В мережі пройшла сумна звістка: помер безпритульний Миколай, яким опікувалася Спільнота св. Егідія. Однак ця історія згуртувала багатьох людей у безкорисливій допомозі… Розповідає Юрій Ліфансе, голова Спільноти св. Егідія в Києві.
— Ми дізналися про Миколая з повідомлень у пресі, 20 січня 2015 р. Тоді МЧС повідомило, що в Києві підпалили бездомного чоловіка. Ми не знали ні його імені, ні його історії, але сам факт нас вразив. Вразив тому, що важко собі уявити таке нелюдське ставлення до слабкої людини. Його підпалили за те, що він прийшов переночувати у під’їзді.
Того самого дня ми з Тимуром Будлянським поїхали відвідати Миколая. Він лежав в опіковому центрі. Миколай був у критичному стані, у реанімації. Познайомитися з ним ми змогли тільки через два тижні… Йому терміново була потрібна дорога операція. Ми написали про це у соцмережах, і сталося перше маленьке диво: до ранку вдалося зібрати всю необхідну суму. Це врятувало йому життя.
— Ви згадували, що ця справа об’єднала багатьох людей. Як саме?
— На початку все видавалося якоюсь «разовою» подією, але швидко виявилося, що ця людина потребуватиме тривалої опіки. Це стало можливим лише завдяки допомозі та підтримці дуже багатьох людей. Про Миколая молилися в різних країнах абсолютно різні люди. Листи-побажання йому написали Блаженніший Святослав (Шевчук, глава УГКЦ) і Блаженніший Любомир (Гузар). В лікарні його відвідав голова соцвідділу УПЦ о. Владислав Диханов. Допомогу передав голова лютеран Києва пастор Ральф Хаска. Гроші перераховували із Франківська, Москви, Донецька, з Каліфорнії… Але допомога, яку найбільше цінував Миколай, — це була допомога інших безпритульних. Йому дуже сподобалися листи від бездомних Москви. Один із них написав: «Якщо будуть проблеми — дзвони». І дав свій номер телефону. Інший бездомний, друг Спільноти, з Парижа, написав: «Не втрачай надії». І передав гроші. Мабуть, це і є місія бездомних людей: об’єднувати тих, хто знаходяться далеко один від одного і мають різні погляди. І це друге диво від Миколая. Довкола нього об’єдналися люди, які іноді, на жаль, дивляться один на одного крізь приціл. Це стає особливо зрозумілим сьогодні, у Страсний Тиждень, коли ми згадуємо Христа Розіп’ятого.
— Яку ще діяльність провадить Спільнота св. Егідія, і зокрема Спільнота у Києві?
— Спільнота св. Егідія давно дружить із бідними людьми. Її започаткував Андреа Рікарді вже далекого 1968 року. Для нього це був шлях мирянина, спосіб жити християнським покликанням: читати Євангеліє, бути у Церкві й бути поруч із Христом, який страждає, тобто з бідними людьми. Відтоді Спільнота вельми поширилась у світі. Сьогодні це 150 тисяч людей у різних країнах: наприклад, у Пакистані, де минулого тижня ми поховали одного з наших дітей — тобто дітей, які відвідують наші школи (Спільнота провадить свої школи). Абіш загинув, як багато інших, через переслідування християн. Також в Африці, де Спільнота провадить найбільший у світі приватний проект проти СНІДУ. В Латинській Америці, в Сальвадорі, де почався процес беатифікації одного з наших, хто боровся з насильством у своєму кварталі, — Вільям. У Європі, де Спільнота дружить із бездомними на вулиці, з літніми людьми, з дітьми.
— А в Україні?
— В Україні Спільнота існує з 1 грудня 1991 року, коли ми вперше пішли в інтернат до дітей, у Києві на Воскресінці. Там почалася наша дружба з ними. На сьогодні Спільнота св. Егідія діє в Івано-Франківську, Львові та Києві. Вона налічує близько 300 активних членів і безліч симпатиків. Ми не могли не звернути увагу на той факт, що в Києві підплили бездомну людину. Ми були поруч із ним, і ми раді, що він не помер самотній, і що завдяки розголосу в соцмережах про долю Миколая дізналася його родина, яка всіма силами допомагала під час його лікування. Зараз вони організовують похорон. На превеликий жаль, попри всю допомогу та старання лікарів, які були дуже чутливі до цієї біди, врятувати життя не вдалося: серце не витримало. Стався обширний інфаркт.
Ми сподіваємося, що увага багатьох християн, увага Церкви допомогла йому зустрітися з Господом. Тому ми молимося про те, щоб зустрітися з ним у Царстві Небесному.
P. S. На фейсбуку Юрія Ліфансе є багато фотографій, імен і подяк усім, хто долучився до доброї справи. І ще запис: прощання з померлим — у п’ятницю на Байковому. У Велику П'ятницю… Тобто на цю мить він уже похований — прощавай, Миколаю.
Спільнота св. Егідія діє. Іван Кукурудзяк написав: «Так, вони не врятували його тіло; але, можливо, врятували його душу від того, щоб померти з ненавистю до людей!… Якщо хочете почати допомагати бездомним — дзвоніть за номером 067 502-85-89».
фінансово.
Щиро дякуємо!
