Під таким викличним гаслом — «Вечір (для) єретиків, або Про складні сторінки Святого Письма» — Францисканське студентське душпастирство «Порціункула» у Вроцлаві (Польща) започаткувало цикл дискусійних зустрічей.
Звідки взялася Біблія? Навіщо нам Новий Завіт? Звідкіля стільки суперечностей поміж Старим і Новим Завітом? Чим відрізняється натхнення від об’явлення? Чи були в Ісуса брати і сестри? Про ці та інші питання тривала довга дискусія у францисканській парафії св. Карла Борромея.
Слово «Біблія» походить від грецького «biblios» — збірка книг. Їхній зміст довго переказували з покоління в покоління, перш ніж він був записаний. «Подавалося це в такій формі, аби юдеї зрозуміли. Так само як ми маємо ідіоми: “сипле жабами” [краківський вираз на позначення рясного дощу. — Прим.пер.]. Людина зовні може подумати: “Про що вони говорять?”, а ми розуміємо. Так само для них було з Біблією», — каже о. Мар’ян Михасів OFMConv. Зміст Святого Письма був сформований так, аби його розуміли слухачі тих часів.
А що, власне кажучи, означає Завіт (Заповіт)? І що поєднує біблійний сенс із сучасним? Головна подібність — що це слово, кимось дане нам, остання воля, яку ми повинні виконати. Так і є. Бог у Старому Завіті готує людей до Нового Завіту, до укладення нового союзу. «Завіт, тобто умова Бога з юдеями, Бога з нами — людьми. І про це варто пам’ятати, скільки разів читаємо і слухаємо Святе Письмо», — сказав священик.
А щодо суперечностей. У Старому Завіті є фраза «око за око, зуб за зуб», а в Новому мова про підставлення другої щоки. «Але йшлося про ТІЛЬКИ одне око за одне око, — пояснює о. Мар’ян. — Ізраїльтяни тоді мали такий підхід, що на війнах убивали всіх. То були реалії тих часів. Бог їм казав, що відплата не може бути більшою за завдану кривду, щоб вони це усвідомили. Вони би не сприйняли філософії наставлення другої щоки».
Чимало суперечностей виникає також через виривання слів із контексту. В Псалмі 53 прямо написано: «Немає Бога». Отець Мар’ян пояснює: «Це речення з великою літерою на початку і крапкою в кінці. Але це не означає, ніби Святе Письмо саме собі суперечить — це просто вирвані з контексту слова, а контекст там ключовий для розуміння» («безумний каже в своєму серці: Немає Бога»).
Порівнюючи Старий і Новий Завіт, можемо побачити, що Старий представляє нам обітниці, а Новий показує їх сповнення. Отець Мар’ян підсумував цю розмову цитатою: «Старе в новому міститься, нове старим пояснюється».
Пояснювався також добір уривків із Біблії на неділі, де зміст поєднує читання зі Старого і Нового Завіту: перше читання, яке зазвичай береться зі Старого Завіту, часто має алюзію до Євангелія, яке є відповіддю на старозавітні події.
Наступна тема — відмінність між об’явленням і натхненням. Об’явлення показує надприродні справи, яких ми не були би спроможні осягнути самотужки. Натомість натхнення це Боже втручання, яке допомагає людині щось зрозуміти. Люди потребували натхнення як під час питання, так і під час читання та розуміння Святого Письма. В усьому має бути присутній Дух Святий.
А що ж апокрифи? Це тексти, тематично пов’язані з Новим або Старим Завітом, але не визнані Церквою за канонічні. Наприклад, у Святому Письмі немає згадки про імена батьків Діви Марії. А з християнської традиції ми знаємо, що їх звали Йоаким і Анна. Ця інформація походить з апокрифа — «протоєвангелія Якова». Апокрифічні Євангелія зазвичай постали набагато пізніше ніж знані нам чотири тексти, і були більше побожними текстами, ніж натхненними. Так діялося тому, що люди завжди прагнуть подробиць минулих подій, натомість наочні свідки не записують усього в найдрібніших деталях.
За матеріалами: Wiara.pl