29 липня 2015 р. львів’яни відзначили 150-річчя від дня народження митрополита Андрея.
Життя одного з головних духовних символів нашого народу нерозривно пов’язане зі Львовом. Саме тут як у митрополичій столиці Галицького краю владика Андрей 43 роки невпинно творив те, завдяки чому ще за життя його назвали «українським Мойсеєм». Пропонуємо вам добірку семи локацій, яких не було би у Львові, якби не сприяння Митрополита.
Народна лічниця імені Андрея Шептицького на вулиці Озаркевича у Львові
1. Одним із перших заходів Митрополита на престолі була допомога у заснуванні у Львові «Народної лічниці» — української безкоштовної лікарні, яка мала надавати допомогу всім без огляду на релігію чи національність. Для лікарні Шептицький виділив церковну ділянку на вулиці Петра Скарґи (тепер вулиця Євгена Озаркевича — засновника «Лічниці»); вже згодом допоміг збудувати великий будинок для потреб медичного комплексу, який вважався тоді одним із найсучасніших у Львові
Будинок товариства та банку «Дністер», президентом якого був митрополит
2. Андрей Шептицький проявляє себе як грамотний фінансист і бізнесмен. Розуміючи необхідність кооперації між українцями та фінансової взаємодопомоги, Митрополит одразу залучає УГКЦ до тієї економічної діяльності, що вже розвивалася в Галичині останні кілька десятиліть. Шептицького обрали президентом найбільшого українського банку «Дністер», що був головним фінансовим центром українського руху. Банк знаходився у прекрасній власній будівлі на розі вулиць Підвальної та Руської. Майно чи не кожної греко-католицької парафії владика застрахував в однойменній страховій компанії, що діяла при банку. Разом із «Дністром» Шептицький засновує у Львові Земельний Банк Гіпотечний (ЗБГ) для допомоги селянам у придбанні землі чи нерухомості.
Будинок на вулиці Руській, 18 у Львові, де була крамничка кондитерської фабрики «Фортуна Нова»
3. Митрополита завжди захоплювали цікаві ідеї. 1922 року на вулиці Руській, 18, навпроти Успенської церкви, поруч із «Дністром» відкрилася невеличка крамничка кондитерської фабрики «Фортуна Нова». Це була єдина крамничка цієї нової фабрики, та й конкурентів їй вистачало: на той час у Львові діяло сім фабрик із 84 цукернями.
Школа імені Маркіяна Шашкевича на вулиці Замкненій у Львові
4. Для школи імені Маркіяна Шашкевича митрополит купив новий сучасний будинок, пристосований для навчальних потреб, на вулиці Замкненій під самими Митрополичими садами. При школі він створив громадську їдальню для сиріт і дітей із малозабезпечених сімей. Часто сам навідувався до школи, де проводив із дітьми цілий день.
Головний корпус Лісотехнічного університету (колишня бурса УПТ)
5. Для сестер-василіянок митрополит придбав за 500 тисяч крон гарний будинок на вулиці Потоцького (тепер Генерала Чупринки), де монахині пізніше облаштували монастир, школу вправ та учительську семінарію. Сам будинок, споруджений фірмою Івана Левинського, вважають одним із кращих зразків українського модерну у Львові. Зараз він більш відомий як Лісотехнічний університет.
Будівля Національного музею імені Андрея Шептицького на вулиці Драгоманова у Львові
6. Митрополит починає збирати церковні раритети, ікони, книги, рятуючи їх від знищення, та врешті 1905 року відкриває у своїх палатах Церковний музей. Колекція постійно розросталась, і через шість років Шептицький купує для потреб музею палац нафтового магната Дуніковського на вулиці Мохнацького (тепер — Драгоманова), переносить збірку туди, перейменовує його у «Національний музей у Львові» та на свої іменини, 13 грудня 1913 року, передає музей «в дар українському народові».
Церква святого Миколая у Шевченківському гаю у Львові
7. 1930 року один із наукових працівників музею доповідає владиці, що в селі Кривках у Карпатах — критична ситуація: селяни збудували нову церкву, а стару (точніше, старовинну, XVIII століття) планують розібрати. Митрополит вчасно спохопився, церкву перевозять до Львова і ставлять серед лісу на Кайзервальді, передаючи у руки монахам-студитам. Уже в радянські часи довкола цієї церкви виріс цілий музей народної архітектури, а церква й досі залишається головним місцем паломництва львів’ян із кошиками в руках у надвечір’я Великодня. Рятуючи давню церкву, Шептицький несвідомо дав почин «Шевченківському гаю», адже якби ця церква не стояла посеред лісу, львів’яни ніколи б не мали такого чудового місця для прогулянок.
За матеріалами: Твоє Місто
фінансово.
Щиро дякуємо!
