23 серпня 1939 року Йоахим фон Рібентроп і В’ячеслав Молотов, представники двох тоталітарних держав — ІІІ Рейху і Радянського Союзу, — підписали у Москві пакт про ненапад. Разом із цим документом було підписано таємний протокол, наслідком якого стало IV роз’єднання Польщі. Так дві великі «держави-мироносиці» домовлялися «про мир між народами».
Підписаний 75 років тому міністром закордонних справ ІІІ Рейху і наркомом закордонних справ СРСР додатковий таємний протокол, який становив інтегральну частину укладеного пакту про ненапад між ІІІ Рейхом і СРСР, складався з чотирьох частин.
У першій з них було написано: «У разі територіальних і політичних змін на територіях, що належать до Балтійських країн (Фінляндія, Естонія, Литва і Латвія), північний кордон Литви становитиме водночас межу сфери інтересів Німеччини та СРСР. З огляду на це обидві сторони визнають зацікавленість Литви щодо регіону Вільно».
Другий пункт, безпосередньо виділений для справ Польщі, звучав так: «У разі територіальних і політичних змін на територіях, що належать до Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини та СРСР пролягатиме приблизно по лінії річок Нарва, Вісла і Сян. Питання, чи буде взаємно бажаним утримання незалежної Польської держави, і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з’ясоване тільки в ході подальших політичних подій. У будь-якому разі, обидва уряди розглянуть це питання на шляху дружнього порозуміння».
Наступний пункт стосувався теренів Південно-Східної Європи. Радянська сторона підкреслила в ньому свою зацікавленість Бесарабією (яка належала Румунії); натомість німецька сторона висловила повну відсутність своєї зацікавленості цими землями.
В останньому пункті таємного документу стверджувалося: «Цей протокол розцінюватиметься обома сторонами як безумовно найтаємніший».
Викладаючи умови укладення пакту, професор Павел Вєчоркевич звернув увагу, що добрий ґрунт для радянсько-німецького порозуміння створили підтримувані з квітня 1939 року неофіційні політичні контакти. Прикриттям для них служили розпочаті дещо пізніше переговори про торговий трактат.
«21 серпня Сталін схвалив приїзд Рібентропа до Москви, однак поставив згоду на підписання пакту про ненапад у залежність від додаткового порозуміння, яке врегульовувало інтереси обох сторін у питаннях закордонної політики. Німецький міністр прилетів до столиці СРСР опівдні 23 серпня. Небувалий у таких справах поспіх випливав із факту, що Гітлер вирішив почати напад на Польщу протягом трьох днів» (П. Вєчоркевич, «Політична історія Польщі, 1935-1945»).
Професор Анджей Гарліцкі, оцінюючи договір двох тоталітарних держав, підкреслював: «Пакт Молотова-Рібентропа приніс Німеччині нібито меншу користь, ніж Сталінові: польські території на захід від лінії Вісли та визнання Литви сферою німецьких інтересів. Але Гітлер при цьому отримував — і це було безцінне — гарантію нейтральності Москви у його конфлікті з Заходом. Загроза війни на два фронти, принаймні у найближчий час, переставала існувати для Німеччини. Обоє партнерів, підписуючи пакт у Кремлі, сприймали його як тимчасове вирішення. Обоє мали цілі набагато амбітніші, ніж розділ Польщі чи підкорення прибалтійських республік. То були взаємно суперечливі цілі, тому війна між ІІІ Рейхом і СРСР була неминучою» (А. Гарліцкі, «Історія 1815-1839»).
На думку німецького історика професора Клауса Зернака, автора книжки «Польща і Росія», після підписання угоди з СРСР «Гітлер міг радіти, що він уже має в кишені всіх своїх супротивників, нинішніх і майбутніх, на Заході й на Сході. Цим від завдячував позиції Сталіна, якому (…) ближчим був мир із німцями, на додачу пов’язаний зі спокусливими здобутками в Польщі, аніж безпека Європи».
«Радянська закордонна політика, — пише професор Зернак, — однозначно поділяє провину за підрив цієї безпеки, а зрештою — за катастрофу. Сталін насправді збирався використати для Радянської Росії надану йому Гітлером сферу інтересів у Центрально-Східній Європі й захопити ці території. Тим самим Радянський Союз, уклавши пакт із Гітлером, має свою суттєву частку в ІІ Світовій війні від її першого ж дня».
Керівництво Великої Британії, Франції та США майже від початку мали у своєму розпорядженні дані про таємний пакт Молотова-Рібентропа. Однак не переказали їх урядові Польщі.
23 серпня — Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму, встановлений 2008 року Європейським парламентом.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
