Останніми днями у Святішого Отця побували на аудієнції члени Comunione e Liberazione (7 березня 2015 р).
Святіший Отець прийняв кілька тисяч членів руху Comunione e Liberazione, переважно з Італії, але також і з інших країн. Нагодою стало нещодавнє 10‑річчя смерті Засновника руху, о. Луїжді Джуссані.
«Я вдячний о. Джуссані з багатьох поглядів, — сказав Франциск. — Першим, більш особистим, є той, що ця людина зробила дуже багато доброго для мене і мого священицького життя через свої книжки і статті. А друга причина та, що його думка — глибоко людська і сягає найглибших прагнень людини. Ви знаєте, як важливим для о. Джуссані був досвід зустрічі: зустрічі не з якоюсь ідеєю, але з Особою, з Ісусом Христом. Таким чином він виховував до свободи, провадячи до зустрічі з Ісусом, бо то Христос дає нам істинну свободу».
Про значення, яке ідеї о. Джуссані мали для нього особисто, нинішній Папа говорив ще як митрополит Буенос-Айреса, з нагоди презентації іспанського перекладу відомої книжки «Релігійне чуття». Франциск підкреслив, що в нашому житті все розпочинається від зустрічі з Христом, який випереджає нас своєю благодаттю.
«І цієї динаміки зустрічі, яка викликає подив і приваблює, неможливо зрозуміти без милосердя. Тільки той, кого відчутно торкнулося милосердя, воістину знає Господа. Особливим місцем зустрічі є обережний доторк милосердя Ісуса Христа до мого гріха. Тому, як я вже не раз казав, особливе місце моєї зустрічі з Ісусом Христом становить мій гріх. То завдяки цим обіймам милосердя зроджується прагнення відповіді й переміни, а звідси може вирости зовсім інакший спосіб життя. Християнська моральність не становить титанічного волюнтаристського рішення того, хто вирішує, що він буде послідовний і що йому це вдасться; не становить самотнього виклику світові. Ні, це не християнська моральність, а щось зовсім інше. Християнська моральність — це сповнена зворушення відповідь на несподіване милосердя, непередбачене, просто-таки “несправедливе” за людськими критеріями, яке до мене виявляє Хтось, Хто мене знає, хто знає мої зради, але попри все любить мене, поважає, обіймає, заново кличе, покладає в мені надії, очікування. Християнська моральність це не щоб ніколи не падати, але щоби завжди підводитися завдяки Його допомозі, яка підносить».
Папа нагадав, що рух Comunione e Liberazione постав 60 років тому. Його не організовувала церковна ієрархія, він зродився із зустрічі з Христом. Донині ця початкова харизма не втратила своєї свіжості.
«Однак пам’ятайте, що центр це не харизма, що є тільки один центр: Ісус Христос! Коли я ставлю в центрі свій духовний метод, свою дорогу, свій спосіб її реалізації, — то я збочую з цієї дороги. Уся духовність, усі харизми в Церкві мають бути “децентралізовані”; у центрі має бути тільки Господь! Не забувайте “бути децентралізованими”! А потім — харизму не зберігають у пляшці дистильованої води. Вірність харизмі не означає її “закам’яніння”. Вірність спадщині, залишеній вам отцем Джуссані, не може бути зведена до музею спогадів, ухвалених рішень, норм поведінки. Натомість вона пов’язана з вірністю традиції, яка, як казав Малер, “означає підтримування запаленого вогню, а не поклоніння попелові” (…) Підтримуйте запалений вогонь пам’яті цієї першої зустрічі, й будьте вільні!»
Святіший Отець застеріг, що проблемою рухів, утворених під впливом конкретних харизм, може стати спокуса вважати себе точкою відліку і «наліплювання на себе етикетки». Це би загрожувало такій спільноті перетворенням у неурядову організацію.
За матеріалами: Radio Watykańskie
Фото: linkiesta.it
фінансово.
Щиро дякуємо!
