Аналітика

Таємниця музики (частина ІІІ)

04 Листопада 2014, 07:00 2263
музика, диригент

Наш досвід прекрасного та таємничого найбільшою мірою проявляється тоді, коли несхожі речі поєднуються. Найбільш очевидним прикладом цього є Воплочення, в якому Всемогутній Бог стає маленькою, беззахисною дитиною та потім помирає принизливою смертю, щоб зробити людей богами. Тяжіння та відторгнення  це  таємні закони Всесвіту, які, можна сказати, складають саму сутність музики. У такому розрізненні між контрастом та єдністю я пишу завершальну частину цього есе про музику. Це есе ґрунтується на читанні книги с. Елізабет-Паули Лабат під назвою «Пісня, якою я є». (Див. Таємниця музики, частина І та частина ІІ)

 

Музика та звязок

Пропорцію, гармонію, ієрархію та прогресію можна знайти не тільки в музиці, а в складовій частині космосу та життя людини. Ритми Всесвіту походять від та повертаються до Творця, сутність якого полягає у відносинах Трійці. Для Лабат уся сутність музики полягає у зв’язку мелодії, гармонії та ритму, які в свою чергу є поєднанням вібрацій, що виникають одночасно та в певному проміжку часу.

Саме через цей зв’язок ми отримуємо певні прозріння щодо того, чому чудова музика може викликати в нас сльози, цьому Лабат присвячує цілу главу. Ми живемо у стосунках із Богом, не тільки з Тим, хто сотворив нас у певному проміжку часу минулого, однак, з Тим, хто є протилежним джерелом нашого буття, значенням нашого життя. Також зрозумілим є те, що, коли пережиття краси приводить нас до контакту з Богом, у глибинах нашої душі, ми проливаємо сльози радості та полегшення.

Однак природа таких сліз є дуже складною тому що, ми, як гріховні істоти, що живуть у відчуженні, частково відрізані від справжнього джерела нашого буття. Наші сльози виникають не тільки від радості, але й від «болючої ностальгії» — печалі через те, що ми втратили можливість жити в раю. Таким чином, як зазначалось раніше, досвід прекрасного все більше зумовлює пробудження глибинного контрасту — «ідеального щастя, поєднаного з великим жалем».

Як християни, ми знаємо, що така ностальгія не я тільки справою минулого, тому що є інший, більш значущий рай, що чекає на нас, у який ми, на жаль, ще не можемо увійти. Клайв Льюїс умів підкреслити те, що його життя має різні барви в певні моменти, часто у зв’язку з пережиттям прекрасного, під яким він мав на увазі відчуття радості, яке він відрізняв від поняття задоволення та щастя. Таким чином, чим більше радості в пережиті прекрасного, тим глибша фрустрація у перехідній природі такого пережиття. Як писав Бодлер:

«Коли витончена поема викликає сльози на ваших очах, ці сльози не є доказом великої радості, вони радше є свідченням дратівливої меланхолії, через напруження нервів, через природу, приречену на недосконалість, яка відразу бажає володіти на Землі тим таємним знанням щодо раю». 

 

" Чим більше ми відпочиваємо в Бозі, тим більш енергійним буде наш власний рух.

 

Трансцендентна музика

Зв’язок є однією з трансцеденталій  одним із атрибутів Буття (наприклад, Бога). Поняття «атрибут» не має сприйматися як те, що Бог має якісь якості окремо від Його сутнісного Буття. Навпаки, ми можемо сказати, що Бог поєднує у собі багато чого, що Бог є життям, любов’ю, істиною, єдністю, красотою, божественністю та ін. Поки ці атрибути приймають участь у Бутті, поки вони існують, доти всі речі також є частиною усіх трансцеденталій. Уже подивившись на музику та взаємозв’язок, ми побачимо особливий спосіб у який музика представляє життя, любов, істину та єдність. Це є те, як музика єднає нас із Богом.

Музика  це мистецтво руху та спокою. Як зауважила Лабат: «У Бозі життя одночасно є поєднанням вічного, руху та основи». Ритм буття є моментом переходу від Єдності до Троїчності, й цей рух досконало завершується у Трійці. Чим більше ми відпочиваємо в Бозі, тим більш енергійним буде наш власний рух. Артистичне натхнення само по собі має тринітарний рух, тому що артист веде життя, яке досягає свого остаточного, зовнішнього представлення у вигляді виробу мистецтва. Поки найбільш «напруженою» формою життя, якою володіє картина чи статуя, є пасивність, у музиці життя дихає та перебуває у русі.

Найбільш повною формою життя є вічність, єдине всеохопне теперішнє. Однак людина знаходить свій шлях до вічності не тільки деякими, більш-менш ілюзорними проміжками часу, а через час-в-собі. Граючи чи слухаючи музику, ми віддаємося теперішньому моменту, забуваємо час, тоді, коли вся композиція єднається у пам’яті.

Щоб розуміти життя Бога, ми маємо знати, що «Бог є любов» (1Йн 4,8). Музика — мова любові, яка безмежно виражає себе в красі, задовольняючи душу та оспівуючи почуття. Також ми часто говоримо про любов завдяки музичним термінам «конкорд» і «гармонія» та завдяки тим речам, для яких музика часто використовується: святкуванням, хвалі, подяці, які самі є результатом любові. Любов може проявлятися в багатьох аспектах, так само й у музиці, однак її сутність завжди залишається однаковою.

