Завершення пригод Анатолія, Марії та Христини під час паломництва до Святої Землі
Два місяці ми добиралися до Єрусалима. Дорогою нас чекало багато пригод, сумних і радісних моментів. Завдяки цьому паломництву ми стали іншими. А завершальним акордом прощі став шлюб Анатолія та Марійки на тому місці, де Ісус під час весілля перетворив воду на вино.
Часто виникало враження, що Господь складав пазли дуже гарної картинки. Але побачити її цілком було можливо лише опісля всього. Пригоди, люди, події, несподівані зустрічі… все було в стилі Бога – самі сюрпризи!
Ми майже біля мети
Дістатися з Кіпру в Ізраїль нам, знову ж таки, допомогла несподіванка. Через десятьох знайомих ми знайшли на Кіпрі чудового чоловіка Джаммаля. Він встиг викупити нам чи не останні квитки на останній корабель, що йшов із Кіпру до Хайфи (Ізраїль), де на нас чекали друзі. Після довгих допитів на кордоні в порту ми нарешті ступили на Святу Землю.
Господь і справді благословляв нас чудовими людьми, готовими допомагати. Так, у Хайфі ми зупинились у протестантській спільноті «Живий Ізраїль». Вони орендують колишній греко-католицький монастир на горі Кармель. Того самого дня й до того само монастиря прибув о.Петро Куркевич, який відкривав філію Школи Християнського Життя та Євангелізації в Ізраїлі. Ми ще встигли допомогти о.Петру провести цю незвичайну Школу – для людей із центру реабілітації від алко- та наркозалежностей. Атмосфера у цьому центрі, що розташувався у старому монастирі, була просто надзвичайна.
Панорама Єрусалима
Пішки по Ізраїлю нам походити не вдалося, бо нас повсюди возили і показували Святу Землю. Величезний подарунок від Бога – можливість побачити місця, де колись ходив, проповідував, навчав, творив чудеса наш Добрий Бог. Усвідомлювати, що ці дерева, це каміння, ці стіни могли бачити самого Ісуса… аж мурашки по шкірі.
Загалом в Ізраїлі ми були два тижні. Побачили Назарет, Кану, Єрусалим, гору Тавор, Капернаум, Галілейське озеро, місця чудес, місце Нагірної проповіді, Гетсиманский сад, місце народження Йоана Хрестителя, навіть купались у диких місцях Йордану та Галілейського озера. У Єрусалимі ми побували в підземеллі, де на Ісуса надягали терновий вінець, і нас ледь не заарештувала поліція за наближення до Золотих воріт. Після чого ми повернулись до Хайфи на весілля.
Вечерник – тут Святий Дух зійшов на Апостолів
Українське весілля
Однією з цілей нашого паломництва було весілля Анатолія та Марійки. Але планувалося не просто святкування, а весілля в Кані Галілейській! Вінчання відбулось у Храмі Першого Чуда. Він побудований над залишками того будинку, де Ісус зробив перше чудо, перетворивши воду на вино. Прибули батьки та родичі молодих. Вінчання провів о.Петро. Ну і, звичайно, молодята були зірками для туристів, які одразу підбігли з ними фотографуватися. Чи було ще коли українське весілля в Кані? Я про таке не чула.
" Я побачила Єрусалим, відчула його атмосферу. Побувала на Голгофі. Читаючи зараз Біблію, я бачу цю місцевість в уяві, й це набагато глибше допомагає розуміти Слово Боже
Іспит складено!
Це паломництво було одним із найяскравіших періодів у моєму житті. Багато чудес, багато опіки Божої, практика довіри Йому, цікаві країни, люди, пригоди з Богом. Відчуваю, що після майже двох місяців паломництва я повернулася геть іншою людиною. Разом ми пережили багато, і ці переживання й досвід становлять для мене скарб, яким хочу поділитися з вами.
Синагога в Капернаумі
Після повернення виявилися правильно розставленими життєві пріоритети: Бог на першому місці. Не людина, не робота, не обставини, не думка інших, не гроші, – лише Бог може бути найголовнішим у моєму житті. Кожен це чув багато разів, але найдовший шлях – від розуму до серця. Саме його Господь допоміг мені подолати.
Бог навчив мене довіряти до кінця. Не можу сказати, що зараз це виходить завжди, але дякую Богові за надзвичайний досвід довіри Йому. Згадую наші пригоди та Божу опіку – щоразу, коли важко зробити вибір сьогодні, коли не розумію, що відбувається в житті. Пізнала бо, що є Господь, який тримає свою долоню над кожною життєвою ситуацією.
Бог навчив мене ділитися своїми переживаннями. Здається, а що тут такого? Але я чітко побачила, як важливо ділитися з близькими (родина, друзі, спільнота) тим, що маєш у серці: радість або смуток, добрі слова чи образа, підтримка або розчарування. Ми дуже часто помічали, що важкі ситуації вирішувалися самі собою, коли ми просто сідали та щиро один з одним розмовляли.
Великим даром для мене й понині залишається те, що я на власні очі бачила, як виглядає, наприклад, Галілейське озеро. Які насправді Кана і Назарет. І що гора Табор насправді чималенька, а не якийсь пагорб. Я побачила Єрусалим, відчула його атмосферу. Побувала на Голгофі. Читаючи зараз Біблію, я бачу цю місцевість в уяві, й це набагато глибше допомагає розуміти Слово Боже.
Via Dolorosa
Я побачила насправді, що з Богом немає нічого неможливого, і що Він найкритичнішу ситуацію може за лічені хвилини обернути на благословення. Варто лише дочекатись Його – і зробити ще один крок у довірі.
Після пригод
Ми повернулись в Україну літаком. Анатолій і Марія були вже чоловіком і дружиною. Зараз вони – батьки двох чудових малюків. Мене Господь благословив чудовою роботою, про яку я тільки могла мріяти, і подовжує благословляти. Але найголовніші зміни сталися в нас самих, за що я Богові безмежно вдячна.
Галилейсське озеро
Храм Гробу Господнього
На Голгофі
Початок розповіді читайте у попередніх числах CREDO:
Дорогою до Єрусалима →
Дорогою до Єрусалима – 2 →
Дорогою до Єрусалима – 3 →
Дорогою до Єрусалима – 4 →
Дорогою до Єрусалима – 5 →
Дорогою до Єрусалима – 6 →
фінансово.
Щиро дякуємо!
