Аналітика

Про що не сказали «по телевізорі»?

05 Вересня 2015, 18:59 15764
брехня

 

Папа Франциск дозволив усім священикам Римо-католицької Церкви протягом Року Милосердя, що розпочнеться 8 грудня та триватиме до 26 листопада 2016 р., відпускати гріх аборту. Про це читаємо у листі, котрий Понтифік підписав у вівторок, 1 вересня. Святіший Отець висловлює своє щире прагнення, аби усі діти Церкви могли пережити «істинний момент зустрічі» із милосердям Бога під час відзначення Святого Року. Ювілей має стати «живим досвідом близькості Отця, немовби простягнутою рукою Його ніжності, аби віра кожного віруючого зміцніла, а тим самим його свідчення ставало щораз пліднішим», — переконаний Папа Франциск. Понтифік вкотре показує світові: двері Церкви відкриті для усіх без винятку.

Це заява Понтифіка, це він, так би мовити, «сказав». А що ж «почули» та зрозуміли і — як наслідок, подали до уваги громадськості — українські ЗМІ? Лише заголовки чого варті: «Католицька церква буде пробачати аборти протягом 2016‑го року»; «Католицька церква пробачить аборти»; «Встигнути отримати прощення: католицька церква рік пробачатиме аборт».

Ми уже звикли до того, що медіа в Україні вперто демонструють елементарну «неграмотність», висвітлюючи події з життя Римо-католицької Церкви; це призводить до хибного тлумачення фактів та подій. Тому отримуємо те, що можемо назвати маніпуляцією громадською думкою, і, — як наслідок — маємо фальшивий образ Церкви як такої. Звідси питання — що це: невігластво чи все ж чиєсь замовлення?

«Папа римський Франциск заявив про надання католицьким священикам повноважень з відпущення гріхів жінкам, які зробили штучне переривання вагітності, повідомляється в офіційній заяві Ватикану», — читаємо на одному з сайтів. У документі Понтифік заявляє, що він «зустрів так багато жінок, що несуть в своєму серці шрам від цього болісного і обтяжливого рішення». Більше того, Святіший Отець розуміє — інколи у жінок немає іншого вибору. Він розповів, що бачив багатьох, які все життя страждали від рішення перервати вагітність. Хоча ще рік тому Папа «різко критикував аборти як частину «марнотратної культури». У 2014-му Понтифік заявляв, що «жахливо подумати про те, що є діти, жертви абортів, які ніколи не побачать денного світла». Понтифік пояснив, що «Дозвіл на прощення, втім, тимчасовий. Він діятиме із грудня впродовж так званого Ювілейного року, коли католицька церква допускає особливе відпущення гріхів».

Рішення Папи Франциска інший сайт сприймає як «значний поворот у позиції католицької церкви». Нам також пояснюють, що «традиційно» Католицька Церква «розглядає» аборт як один із найтяжчих гріхів, який автоматично призводить до відлучення від Церкви. Журналісти ще одного інформагентства звітують: «Як відомо, католицька церква вважала аборт важким гріхом, за який можуть і відлучити від церкви. Прийнятим рішенням Папа Римський змінив усталений порядок».

Дізнаємося теж, що у «більшості країн лише католицький єпископ може дарувати прощення за аборт». Нове рішення Понтифіка спрямоване на створення більш відкритої Церкви без дискримінації, переконують автори публікації.

У відповідь на провокативні повідомлення, слід сказати перш за все, що Церква від імені Бога відпускає будь-який гріх, також і гріх аборту — завжди і всюди, якщо людина виконує певні умови. А саме: щиро кається у гріху, вирішує більше його не робити та виконує покуту. Тоді Господь людині гріх пробачає. Якщо ж мова про гріх аборту, то це один із злочинів «lates sententie — силою самого вчинку», який за собою веде кару екскомуніки (відлучення від Церкви) для всіх причетних. З цієї екскомуніки звільняє лише єпископ-ординарій або священики, яких він визначив.

