10 листопада у програмі «Гроші», що транслюється на каналі «1+1», її автори торкнулись теми, що, виходячи з назви проекту, здається для нього невластивою – доцільності існування Національної комісії з питань захисту суспільної моралі. Аргумент такий: в той час, коли наші солдати гинуть від нестачі бронежилетів, держава витрачає чотири мільйони гривень на рік для утримання тих, чия діяльність полягає в тому, «щоб ви не могли побачити мультик, фільм, рекламу або книжку» сороміцького, на їхній погляд, змісту. А щоб підсилити цей аргумент авторитетними думками, автори сюжету надають слово письменниці Ірені Карпі та редакторові сайті «Проза» та «Луч» Анатолію Ульянову, що нині проживає в Америці. Ось як вони заперечують необхідність існування такої комісії.
Ірена Карпа: «Мораль – поняття строкате і ніхто не може вказувати, що кому читати …».
Анатолій Ульянов: «Такі поняття як мораль, як цінності взагалі, і взагалі Україна – не дитячий садок, дорослі українці самі можуть вирішувати, що можна, а що – ні.
Почнемо з того, що Національної комісії з питань захисту суспільної моралі ні кому нічого не вказує, а тільки рекомендує. Також не є завданням названої комісії визначати, що моральне, а що – аморальне, що сороміцьке, а що – ні або не дуже. Все вже давно визначено Творцем. Згадаймо, що світ не виник сам по собі і людина, всупереч твердженню Ф. Енгельса, не походить від мавпи. Створюючи світ і даючи життя людині, наш Небесний Отець, з любові до людини, яку створив, сам визначив, як і що повинно бути і чого не має бути, і вклав розуміння цього в природу людини. Людина ж, нажаль, проявила непослух Отцеві. Символом первородного гріха в Біблії не дарма є заборонений плід з дерева пізнання добра і зла: «зірвавши» його людина сама привласнила собі право визначати, що добро, а що зло; що добре, а що погане; що моральне, а що аморальне. Звідси і «строкатість» моралі. І чи не тому саме, що мораль «строката», тобто – що людина привласнила собі право визначати критерії моральності, знехтувавши загальнолюдськими, тобто – даними Богом, в суспільстві стільки аморального?
А стосовно того, що цінності і мораль «не можуть бути юридичними категоріями» – Національна комісія їх такими і не робить. А та обставина, що за порушення моральних засад, на відміну від порушення правових норм не передбачається покарання з боку держави – так це не значить, що перші порушення менш небезпечні для суспільства, ніж другі. Адже коли людина, розірвавши через первородний гріх зв'язок з Отцем, стала сама визначати, як їй жити, Бог, знову ж таки – з любові до людини, дав їй «інструкцію» – Декалог, визначивши те, що людина не повинна робити, поняттям гріх. І не треба думати, що гріх це щось таке, що Всевишній заборонив за власною забаганкою. Ще раз повторю: Бог зробив це з любові до людини, тому що кожен гріх, не залежно чи порушує він правові, чи тільки моральні норми, не тільки вбиває (не обов’язково фізично) того, хто грішить, але й руйнує саме людське суспільство.
Один мій знайомий священик сказав: «Єдине, що було хорошого за радянських часів – так це те, що була заборонена порнографія». Ті, хто хотіли втягнути планету в «світле комуністичне майбутнє», розуміли, що для досягнення цього суспільство має бути міцним і, виглядати більш привабливим, ніж навколишній світ. І тому намагались якщо не встановити певний моральний порядок, то, принаймні зробити його видимість – адже поведінка партійно-комсомольсько-адміністративної верхівки суворістю моралі не відзначалась. Звичайно, я не збираюсь агітувати за повернення у «світле радянське минуле». Але й не погоджуюсь з паном Анатолієм, щодо того, що ми вже достатньо дорослі, щоб самім вирішувати, що можна писати, показувати, говорити, що ні. Адже кожна доросла людина знає, що не можна вбивати, але вбивства мають місце. Дотримувались би люди цієї заповіді – не було війни на Сході, і не гинули б наші хлопці. Знає, кожна людина і що не можна красти. Але чи всі без винятку дотримуються цієї заповіді? Автори проекту «Гроші» можуть на цю тему сказати набагато більше, ніж я. Всі, начебто, знають, що подружня невірність руйнує родину – але ж, на жаль, трапляється. І родини руйнуються, і діти стають сиротами при живих батьках. Чи не стає першим кроком до цього і саме оглядання тих мультиків, фільмів, реклам та ілюстрацій, які Комісія рекомендує не показувати широкій публіці? Ні, не стає, а вже є подружньою зрадою: адже «кожний, хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці»(Мт 5, 28). А от до чого може стати першим кроком – це до зґвалтування. Опитайте тих, хто відбуває покарання за цей злочин у в’язницях – їм буде про ще розповісти.
Та й дошлюбні статеві стосунки, за які немає ніякого покарання і які, навіть якщо і відкрито не схвалюють, то і не заперечують сучасні телебачення, кіно і література, не є такою собі безвинною забавою, яку невідомо чому хтось (Церква, наприклад) не схвалює. Я не буду наводити багато прикладів – вкажу лише на один. Він описаний у матеріалі під назвою «Куди мені подіти дитину, яка зламала моє життя в 15 років?», надрукованому у вінницькій газеті «33 канал» за 8 жовтня нинішнього року. Прочитайте і побачите, як зламалось життя трьох людей через те, що хлопець і дівчина не втримались від раннього сексу. То чи не варто забрати з екранів усе те, що до раннього сексу підштовхує? І взагалі – чи буде міцною родина, яку у майбутньому створить той, чиє статеве, емоційне, психологічне дозрівання відбувається під впливом еротичних образів, що лізуть на нього з екранів і сторінок?
Та й це не усе. Адже по мірі зближення України з Євросоюзом неодмінно знайдуться ті, кому захочеться пропагувати (і хто за це платитиме) гендерну ідеологію, одностатеві шлюби та інші «цінності» секуляризованої і дехристиянізованої Європи. Хто повинен буде закрити дорогу цьому моральному бруду?
Я не буду сперечатися щодо цифри 4 (чотири) мільйони гривень. В теперішній, надзвичайно складний для країни час може й варто було б знайти спосіб здешевити діяльність Комісії і відповідно скоротити витрати. Не знаю, скільки в ній працює людей – можливо її штат роздутий і варто було б його скоротити. Можливо, комісія працює недостатньо ефективно – я її діяльності глибоко не аналізував. Але відповідь на питання: повинен чи не повинен існувати експертний орган, який давав би оцінював наскільки ті чи інші твори, передачі тощо відповідають чи не відповідають морально-етичним нормам, повинен існувати. Адже, якщо залишити це без контролю, суспільство наразить себе на небезпеку бути знищеним моральним безладом. Суспільство, в якому жити нам і нашим дітям. Суспільство, захищаючи яке, через нестачу бронежилетів гинуть наші солдати. Суспільство, яке автори телепрограми «Гроші» відважно захищають від роз’їдання його корупцією.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.