Як відбувається навернення невіруючого?

 
Фото: blessingpoint.org

Питання: Як відбувається навернення невіруючого?

Відповідь: Це питання воістину безмежне. Про це можна написати багатотомні книги, — та вони вже й написані. Скільки свідчень навернення ми знаходимо навколо нас — і не тільки навколо! Кожна віруюча людина може розповісти про своє власне навернення, хоча це часто настільки особистий досвід, що описати його не вистачає ані слів, ані сміливості.

«Навернення» — це, по суті, «поворот» або «переворот» менталітету і всього життя. З духовної точки зору навернення є головною подією в житті людини. Християнин — це людина, яка навернулася, тобто розвернулася від ідолопоклонства до Ісуса Христа, котрий відкрив нам Отця. Людина, що навернулася, починає жити по-новому, дивитися на світ по-новому, очима того, хто визнає себе грішником, але спасенним, любленим і прощеним, сином Божим.

Християнське навернення, як писав кардинал Карло Марія Мартіні, має три характеристики. По-перше, це завжди навернення внутрішнє; по-друге, воно завжди актуальне, тобто відбувається не один раз і назавжди, а передбачає довгий, терпеливий і ніколи не закінчений шлях. По-третє, навернення відбувається непомітно, воно не робить галасу і переживається в тиші та в повсякденності. Іноді люди схильні сприймати якісь видовищні моменти навернення. Це властиво сектам: вони спонукають до театральних зовнішніх жестів навернення, щоби вразити людей. На жаль, такі методи проникають іноді і в християнські групи, приводячи багатьох у збентеження, оскільки люди починають ототожнювати навернення з цими зовнішніми знаками та жестами, які далеко не всім під силу.

Отже, навернення вимагає довгого шляху, і саме тому кожен з нас переживає різні моменти або події, які крок за кроком ведуть нас до глибшого пізнання Бога і Його таємниці. Але в основі цього шляху лежить, звісно, рішення повернутися до Бога, визнаючи, що ми віддалилися від Нього і від Його Слова (або ж, якщо мова про невіруючу, неохрещену людину, то визнаючи свою потребу в Бозі). Кожен із таких моментів по-новому відкриває нам наш стан грішників, спасенних, люблених і прощених. Карло Марія Мартіні говорив: якщо ми ретельно проаналізуємо шлях свого навернення, то помітимо, що він складається з різних «ликів», або, так би мовити, рівнів, які, можливо, навіть хронологічно не випливають один з одного. У цьому сенсі можна говорити про навернення релігійне, моральне, інтелектуальне й містичне. Ці аспекти можливо простежити на прикладі відомих нам святих —  Августина, Ігнатія Лойоли, Хенрі Ньюмена і Терези Авільської.

Августин пережив радикальне релігійне навернення завдяки контакту з Цицероном. Він розповідає про це в «Сповіді», згадуючи про читання Гортензія: «Ця книга, — пише Августин, — змінила стан мій, змінила молитви мої і звернула їх до Тебе, Господи, зробила іншими прохання і бажання мої. Мені раптом остогидли всі марні надії; безсмертної мудрості бажав я в своєму неймовірному серцевому сум'ятті і почав вставати, щоб повернутися до Тебе». Отже, початком релігійного навернення стало повернення, зміна напрямку. «Як бажав я, Господи, як бажав я полетіти до Тебе від усього земного. Я не розумів, що Ти робиш зі мною», — пише далі Августин. Він ще не бачив ясно свого майбутнього, вів безладне життя, але він зрозумів, що в будь-якому випадку Бог — це все для нього, Бог понад усе.

Моральне навернення можна простежити в житі Ігнатія Лойоли. Він вірив у Бога, був вихований у християнській вірі, не була йому незнайомою і релігійна практика, але його приваблювала суєта світу цього, і життя його було безладним. Опинившись на ложі хвороби після поранення в ногу, Ігнатій почав читати «Життя Христа» і життя святих, які змусили його поглянути на себе збоку. Замислившись над своїм минулим, Ігнатій зрозумів, що, хоча він вже й визнавав верховенство Бога в своєму житті, хоча й вірив у любов Спасителя, то все одно повинен був змінити своє життя. З того самого моменту для Ігнатія почався шлях до святості, шлях до повного послуху волі Божій і Церкві.

Моральне навернення відбивається і на соціальному житті: людина ставить себе на служіння церковній громаді.

Яскравий приклад інтелектуального навернення подає нам Генрі Ньюмен. Він був глибоко віруючою людиною, морально бездоганною, аскетом. Але Ньюмен не мав, можна сказати, «інтелектуального спокою», розмірковуючи про те, яка з церков є Церквою, заснованою Ісусом. У його автобіографії цікаво простежити за розумовою працею, яку він здійснив, аби дійти до стану «просвітлення», як сам він писав. Інтелектуальне навернення переживають люди, які вміють думати своєю власною головою і осягати розумність віри, здійснюючи таким чином шлях, можливо, дуже тернистий, але  здатний потім освітлювати шлях іншим.

Четвертий рівень навернення — навернення містичне. Свята Тереза Авільська вірила в Бога, провадила святе життя в монастирі, але сама писала, що їй не вдавалося зробити «якісного стрибка» в житті. По двадцяти роках «посередності» вона, з благодаті Божої, входить у стан споглядання Господа, присутнього в ній самій, у кожному члені містичного Тіла Христового, в кожній людині і в кожній ситуації, і споглядає всю реальність у Ньому. Містичне навернення дозволяє людині всюди відчувати присутність Бога, бачити дію Святого Духа в подіях людської історії.

Отже, навернення людини — це шлях, що триває все життя. Перехід зі стану невіруючого до стану віруючого — це всього лише один крок, який спонукає до подальших «поворотів». Таким чином, навернення — це не миттєва подія, а довгий і непростий шлях.

Переклад: Католицький Оглядач

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан