Темою цього числа є Таїнство Хрещення, а найважливішим символом цього першого Таїнства є звична для нас вода. Щоправда, дедалі рідше ми ходимо до криниці або джерела, щоби її зачерпнути… А колись св. Франциск Ассизький прославляв Бога: «Будь прославлений, мій Господи, сестрою Водою, надзвичайно потрібною, покірною, дорогоцінною та чистою». Вода була для нього приводом звернутися до Бога. Спробуймо зробити це і ми.
Візьмемо до уваги лише деякі фрагменти Священної історії, пов’язані з водою. Для цього підемо від джерел нашої історії до знаків часу сьогодення.
Вода у Старому Завіті
Уже при створенні світу Божий Дух ширяв над первісними водами, де пізніше розпочалося життя. На Близькому Сході води мало, тому вона є благословенням та символом життя: людина не виживе без води. У водах потопу ми бачимо інший вимір води: знищення, смерть. Однак ті ж води потопу були очищенням для землі, бо людству було дано шанс змінитися. Навіть води смерті стали колискою нового світу. Бог посилає дощ благословення та покарання засухою, бо Він єдиний може опанувати силу хвиль, Він єдиний – Господь над усім.
Наступною подією, пов’язаною з водами, є перехід ізраїльського народу через Червоне море. Тут обидві характеристики добре поєднані в одне ціле: води моря стали фатальними для єгиптян, котрі не підкорилися волі Бога, і водами спасіння для ізраїльтян, які через них вийшли на свободу.
У ІІ Книзі Царів описується зцілення пророком Єлисеєм сирійця Наамана, коли води річки очистили його від прокази. Символічне занурення саме в цій річці згідно з наказом пророка приносить неочікуваний і надзвичайний результат.
Під час блукання пустелею Бог дає своєму народові воду зі скелі, щоби люди не померли. Вода стає знаком особливої уваги Бога, який дає все необхідне для доброго життя своїх обраних. А в Книзі пророка Єзекиїла описується вода, що витікає з-під храму й несе життя всюди, куди потрапляє.
Важливою є вода в обрядах очищення, приписаних юдеям після кожного вчинку, що міг викликати осквернення. Більшість обрядів очищення були пов’язані з омовіннями, відлуння чого знаходимо в Новому Завіті.
Вода в Новому Завіті
Вода з’являється часто і з насиченим богословським значенням: хрещення на покаяння у Йордані, знак у Кані Галилейській. У розмові з самарянкою Ісус говорить про живу воду, що дає вічне життя. А в промові на Свято кучок Господь проголошує: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в Мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» (пор. Йн 7, 37-38). Завдяки омовінню в купелях Силоаму та у Витесді хворі діставали і фізичне, і духовне зцілення.
Учитель Ісус омив водою ноги своїм апостолам під час Останньої вечері на знак їхнього очищення та свого служіння. Після смерті з боку розп’ятого Ісуса витекли кров і вода. В Одкровенні є кілька звернень до символу води (7; 21; 22). Як бачимо, пунктів для особистого поглиблення теми не бракує.
Вода у житті Церкви
Християни згадують всі ці значення води на Літургії, особливо в обряді Таїнства Хрещення. Звичайна форма Хрещення передбачає повне занурення людини у воду, що символізує смерть старої людини з її гріхами (коли людина занурюється) та народження нового, Божого створіння (коли охрещений виринає з води). Вода тут одночасно є знаком і знищення, і відродження.
Як і у водах Червоного моря, через воду Хрещення раби гріха переходять до свободи Божих дітей. Вода Хрещення очищує душу, як води єврейських омовінь, і дає вічне життя, як казав Христос. Через води Хрещення ми єднаємося з Христом у Його смерті й Воскресінні та стаємо Божими дітьми, дістаючи прощення всіх гріхів. Через цю воду ми отримали гідність. Коли на святкових Літургіях нас окроплюють освяченою водою, то робиться це для того, щоби нагадати нам про нашу гідність Божих дітей.
Час гідності
Поняття гідності є трохи призабутим, хоча тепер воно дедалі частіше повертається в публічну дискусію у зв’язку з Євромайданом. Ми знаємо про англійські звичаї, пов’язані з отриманням титулу сера чи з приналежністю до аристократії. Інші молоді люди роблять безліч дивацтв, але достатньо титулованому нащадкові «не так» одягнутися – і вже новина: він же, наприклад, принц, він повинен поводитись інакше! Не личить «їм» робити те, що «іншим» зійде з рук, бо вони мають титул. Навіть якщо аристократичний рід став бідним, то й тоді його нащадки пишатимуться походженням.
Застосуємо тепер це поняття до нас, бо називатися Божими дітьми – це навіть більше, ніж мати почесний титул. Недарма каже св. Павло: «Все можу, але не все личить» (пор. 1 Кор 6, 12; 10, 23). Те, що ми носимо Боже ім’я в собі, називаємося Божими дітьми, зобов’язує нас до певної поведінки. Кожен колись чув у якійсь ситуації, що «так» віруючий не повинен чинити або казати. Було ніяково й напевно змушувало задуматися над собою. Нас усе одно будуть оцінювати інакше, ніж інших, якщо знатимуть, що ми віруючі, особливо якщо ми католики, бо нас так мало в Україні…
Тому вода має нагадати: ми покликані до великих справ, покликані свідчити всією своєю поведінкою про святість Бога і Його любов, Його силу очищення та оживлення, дані нам через води Таїнства Хрещення. Після Хрещення ми грішимо, не завжди поводимося так, як повинні, але не втрачаємо гідності: цей «титул» залишається при нас – і нам необхідно про це пам’ятати та «підтягувати» себе. Кожна вода, навіть звичайна, може нам про це нагадувати, як бачимо на прикладі св. Франциска. Кожна вода нехай нагадує нам про необхідність нашої прозорості й корисності, особливо в цей важливий для нашої Батьківщини час.
о. Патрик Оліх OFM, "Католицький Вісник", № 2/2014
фінансово.
Щиро дякуємо!