Можливо саме ця процедура сприймається як прояв «дискримінації» та «заборона священикам відпускати жінкам гріх аборту», а рішення Папи Франциска пояснюється як «зміна» усталеного Церквою порядку. У листі Святішого Отця читаємо: «Нікому не можна відмовити у прощенні Божому, коли хто жаліє, зокрема коли зі щирим серцем приступає до Таїнства Сповіді, аби примиритися з Отцем. Також і через це я постановив, попри всі інші розпорядження, наділити всіх священиків повноваженнями у Рік Ювілею, щоб уділяли розрішення з гріха аборту тим, хто його скоїв, жаліє про це з усього серця і просить про вибачення».

Зокрема про це заявив речник Апостольського Престолу о. Федеріко Ломбарді: «Рішення Святішого Отця не слід сприймати як спробу «мінімалізувати» важкість цього гріха; це розширення можливостей досвідчити милосердя». Віддамо належне нашим ЗМІ — о. Ломбарді теж цитують, однак одразу після повідомлення про зміну визначеного Церквою поряду. У пересічного читача може зродитися питання — вони що там у Римі домовитись не можуть?

Особливий дозвіл Папи діятиме протягом наступного року та має на меті допомогти жінкам, що вчинили аборт, а також усім причетним до цього злочину проти життя, досвідчити прощення та милосердя, пояснив о. Чіро Бенедеттіні, один із прес-секретарів Ватикану.

Варто зазначити, що подібний прецедент мав місце також під час Всесвітнього Дня Молоді 2011‑го року у Кельні. Тоді Папа Бенедикт XVI дав дозвіл священикам відпускати гріх аборту учасникам ВДМ, аби кожен міг в повноті пережити зустріч з Христом. Знову ж таки, можна побачити послідовність у діяльності та рішеннях Намісників св. Петра; не слід також вірити стереотипам, простіше кажучи «етикеткам», що супроводжують того чи іншого Папу впродовж його понтифікату. Однак, наші журналісти якось «не в курсі», а «папа Франциск відновлює образ католицької церкви».

Слід також було б розповісти українцям про «ювілеї», що відбуваються у Католицькій Церкві кожних 25 років. Що ж святкують католики — чому та навіщо? Насправді традиція ювілейного року дуже древня та сягає своїм корінням часів виходу юдеїв з єгипетської неволі. У книзі Левіт читаємо: «Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев'ять років,і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. В день покути повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій; і вважатимете за святий п'ятдесятий рік, і проголосите волю всім мешканцям краю» (Лев 25, 8‑10). Юдеї дуже чекав цього свята тривалістю у цілий рік, адже кожен повертався до своїх посілостей і до свого роду; тоді не сіяли, «бо це ювілей, святий це час…». (Лев 25,12). Ювілей — особлива нагода досвідчити милосердя, пробачення боргів. Наші господарські стосунки давно уже регулюють зовсім інші закони, а в умовах сучасного світу поняття «воля» набуває нового значення: шукаємо звільнення від іншого рабства, інших тягарів — адже кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха (пор.)

Документ не дає жодних підстав стверджувати, що «Католицька Церква вважала аборт важким гріхом, за який можуть і відлучити від Церкви», оскільки вона й надалі продовжує так «вважати». До того ж, про жодні «повороти у позиції Церкви» стосовно святості людського життя від моменту зачаття у листі нема ані слова. Виявляється, аби писати правду, необхідно лише вміти читати? «Одну з серйозних проблем наших часів безсумнівно становить видозмінене ставлення до життя. Вельми поширена ментальність призвела до втрати належної особистої та суспільної чутливості до питання прийняття нового життя», — наголошує Святіший Отець.

