Багато хто ходить ціле життя по замкненому колу… в цьому разі психолог веде мову про трикутник.
Переслідувач (Гонитель)
Роль гонителів характерна для тих, хто зазнав відкритого психічного та/або фізичного насильства в дитинстві. Внутрішньо вони часто киплять від сорому, відчувають гнів, і ці два почуття керують їхнім життям. Вони можуть переймати поведінку кривдника дитинства, воліючи бути схожими на тих, хто мав силу і владу. Переслідувач ніби каже: «Світ жорстокий, і лише безсердечні можуть вижити. І я буду одним із них». Таким чином, якщо Спаситель — це тінь матері, то Переслідувач — тінь батька.
Гонитель долає почуття безпорадності й сорому, нападаючи на інших. Домінування стає найчастішим стилем взаємодії. Це означає, що він завжди повинен мати рацію. Його методи — залякування, проповіді, погрози, звинувачення, читання лекцій, проведення допитів та прямі атаки. Спасителю потрібен хтось, за кого він може приймати рішення, а Гонителю потрібен хтось, хто був би винен. Переслідувачі заперечують свою вразливість, в той же час як і Спасителі заперечують свої потреби. Найбільше вони бояться безпорадності. Їм потрібна жертва, щоби спроектувати на неї свою безпорадність.
Переслідувачі зазвичай намагаються компенсувати внутрішнє відчуття нікчемності грандіозними замашками. Грандіозність приходить від сорому. Це — компенсація і прикриття глибокої неповноцінності.
Найважче для Гонителів — узяти на себе відповідальність за те, що вони роблять боляче іншим. На їхню думку, інші заслуговують того, що отримують.
Йосип був із відомої, заможної сім’ї. Його батьки розлучилися, а тато його був злий, відчужений і використовував свої гроші, щоб контролювати інших. Його мати була алкоголічкою, яка приводила додому чоловіків, що зловживали нею і Йосипом увесь його перед-підлітковий та підлітковий вік. Він рано дізнався, що його єдиним шансом на виживання є боротьба. Побудував своє життя так, щоби там завжди був ворог, із яким доводиться боротися.
Зовні Йосип виглядає так, як ніби транслює: «Мені байдуже». Але всередині йому гірко і неприємно. Він був постійно втягнутий у судові процеси і навіть у бійки. Сенс усіх цих пригод був у тому, що завжди хтось інший був винен. Він не міг опиратися тому, що, як він відчував, було виправданою відплатою.
Йосип — приклад класичного Переслідувача. Переслідувач — не погана людина, просто його дитинство було таке травмоване, що сформувало вороже ставлення до світу. Він повинен перебувати в повній бойовій готовності, аби будь-якої миті завдати удару у відповідь.
Переслідувачі не усвідомлюють себе такими. Вони сприймають себе як жертв. У переслідувача цикл виглядає приблизно так: «Я просто намагався допомогти (Спаситель), а вони на мене напали (Жертва), так що мені довелося захищатися (Переслідувач)».
Якщо Гонитель буде чесний із самим собою, то зрозуміє, що небезпечний для інших, і відчує провину. Аби не допустити цього, Гонителю завжди потрібен хтось, кого можна звинуватити у всьому. Гнів надає їм енергію, щоб жити, як іншим — вранішня кава.
Як і для інших ролей, аби вийти з ролі Гонителя, потрібно взяти відповідальність за свої дії. Хоч як дивно, але найпростіше вийти з трикутника через роль Гонителя.
Жертва
Роль Жертви — це поранений аспект нашого внутрішнього дитини; та частина нас, яка залишається невинною і вразливою. Але ми перетворюємося в Жертву тільки тоді, коли вважаємо, що не можемо подбати про себе. Найбільший страх Жертв — що у них нічого не вийде. Це занепокоєння змушує їх бути завжди у пошуках когось сильнішого і здатного подбати про них.
Жертви заперечують, що у них є можливості вирішення проблем і потенціал для самостійного вироблення енергії. Замість цього вони найчастіше вважають себе невмілими у житті. Це не заважає їм відчувати образу стосовно тих, від кого вони залежать. Вони наполягають, що про них треба дбати, але не люблять, коли їм вказують на їхню неадекватність.
Жертвам зрештою набридає бути нижче Спасителя, і вони починають шукати способів почутися рівними. Однак найчастіше це виглядає як перетворення в Гонителя для Спасителя шляхом саботажу зусиль з їхнього порятунку, найчастіше через пасивно-агресивну поведінку. Наприклад, вони грають у гру «так, але…»
Ось як це працює.
Спаситель пропонує корисну пораду у відповідь на скарги або проблеми, озвучені Жертвою. Жертва одразу дає відповідь на зразок: «Так, але це не спрацює, тому що…» Жертва намагається довести, що їхні проблеми нерозв’язні, таким чином Спаситель полишає зусилля, відчуваючи себе повністю безпорадним.
Переконана у своїй внутрішній неповноцінності, Жертва часто зловживає наркотиками, алкоголем та їжею, азартними іграми, і це тільки частина руйнівної поведінки, що практикується Жертвою.
Лінда була другою дитиною в сім'ї. Вона увесь час потрапляла в неприємності, з самого дитинства. Вона пропускала школу і часто хворіла. У підлітковому віці стала вживати наркотики. Її мати Стелла була Спасителем. Вона була впевнена в бездарності Лінди і постійно виручала її з неприємностей. Пом’якшуючи наслідки виборів Лінди, Стелла позбавила доньку можливості вчитися на власних помилках. Зрештою Лінда ставала все більш некомпетентною і залежною від інших. Її мати, керуючись благими намірами, сприяла тому, щоб Лінда зайняла в житті позицію Жертви.
