Чого тільки не знайдеш в інтернеті… навіть спосіб побачити музику. Принаймні, так анонсують кліп Cymatics, створений командою Найджела Джона Стенфорда, на його музичну композицію «Сонячні відлуння» з однойменного альбому, що вийшов у листопаді 2014 року.
Ідея, власне кажучи, настільки не нова, що я навіть не знаю, кого назвати її родоначальником. І в якому саме столітті ким було вперше відкрито явище, яке зветься «стоячі хвилі». Принаймні, апарат для їх вимірювання згадується вже у словнику Брокгауза і Ефрона, а це кінець ХІХ століття. Фізика наочно показує, як саме реагують дрібні тверді часточки і вода на коливання повітря, яке називається звуком. Найджел Стенфорд — молодий австралійський «звукоекспериментатор», я би його так назвала, бо в мене особисто рука не піднімається написати «композитор» про того, хто створює ембіент. Це таке новомодне сучасне спрямування в музиці, досить тісно (як на мене — на превеликий жаль) пов’язане з нью-ейдж. Ембіент з англійської — «те, що оточує, огортає». Власне кажучи, це не музика у її класичному розумінні; це більш або менш гармонізовані фонові шуми. Якщо хтось бачив (у тому ж таки інтернеті, ага), НАСА виклало ролик із записом «зоряної музики» — звуків, які зареєстрував космічний зонд, голоси зірок. Усе живе, усе пульсує, тобто усе звучить, гарячіші зірки, холодніші — кожне має свій голос, а все разом створює таку собі ембіент-музику. Тобто для мене як християнки напівмедитативні записи звукоекспериментаторів ембіент-напряму і той самий ролик НАСА про звучання космосу говорять тільки про одне: люди не відкрили нічого нового; навіть більше — люди тільки зараз, у ХХІ столітті після Христа, винайшовши купу техніки і скажено розумних технологій, дійшли до більш-менш такого само звучання, яке Бог створив від початку існування Всесвіту. На відміну від людей, Бог просто радіє тому, що творить, а от люди здатні квохтати над своїми «відкриттями і досягненнями», як курка над яєчком.
У ролику «Сонячні відлуння», як на мене, цікаво ВСЕ. Тільки по-різному. Цікаво, як музичний гурт узяв та й використав «лабораторну роботу з фізики» для оформлення свого задуму. Цікаво бачити самі стоячі хвилі, бо вони різні й відображаються по-різному, створюючи візерунки. Цікаво, що, власне кажучи, Стенфорд не написав цю музику, а «відшукав» і систематизував для свого кліпу те, що давало правильні зображення. Говорячи іншими словами, для цієї композиції він відібрав саме ті ноти і акорди, які творять красиві картинки на осцилографі. То хто, власне кажучи, є головним творцем такої музики? Невідповідні ноти не лягли в мелодію, бо «не пройшли відбору за красою хвилі». Усе не просто так. Усе далеко не випадково.
Цікаво також, що цей ролик названий «Наука проти (версус) Музики». Вони протиставлені. І це, як на мене, говорить про те, що погляди автора, оте саме нью-ейдж, розминулися з Богом. Бо не помітити, як уся ця фізика, разом узята, говорить про Божий задум і Його діяльність, — це вже треба ну дууууже постаратися…
А ще цікаво, що — як не для самого автора, то для мене безумовно — весь цей кліп говорить про те, чому, скажімо, для нас шкідлива рок-музика, тяжкі звуки і ритми, чому існує поняття не-Божого мистецтва, нехристиянської музики, і чому це все небезпечно, а не просто так. Бемкання «Радіо Шансону» по голові у маршрутці — це не просто неприємні звуки і зоновський блатняк. Це ще й цілком конкретний вплив на організм.
Подивіться цей кліп. Подивіться його, не випускаючи з уваги найпростішого, елементарного, на чому ми збудовані у цьому світі. А саме: людина складається з води в середньому на 60%, мозок — ще більше, це драглиста субстанція. Подивіться, як реагує вода на звукові хвилі. Перенесіть це на себе і подумайте, як реагує вода, з якої ви складаєтеся, на неприємні звуки, що створюють не узори, а якусь кашу-балаган. І як організм мусить у таких умовах функціонувати. Подивіться, як реагують піщинки, тверді часточки, на «почуті» звуки, і подумайте, як почувається ваше Богом створене тіло на гучному бла-бла-бла-концерті, де ударні «відбивають печінки», а якщо стояти на лінії динаміків, то цілком можна заробити гастрит «на порожньому місці». Подивіться, що робиться з електрикою, і згадайте, що фізична основа нашого організму — це слабкі електричні токи у вологому середовищі.
І подумайте собі тихенько: а чи не піти при нагоді на органний концерт?… У філармонію. Або — розкіш бідняків — увімкнути на тому ж таки ютубі записи класичної музики…
Душі й тілу буде здоровіше. Старанні австралійські хлопчики, які надумали просто розважити народ цікавинкою, насправді показали, що немає нічого кращого, ніж створене Церквою протягом тисячоліть. Григоріанські хорали і органні Меси. Гармонізація на фізичному рівні. Давні греки вважали, що слухання флейти може привести до катарсису — очищення душі… Вони були дуже музикальні, чутливі, й ніколи не чули AC|DC, на своє щастя. Інакше вони б вирішили, що світ скотився у пекло, з такою музикою…
А це все — музика. Недарма Толкін писав про першу музику при творенні світу, головну пісню, якою все постало. Дуже гарний літературний образ цілком конкретної фізичної реальності. Ну, довело ж НАСА, що космос співає…
А ще цікаво, що весь цей (простенький і суто логічний) ряд думок приводить до одного висновку: Слово, яким створений наш світ, — це не просто Логос, це Пісня. Це дуже наспівне слово. Слово-Музика. Звучання Всесвіту.
Для порівняння: згаданий ролик НАСА про звуки космосу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
