Хто добровільно стає на шлях зла, той краде шматок надії у себе, в інших та в усього суспільства. Так сказав Папа Франциск, зустрічаючись із громадськістю Неаполя у суботу, 21 березня 2015 року. Зустріч відбулася на площі св. Йоана Павла в одному з периферійних кварталів міста, особливо позначеному бідністю, безробіттям та напруженою криміногенною обстановкою через активну діяльність організованих злочинних формувань.
Звертаючись до неаполітанців, Святіший Отець зазначив, що вони належать до «народу з історією довгою, позначеною складними й трагічними подіями». Щоденність, повна труднощів і випробувань, викликає «формування культури життя, яка допомагає завжди підводитися після падінь і дбати про те, щоби зло не мало останнього слова. І це, — наголосив Папа, — прекрасний виклик: ніколи не дозволити на те, щоб зло мало останнє слово».
Далі Наступник святого Петра відповів на запитання, які пролунали під час вітального слова. Першою промовляла емігрантка з Філіппін. «Ми повинні зробити все для того, щоб наші брати і сестри мігранти почувалися громадянами, що як і ми, вони є Божими дітьми, що вони мігранти, як і ми, бо всі ми мігранти на шляху до іншої батьківщини», — зокрема, сказав Папа, коментуючи її слова. Іншим промовцем був робітник, який виступив також речником безробітних. Вказати на «шлях надії» просив Єпископа Рима суддя, який свідчив про те, що сьогодні «пошана до закону постійно зраджується корупцією». Франциск зазначив, що «шлях надії» для дітей і молоді — справжнє виховання та освіта, яка відкриває шлях у майбутнє. Щодо корупції, то він застеріг, що кожен може зазнати зіпсуття, ніхто не може сказати, що ніколи не піддасться корупції, бо існує постійна спокуса шукати легкого збагачення. Папа також скерував слова заохочення до громадських інституцій, нагадуючи, що «добра політика» — це служіння людям, а тому — один із найвищих проявів любові.
Святу Месу Франциск відслужив на площі Плебісциту (25000 квадратних метрів між Королівським палацом та храмом св. Франциска ді Паола). «Коли серця відкриваються на Євангеліє, світ починає змінюватися, а людство воскресає! Якщо приймаємо слово Ісуса та кожного дня ним живемо, то воскресаємо разом із Ним», — наголосив він у проповіді. «Господнє слово, учора, як і сьогодні, завжди викликає поділ між тими, хто його приймає і тими, хто відкидає», — сказав Папа, додаючи: іноді ми можемо переживати внутрішній поділ у собі самих, відчуваючи, що істинність та привабливість цих слів ставлять перед нами певні вимоги.
Папа закликав людей не дозволити вкрасти у себе надію, не піддаватися обманові легких заробітків чи нечесних прибутків, рішуче реагувати на діяльність організацій, які «визискують і псують» молодь, бідних та найслабших, штовхаючи їх на шлях злочинності. «Злочинцям та всім їхнім спільникам, сьогодні, з братнім смиренням, повторюю: наверніться до любові й справедливості! Дозвольте Божому милосердю себе знайти! Усвідомте, що Ісус шукає вас, щоб обійняти, поцілувати і ще більше любити. Завдяки благодаті Бога, який усе прощає і прощає завжди, можливо повернутися до чесного життя». Майбутнє, наголосив Папа, полягає у тому, щоби з довірою відкритися на світ, шукаючи у Христі сили, аби з надією прямувати вперед, адже «надіятися — це вже протистояти злу», це означає «дивитися на світ Божими очима та серцем».
Після Святої Меси Папа від’їхав до в’язниці «Giuseppe Salvia», щоб зустрітися з в’язнями, а з деякими з них розділити обідню трапезу. Ця в’язниця споруджена ще 1914 року і є однією з найбільших в Італії. В ній перебуває близько 1900 в’язнів. Душпастирську опіку забезпечують троє капеланів, три черниці, 35 катехитів-волонтерів. Імена 90 ув’язнених, які мали змогу зустрітися із Святішим Отцем, були розіграні серед усіх в’язнів. Прибувши до місця позбавлення волі, він вирішив безпосередньо поспілкуватися із засудженими, а приготовану промову передав їм у письмовій формі. Наступник св. Петра ствердив, що йому відомі труднощів в’язнів, від яких він отримує багато зворушливих листів з усього світу. Він заохотив переживати кожну мить у присутності Бога, якому належить «майбутнє світу і людини».
Під час безпосереднього спілкування із ув’язненими Папа відповів на їхні запитання. Перший зізнався, що колись думав, ніби вірує та знає Бога, але це було не так. Тепер же у в’язниці він наново відкрив Його для себе. Як не втратити цієї віри, вийшовши з тюрми, серед спокус, які чигають на свободі? Інший, подякувавши Святішому Отцеві за те, що він, як Пастир Вселенської Церкви, прибув шукати загублених овечок, запитав від імені всіх: «Чи ми, затавровані на все життя, відкинені, виключені з багатьох програм суспільної реінтеграції, знайдемо прийняття поза цими мурами?» Відповідаючи на перше запитання, Папа зауважив, що навіть якщо він дасть поради про збереження віри, остаточно усе залежить від особистого рішення, від того, що хтось постановив чинити. Але зберегти віру й не втратити надію не є чимось неможливим. У контексті запитання про гостинність і прийняття Святіший Отець назвав їх відсутність «одним із найбільших проявів жорстокості нашого часу». Він нагадав, що «першим святим у Церкві» був засуджений на смерть розбійник, якому Христос сказав: «Сьогодні будеш зі Мною в раю». А тому суспільство повинно «вчитися з цього Христового прикладу»: коли Бог прощає, то забуває про все, і коли хто комусь випоминає його помилки, то грішить, «бо якщо Бог забув, то хто такий я, щоб не забувати!»
«Ось чому наше суспільство, — підсумував Папа, — ще не є християнським. Воно себе таким називає, воно хоче бути християнським, у ньому є багато християн та християнок. Але суспільство як таке є більше поганським, аніж християнським, бо не зрозуміло до кінця Ісусових учинків».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