Оскільки Жертви часто є ідентифікованими пацієнтами в сім’ї, вони звертаються за професійною допомогою найчастіше. Серед професійних психологів рясніють Спасителі. У цьому разі фахівець може сам увійти в трикутник. Це означає, що реальна проблема не буде вирішена.
Жертви повинні навчитися нести відповідальність за себе і піклуватися про себе, а не шукати для себе Спасителя. Вони повинні кинути виклик укоріненому переконанню, ніби неспроможні подбати про себе, якщо хочуть уникнути трикутника. Замість того, щоб почуватися безсилими, вони повинні визнати свою здатність вирішувати проблеми, а також свої лідерські якості.
Бути жертвою — це нескінченний цикл відчуття поразки і марності. Немає ніякого порятунку, крім того, щоб узяти на себе повну відповідальність за власні почуття, думки та реакції.
Вхід у трикутник
Кожен починає своє коло по трикутнику по-своєму. Ці сценарії складаються з певного набору переконань, через які ми і бачимо світ.
Історія Спасителя
Спасителі вважають, що їхні потреби не мають значення. Це означає, що тільки так вони можуть дозволити собі зближуватися з іншими, і їхні потреби задовольняються через задні двері. Їхні стартові ворота: «Якщо я дбаю про інших досить добре і досить довго, то і мої потреби будуть задоволені іншими. Це єдиний спосіб бути коханим». На жаль, Жертви, якими опікуються Спасителі, не мають поняття про те, як подбати про Спасителя.
Історія Жертви
Вина і сором стають рушійною силою для збереження трикутника. Почуття провини часто використовується Жертвою в спробі маніпулювання своїм Спасителем: «Якщо ви не зробите цього, то хто ж?» Жертви вважають, що вони безпорадні від народження, тому проводять життя у пошуках Спасителя. Однак при цьому вони сердиті на своїх Спасителів, адже їм доводиться дивитися на них знизу вгору.
Історія Переслідувача
Переслідувачі вважають світ небезпечним і використовують страх та залякування як інструменти для того, щоб поставити інших на місце. Вони не бачать, що то їхні методи для гарантування «безпеки» кінець-кінцем доводять їм, що життя насправді таке небезпечне, як вони вірять. Їхня історія говорить, що вони — ні в чому не винні жертви у страшному світі, де інші завжди робитимуть їм боляче. Виживають найбільш пристосовані, і їхній єдиний шанс — вдарити першим. Ця історія тримає їх у стані постійної оборони.
Від редакції. Розміщуючи матеріал на суто психологічну тематику, ми прагнемо звернути увагу читачів на вказане, але все ж таки з використанням духовного досвіду. Психологічні механізми переважно цілком об’єктивні (такі само, як, наприклад, механізми травлення чи механізми реагування на осіб іншої статі), тому від них не варто відмахуватися як від «непобожних». Побожність може цілком просто поєднуватися з роллю Жертви — і тоді ми дістаємо безконечну чергу «дайте-не-минайте», бо ми слабкі, ображені життям, я самотня мати, ми сім’я біженців, а якщо Церква нас примусить самих про себе дбати, то ви не християни, ви будете винні… Або з роллю Спасителя — і тоді маємо надмірно замучених і виснажених людей, які чесно і щиро вкладаються в допомогу потребуючим, але не мають часу прибрати у власній квартирі чи зробити домашнє завдання зі своєю дитиною. Особливо ж великою і небезпечною спокуса Спасительства стає, зрозуміло, для священиків (особливо молодих — досвід зазвичай лікує від такого самообману) та надміру активних парафіян, які беруть на себе роль «наставників молоді», поки священики «заклопотані своїми справами»…
В усіх спокусах першим кроком стає чесність, про що вказано у статті, а для християн це означає чесність перед Богом, який прекрасно знає і наші вади, і наші переваги, і наші психологічні ролі. Якщо застосовувати психологічні знання з молитвою і довірою до Єдиного Спасителя, то вони можуть стати помічними у виправленні наших власних помилок. Тому що Бог прагне сповнення і щастя для кожної людської душі, а не хворобливого бігання по колу помилок… або по трикутнику.
Рекомендований «додаток до психології» від CREDO: молитва до Святого Духа і Ангела-Хранителя.
Прийди, Духу Святий
Прийди, Духу Святий, віднови цілісність мого існування, допоможи мені, щоб я поважав себе самого i належним чином оцінював свою людську та християнську гідність.
Прийди, Духу Святий, знищ мій егоїзм вогнем Твого світла.
Прийди, Духу Святий, і вчини, щоб у мені померла стара людина, яка тягне мене до гріха.
Прийди, Духу Святий, і віднови мене, щоб я став новим створінням.
Прийди, Духу Святий, і розпали в мені вогонь Твоєї любові, щоб я любив усіх людей, особливо бідних і знедолених.
Прийди, Духу Святий, вчини мене покірним, щоб я віддавав славу Богові, нині й на віки вічні. Амінь.
*
Святий Ангеле Божий, хранителю і покровителю душі моєї, перебувай зі мною сьогодні, спрямуй мене на шлях заповідей Божих і віддали від мене всі спокуси лукавого. Амінь.
За матеріалами: PsyCluber
фінансово.
Щиро дякуємо!