«Драму аборту деякі люди переживають із неглибоким усвідомленням, немовби вони взагалі не розуміють, яким великим злом є цей акт. Натомість чимало інших, хоч і переживають цей момент як поразку, вважають, що не мають іншого шляху. Я думаю зокрема про всіх жінок, які зазнали абортів». Знову ж дозвольте питання: це означає: «Святіший Отець розуміє — інколи у жінок немає іншого вибору»? Виявляється, навіть доводити нічого не потрібно — коментарі зайві, достатньо лише прочитати уважно!

«Добре знаю умови, які привели їх до ухвалення такого рішення. Знаю, що це життєва і моральна драма. Я зустрів чимало жінок, які носили у серцях рани, залишені цим тяжким і болісним вибором», — веде далі Понтифік, а також, як виявляється, лише підтверджує «традиційну» позицію Католицької Церкви, називаючи рішення про переривання вагітності «глибоко неправильним». «Однак лише тоді, коли це осягається у правді, можна не втратити надії», — переконаний Святіший Отець.

Папа також не просто дозволив священикам відпускати гріх аборту, він наказує їм приготуватися до цього великого завдання, аби зуміти поєднати «слова щирого прийняття з роздумами, які допоможуть усвідомити скоєний гріх, та вкажуть шлях істинного навернення, щоби прийняти справжнє і великодушне прощення Отця, який усе оновлює своєю присутністю».

«Прагну, аби ювілейний відпуст був для кожного істинним досвідом Божого милосердя, яке до всіх виходить назустріч з обличчям Отця, котрий приймає і прощає, повністю забуваючи скоєний гріх», — ось про що йдеться в «офіційній заяві Ватикану», а «по телевізорі» чомусь цього не сказали.

У нашому інформаційному просторі часто звучить слово «правда». Хочемо знати правду про війну на Донбасі, про статки можновладців, про реальний стан освіти та охорони здоров’я, про склад хліба, котрий щодня купуємо, урешті‑решт. «Нема правди на світі», — чуємо та повторюємо ми. Здається, правда — це щось таке далеке та недосяжне, не окреслене, та дещо навіть примарне… Тоді як усе набагато простіше, ніж нам здається: правда — це певна сукупність достовірних відомостей; те, що відповідає дійсності; об’єктивно-істинне знання про світ, людей, факти; адекватна інформація про об’єкт, отримана завдяки його чуттєвому чи інтелектуальному осягненню або завдяки свідченню.

Що можна назвати правдою у випадку із дозволом Папи відпускати гріх абортів у Ювілейному році? Святіший Отець хоче, щоб усі вірні зустрілися з Божим милосердям, «яке до всіх виходить назустріч, з обличчям Отця, котрий приймає і прощає, повністю забуваючи скоєний гріх». «Нехай до всіх конкретним чином дійде милосердя Отця, котрий прагне бути близько до людей, які найбільше потребують Його прощення», — веде далі Папа.

Постає також питання: про яке духовне відновлення народу ми постійно говоримо? Чи ще одна абстракція, поняття, за яким так насправді нічого не стоїть? Що ми називаємо духовним відновленням: вишикуватись з кошиками два рази до року навколо храму?

До того ж, «встигнути отримати прощення» в українських реаліях звучить як жорстока іронія, адже сотні тисяч дітей гине у абортаріях нашої країни щоденно. Та головне — дійсно встигнути: розібратись, де істина, а де фальш; хто хоче нашого добра: хто простягає хліб, не камінь; де про нас турбуються, а де нами маніпулюють; розібратися, хто нас вважає дітьми, пораненими, хворими, відкинутими, безпорадними, як вівці без пастиря; а для кого ми електорат, споживачі та ринок збуту товарів та послуг. От тільки встигнути б — відкрити милосердя, досвідчити, що тебе приймають та розуміють без попередніх вимог, умов та очікувань, не прагнучи нічого взамін, у будь-який час — не лише протягом 2016‑го; встигнути б —жити вповні та бути щасливим…

 

 

 

За матеріалами: Reuters / CRUX / CNA

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: