Історія про добрих людей у великому місті
Пам’ятаєте, як у другій серії «Cам удома» малий Кевін Макалістер опинився в Нью-Йорку? І не просто дав собі раду, а нейтралізував двох злочинців. Його історія уже 20 років є натхненням для дітей – знаходити вихід із безвихідних ситуацій, не боятися незнайомих, вірити у добро і за нього боротися.
Але ця історія не про кіно, а про Нью-Йорк і про мене. Місто, яке саме часто є окремим героєм у фільмах, місто-легенда, 10-мільйонний гігант, де змішалися усі нації та раси, і я, яка вперше їхала у Штати і хотіла побачити якомога більше всього. Тому пропозицію відвідати Нью-Йорк після літньої школи сприйняла як подарунок долі. Зі своєю надмірною надією на інших я, звичайно ж, не попередила про свій приїзд. (Правило №1: їдучи до незнайомого міста, запасіться списком контактів.) І, прибувши на китайському автобусі (бо так дешевше) з Бостона в Чайнатаун – район Нью-Йорка, де живе близько 100 тисяч китайців, – я пережила справжній культурний шок: на вулицях були самі китайці, які щось купували, продавали, кудись поспішали. (Правило №2: перевіряйте економні варіанти). Другий шок очікував у метро, яке виявилося без ескалаторів, а я була одна, і в мене було чотири ноші плюс ноутбук. (Правило №3: кількість багажу повинна дорівнювати кількості рук).
" В гаманці у мене було 50 доларів і картка на 20 доларів у дешевий фаст-фуд, а до літака в Україну – три дні
Після такого початку я сподівалася на сік і післяобідній сон у Брукліні, в парафії з промовистою назвою Богородиця Прибіжище (Our Lady of Refuge Church). Проте у плебанії мене зустрів чорношкірий франкомовний священик, який ніколи не чув не лише про те, що я маю приїхати, а й про людину, яка домовлялася про мій приїзд. А варто сказати, що район, до якого належить ця парафія, – не найблагополучніший у великому місті, тому прогулянка для роздумів, що ж робити, увігнала мене у ще більше паніку. Варто згадати, що в гаманці у мене було 50 доларів і картка на 20 доларів у дешевий фаст-фуд, а до літака в Україну – три дні. Ситуація безнадійна, правда? (Правило №4: Хоч би якими спокусливими були знижки та дешевими – сувеніри, у подорожі залишайте гроші на «чорний день»: ніч у хостелі, проїзд на таксі).
А тепер про добрих людей. Як розуміють навіть маленькі глядачі «Сам удома», у великому місті є не лише багато злочинців, а й чимало добрих людей. Купивши телефонні картки, я почала тероризувати усіх своїх знайомих в Америці, не звертаючи уваги на те, чи ми справді знайомі, чи за одну ручку в трамваї трималися, чи мені щойно продиктували їхній телефон. До кінця дня у мене був цілий список телефонів і адрес. Проте допомога часто приходить із несподіваного джерела: увечері, втомившись від пошуків, я повернулася до парафії в Брукліні забрати речі. Священик запросив мене на чай. Він, виявляється, весь день також не сидів, склавши руки, а через серію дзвінків з’ясував, що я не міська божевільна, а сталося прикре непорозуміння. І хоч місця в них справді не було, тієї ночі вони мене прийняли. А на наступні кілька днів семінаристи з України, які відбували там пасторальну практику, знайшли для мене чудове помешкання у родині американських українців, завдяки яким мої три дні в Нью-Йорку були затишними й світлими. (Правило №5, останнє: світ не без добрих людей, їх просто треба шукати).
фінансово.
Щиро дякуємо!
