому житті дизайнера «багато що змінилося». «Я дозрів… пройшов сильну розумову і творчу трансформацію в кількох показах. Змінив також свій погляд на моду. Я її осучаснив», — каже дизайнер. Його нова колекція називається «Я є». (Більше натяків не треба?)

«Це натхнення енергією, її різними видами, і тим, що вона може зробити, — пояснює Зень. — Я довго розробляв цю тему, бо людина є енергією, і нею також є одяг, а також кольори… Другим з черги натхненням стала релігійна тематика і елегантні строї, які люди вдягають до церкви». На запитання журналіста, чи він такий одяг освячуватиме, дизайнер відповів: «Ну, не перебільшуйте. Вбрання якнайбільш сучасні, а посилання на релігійні емблеми — не буквальне. Крім того, показ відбудеться у храмі, який стане натуральним тлом для колекції».

Пояснив дизайнер також і те, в чому полягає його внутрішня зміна і новий погляд на моду: «То не клієнтки будуть мені казати, чого хочуть, а я. Я буду істинним дизайнером і творцем дійсності. Тим, хто пропонує, вдягає жінок, каже, як вони повинні вдягатися. Я хочу творити свою моду для клієнток, для польок, а може, і для цілого світу».

А Церква, видно, і надалі для новоявленого «творця» залишатиметься «природним тлом». Певно, таки не без підстав священики варшавської парафії св. Антонія запрошують на Месу і благальний молебень у п’ятницю ввечері…

Зень, показ

Зень, 2

Вигляд храму під час показу мод

Варшава, храм св. Августина

А за дня це дуже світлий і красивий храм

*

Навряд чи можна сильно дорікати настоятелю і священикам, які залишилися в парафії. Завжди може трапитися, що людина, від якої не чекаєш нічого поганого, використає твою довіру, вирішивши, що вона, бачте, творець. Ідеться радше про те, як реагувати в подібних ситуаціях. Вочевидь, зброя номер один — інтернет. Є речі, яких замовчувати не можна. Питання номер два — наявність віруючих, які не змовчать! Не кілька інтернет-активістів на всю, скажімо, Україну, а багато віруючих, розумних і сповнених гідності, які не всміхатимуться жалісливо, розуміючи, що в їхньому домі розвели болото, але вони «нічого не можуть зробити».

Чому мене так зачепив цей випадок у парафії, в якій я ніколи й не була? Тому що я нерідко буваю в київському храмі св. Миколая. В якому свого часу одна з українських відомих співачок зняла відеокліп: нібито вона — дівчина, закохана у священика, а він такий весь у сутані й колоратці, за ґратками конфесіоналу (ТАК, того самого конфесіоналу, де і я приходила до СПРАВЖНЬОЇ сповіді), зізнається йому в почуттях, а він до неї кидається, і пристрасний поцілунок… на тлі відомого органу з іконою Матері Божої Остробрамської.

То подія давня. Але питання залишилося донині. Що робити і як реагувати.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Польща
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: