То була найбільша криза, яка будь-коли розігралася на землі, а жінки не підвели. Чи ж це ключ для розуміння кризи наших часів? Чоловіки керують світом, а світ весь час занепадає. Ті переваги, сяйвом яких чоловік був оточений, сьогодні ніби випарувалися…
Хто спроможний краще противитися кризі: чоловік чи жінка? Можна аналізувати це питання, посилаючись на різноманітні кризи в історії світу, і не знайти однозначної відповіді. Найлегше знайти цю відповідь на прикладі найбільшої кризи, з якою людина будь-коли мала справу, тобто розп’яття Божественного Спасителя. У тій величезній драмі, яка тоді розігралася на Голготі, вражає один факт: чоловіки підвели. Юда, який спершу їв при Його столі, а потім відвернувся від Нього, обпік Його вуста поцілунком, даючи доказ того, що кожну зраду Божої любові випереджає певний знак пошани або почуття. Пілат, типовий опортуністичний політик, так боявся реакції ненависті свого уряду, що — попри свою впевненість у неповинності цього Чоловіка — не звільнив Його, а прирік на смерть. Анна і Каяфа вдалися до нелегальних нічних допитів і не завагалися покликати фальшивих свідків. Роздирали свої шати, так ніби їх гіршила Його Божественність. Троє вибраних Апостолів, які були свідками Переображення, а отже — можна сподіватися — були достатньо сильні, аби знести скандальний вигляд бичованого Пастиря, спали, коли були Йому найбільше потрібні. На дорозі до Голготи один незнайомець, хтось із роззяв, якого зацікавила просто драма Людини, яка йде на власну екзекуцію, був примушений надати Йому допомогу. На самій Голготі був тільки один із Дванадцятьох, Йоан, і можна би подумати, чи він там випадково не опинився тільки через присутність Матері Ісуса.
З іншого боку, не підвела Його ні одна з жінок. Під час допитів єдиним голосом, піднесеним на Його захист, був голос жінки. Попри розлюченість судових виконавців, вона увійшла до будинку суду і закликала свого чоловіка, Пілата, аби не засуджував «цього справедливого». На дорозі до Голготи, де один чоловік був примушений допомагати Йому нести Хрест, побожні єрусалимські жінки, не звертаючи уваги на насмішки солдатів і роззяв, утішали Його словами, повними співчуття. Одна з них обтерла Його обличчя хусткою, і відтоді вже назавжди зветься Веронікою, що означає «істинне зображення», бо ж зображення Христа Спасителя відбилося на її хустці. На самій Голготі були присутні три жінки на ім’я Марія: Марія з Магдали, яка завжди перебувала в Його ногах, і знову буде там Великоднього ранку; Марія, дружина Клеопи, матір Якова і Йоана; і Марія, Мати Ісуса — три роди душ, які завжди можна знайти біля підніжжя Хреста Господнього: покута, материнство і дівоцтво.
Ось найбільша криза, яка будь-коли сталася на землі, а жінки не підвели. Чи ж це не ключ до розуміння кризи наших часів? Чоловіки керують світом, а світ весь час занепадає. Ті переваги, якими сяяв чоловік, нині, здається, випарувалися. Чоловік поступово зрікається першої зі своїх особливих здатностей — розуму, дозволяючи філософії відкидати основоположні принципи, праву — ігнорувати Віковічний Розум, що стоїть за всіма веліннями і встановленнями законів, а психології — заступити розум темними, пекельними інстинктами лібідо. Друга з його здатностей, керування, поступово відмирає, бо демократія стає арифмократією, де цифри та опитування вирішують, що є добре, а що зле, а люди дегенерують у маси, що вже не складаються з особистостей, а є групами, якими керують чужі, зовнішні сили пропаганди. Третя зі здібностей чоловіка, відданість земним і матеріальним справам, стала такою перекрученою, що матерія у вигляді атома використовується для знищення людей, а може навіть довести світ до точки, в якій він перестане існувати, як «несуттєве зблякле явище». Четвертий з його атрибутів, буття тим, хто дає, перекований на буття тим, хто бере, — забувши про Бога і гадаючи, ніби цей світ є «всім», чоловік вважає, що має взяти стільки, скільки зуміє, перш ніж помре, як тварина.
Це не означає, що жінка зберегла переваги своєї души в незаплямованому стані; вона би перша була схильна визнати, що її життя далеке від ідеалу. Коли смичок порваний, скрипка вже не може видавати звуки. Жінка тисне на «рівність» із чоловіком, не в духовному сенсі, але тільки щодо права конкурувати з ним в економічній сфері. Допускають лише одну різницю, а саме — власну роль у прокреації, яка, зрештою, часто пригнічувана з економічних причин, жінка перестає бути обдаровувана меншою чи більшою повагою з боку «рівного» їй чоловіка. Він уже не поступається місцем у заповненому транспорті; вона ж рівна з ним у виконанні роботи — ну то чого би не могла стати амазонкою і воювати на війні пліч-о-пліч із чоловіками в Нагасакі? Тоталітарна війна, яка не робить відмінностей між військовим і цивільним, солдатом і матір’ю, є безпосереднім наслідком філософії, в рамках якої жінка зреклася своєї особливої переваги, ба навіть права, протестувати проти деморалізації. Я пишу це не для того, щоб засудити місце жінки в економічному житті, але щоб засудити полишеність виконання нею творчих і надихаючих ролей, які є так сильно жіночими.
У ці важкі часи потрібно заново вслухатися в жінку. В критичний момент Падіння Людини саме жінці та її потомству Бог обіцяв визволення з бід; у момент кризи, коли багато хто, кому було дано Об’явлення, забули про нього, і коли юдейські народи були позбавлені розуму, то саме до жінки був посланий Ангел, аби принести Їй пропозицію виконання обітниці, щоб Її потомство стало Словом-Людиною в особі нашого Божественного Господа і Спасителя, Ісуса Христа. Це історичний факт, що кожного разу, коли світ перебував у небезпеці падіння, виростала хвиля побожності до Жінки, яка не є спасінням, але яка в нім бере участь, приводячи своїх дітей назад до Христа.
Архиєпископ Фултон Дж. Шін
фінансово.
Щиро дякуємо!
