Подарунків на суму понад півмільйона гривень зібрали благодійники під час акції «Святий Миколай іде до сиріт» в Івано-Франківську.
Про це CREDO повідомила Мальтійська Служба Допомоги.
Уже багато років поспіль напередодні свята Миколая в Івано-Франківську Мальтійська Служба Допомоги з благословення архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина, організовує акцію «Святий Миколай іде до сиріт», мета якої – допомогти святому Миколаю завітати туди, де Його найбільше потребують, у дитячі будинки Івано-Франківська та області. Помічниками святого Миколая в акції є сотні волонтерів та понад чотири тисячі жертводавців та доброчинців нашого краю.
Завдяки жертводавцям: приватним особам, родинам, учням та студентам, підприємцям, керівникам та колективам підприємств та організацій, було зібрано:
– на розрахунковому рахунку – 114 142, 04;
– у скриньках для благодійних пожертв – 90 703, 90;
– матеріальної допомоги на суму – 337 368, 43.
Цього року Святий Миколай знову подарував багато радості та приємних вражень для 1970 вихованців 22-ох сирітських та інтернатних закладів міста та області, яким привіз омріяні подарунки за їхніми листами. Окрім цього, школи-інтернати та дитячі будинки вже отримали меблі, навчальне та господарське обладнання, книги, канцтовари, розвиваючі ігри, засоби гігієни, одяг, взуття, солодощі та фрукти на суму – 393 180, 93. На решту коштів буде придбано та передано школам-інтернатам та дитячим будинкам навчальне, спортивне, господарське та реабілітаційне обладнання, побутові прилади та інші речі першої необхідності, а також буде реалізовано програму соціальної реабілітації дітей-сиріт в школах-інтернатах протягом 2015 року.
Щороку кожна з груп мальтійської молоді готує сценку, наприкінці якої Святий Миколай разом з ангелами вручає подарунок кожній дитині. Після вручення волонтери розпаковують подарунки разом з дітьми, тому вони одні з перших, хто бачить всі дитячі емоції.
Своїми враженнями поділилась волонтерка, Христина Магас:
«Діти… Які вони різні, унікальні, незбагненні! В цих очах, повних недитячої мудрості, глибоко мислення та мрій, криється величезна любов, якої вистачає на всіх. Звідки я це знаю? Я відчула їхню приязність на собі. Мене вразили їхня гостинність та прагнення спілкування.»
Колись я думала, що сироти чимось різняться від дітей, що живуть в сім’ях: чи то поведінка в них не така, чи розмовляють якось по-іншому. Сироти – це не просто діти, вони благословенні, вони знають справжній смак життя. А головне, ці дітки вміють дякувати, вміють цінувати найменше, і в цьому є щастя. Ніколи не забуду їхні реакції, ангельські усмішки на біленьких обличчях, старанне декламування віршиків та намагання смикнути Миколая за бороду! Хіба вони інші?! Як може не зворушити їхня спроба обхопити тебе маленькими ручками, ніжно і міцно-міцно обійняти, привернути до себе увагу: хтось хвалиться своїм правописом, старанно виводить кривенькими літерами слова, хтось розказує смішні історії і охоче проводить до своєї спальні, а хтось без вагань ділиться щойно отриманими солодощами. Їхня “сім’я” – це кожен, хто живе в сиротинці, – «братики і сестрички», «тітки й дядьки», «мами-вихователі». Вони знають, що таке дружба, вірність і взаємодопомога: старші дбають про менших, молодші в свою чергу з усіх сил намагаються віддячити. Ось в кого треба всім нам повчитись!
Я дякую Богу, що стала волонтером. З вересня довго гадала, які подарунки можна зробити, перебирала варіанти, заповнювала скарбничку на полиці, зберігала картинки з ідеями в папці на робочому столі, та все було не те. Справжній подарунок – це увага, щирість і любов. Більше того, я вдячна Миколаю, що отримала ще одних людей, для кого варто жити, – дітей, яких ми відвідали. Вони стали рідними для мене, а їхня відвертість та віра в майбутнє надихають на грандіозні речі. З нетерпінням чекаю ще однієї змоги бути посланцем здійснення дитячих мрій!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