Любов — це істина, що пояснює «наше походження, нашу долю та наш кінець». Музика є радше голосом правди до тих пір, поки артист залишається вірним натхненню, яке походить із його глибинних джерел, аніж бажанням справити враження чи лише технічним досягненням. Певний тип «знання», який пропонує музика походить не від абстракції, а радше від почуттів, «єдиного виду інтуїтивного знання притаманного людині». Розум «пізнає себе» у красі, яку він знаходить поза собою, а також в унікальній людській креативності. Таким чином, музика не є тільки уникненням чи світом фантазій. Вона є не менш, ніж «країною реальності», тому що її реальності — занадто прозорі та насичені концептуальним вираженням. 

 

" Музика є радше голосом правди до тих пір, поки артист залишається вірним натхненню, яке походить із його глибинних джерел, ніж бажанням справити враження чи лише технічним досягненням.

 

Музика та єдність

Усі з вищеперелічених трансцеденталій є єдиними, але така єдність досягає своєї таємничої досконалості у трьох постатях Бога. Через те, що музика робить нас спорідненими з усіма речами, Лабат зараховує її до «священної єдності». Коли ми по-справжньому слухаємо музику, ми єднаємось у тілі, серці та розумі. Ми також єднаємось із зовнішнім світом таким чином, що дари поєднуються зі спогляданням та з речами, які ми споглядаємо.

Прагнення до єдності можна знайти не тільки в красі та трансцендентній реальності музики, а також у її елементах та методах. Як ми володіємо єдністю у собі, перед тим, як ми можемо стати одним із іншими, згідно молитви Христа, так і у великій музиці:  кожна індивідуальна частка має свою єдність, яка розповсюджується назовні, щоб досягти єдності цілого. Ритм — основний елемент у музиці, він виконує функцію «одночасного розвитку та синтезу». На технічному рівні, єдність може бути виражена в розгортанні цілого уривку від мелодичної тематики, у стабільному підґрунті, яке виникає унаслідок гармонійного розвитку, іншими словами, басової лінії чи в появі єдиного мотиву, який здається, що спрямовує усю працю в цілому до єдиного, заключного моменту.

Я також хочу додати, що так, як тіло зберігає єдність із душею, так і музика поєднана з ритмом. Ритм не є тільки загальним структурним елементом музики в її композиції, він надихає та є джерелом подальшого руху до моменту виконання. На тому рівні, коли музиці не вистачає ритму, її елементи складаються з багатьох атомів, які розпадаються, коли тіло помирає. Найбільш геніальна мелодія та гармонія без пульсу схожа на, згідно зі словами Св.Павла, християнина, який має усі дари Святого Духа, «мідь бренячу або кимвал звучний» (1Кор.13,1).

Тільки Христос володіє повнотою життя, любові та істини, увінчаними єдністю. Він сходить із божественних висот та «примирює у собі найбільш різкі контрасти», захоплюючи усе сотворіння та підносячи його до єдності в Трійці. Містики вбачали в музиці єдність Блаженного Споглядання, у якому є

«Одне світло (Бога та Агнця), одне життя, (що сходить із трону Величності), одна любов (Бога люблячого) та одна єдність, (яка тримається на ідеальній згоді Бога з тими, хто є Його, з ангелами та людьми, що формують єдине суспільство)». 

 

" Коли ми по-справжньому слухаємо музику, ми єднаємось у тілі, серці та розумі.

 

Музика та благодать

Оскільки наше дослідження природи музики та екстраординарної книги Лабат підходить до кінця, ми спробуємо дізнатись, що, хоча, музика є духовним знаком та знаряддям трансцендентної краси, вона сама не є такою красою. Чим вище добро, тим більша сила, що веде нас до Бога, тим більша небезпека поставити таке добро на місце Бога. Найбільш божественна музика не може зробити нас моральнішими. Незважаючи на її можливість привести нас до спілкування з Творцем, вона не спроможна зменшити відстань між природою та благодаттю. Великий творець робить шедевр, який є відокремлений від нього самого, святий — сам є шедевром, який сформований Богом, не тільки як Творцем, але як Відкупителем та Освятитетелем.

Духовні дари, отримані неправильним шляхом, можуть утримувати нас від єдності з самим Богом «в ідеї досконалості». Саме в цьому ми можемо побачити одну вирішальну різницю між роботою благодаті та досвідом естетичної краси:

«Дійсно правдиве те, що, щоб торкнутись Бога в радості споглядання, ми маємо спочатку відірватися від божественного. Ми повинні бути роздягнені благодаттю в ночі очищення, що є найбільшим болем для містика. Естетична краса, з іншої сторони, схоплює нас без попереднього аскетизму так, якби ми зовсім не були грішниками, однак уже є готовими для її видатної радості».

Поки Лабат дає зрозуміти, що мистецтво не може бути сурогатом релігії, вона також відкриває справжню славу мистецтва, понад усім — мистецтва музики, через яке навіть найбільшому грішнику дозволяється відчути передчуття блаженного бачення та дозволяється отримати знання про те, що робить природу трансцендентною. Для тих, хто, за словами Св.Бенедикта, «нахилили вухо серця», музика є одночасно школою споглядання та манною у пустелі, що відкриває нас до чесноти надії, даючи докази щодо пробудження бажання місця, яке досі було небачене, де кожна частинка нашої душі буде перемінена у пісню хвали. 

 

" Найбільш божественна музика не може зробити нас моральнішими. Незважаючи на її можливість привести нас до спілкування з Творцем, вона не спроможна зменшити відстань між природою та благодаттю.

Томас Ван, Catholic Culture
Переклад: Владислав Бецун, СREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity