Сьогодні і завжди! Чудово, що сьогодні ми святкуємо день української мови та писемності, але чи насправді це свято на один день? Пропонуємо вам разом із нами спілкуватися й насолоджуватися мовою щодня, а допоможе нам у цьому «Чиста мова».
Чорнотро́п — осінній холодний період до випадання снігу; дорога, ще не вкрита снігом.
«Вавілон готується до першого зимового ярмарку в Глинську (ярмарок по чорнотропу видався негожим, стояло велетенське груддя, ні йти, ні їхати)» (Василь Земляк, “Лебедина зграя”).
«На початку жовтня починається полювання на білку. Спочатку, як кажуть мисливці, по чорнотропу. Тобто по ґрунту, ще не вкритому снігом» (Знання та праця, 9, 1969, 17).
«Зайця тепер чорнотропом не піймаєш, як би сніг — друге б діло»
«Тоді був чорнотроп — снігу вже не було»
Друзі, сьогодні ми вирішили нагадати про гарне слово “взаємини”. Теплі та щирі взаємини зігріють вас навіть узимку, а прохолодних краще не мати.
На хвилину, на мить утекти від життя,
На мить щирих взаємин зазнати,
Завітати на мить в світлий мир почуття,
Потім… потім… хоть знову конати!
(Павло Грабовський, І, 1959, 362)
Він прекрасно розумів, що вона в усьому від нього залежить, а все одно ставився до неї насторожено. Мабуть, така природа взаємин між сильною і слабкою статями. Навіть найжорстокіший із чоловіків не зможе довго жити з жінкою, яка не становить для нього таємниці, не має ніякої влади над ним. (Гаррієт Бічер-Стоу, “Хатина дядька Тома”)
Шинква́с — прилавок у шинку.
«Октав Пігловський спритно метнув на шинквас півкарбованця, він, роздвоюючись, закрутився в повітрі і дзенькнув біля самого Кондри. — Наливай, Лукаше, за упокій діда Дуная…» (Михайло Стельмах, “Хліб і сіль”).
«Вона стояла зараз біля рясно обставленого клечальним* гіллям шинквасу, високочола, цікава молодичка» (Олександр Ільченко, “Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай i чужа молодиця”).
«За шинквасом з бочками і двома пузатими барилами стовбичила худорлява постать господаря корчми» (Панас Кочура, Зол. грамота).
«Відлетіли у вирій птахи» – кажемо ми. Призвичаївшись до слова «вирій», ми не задумуємося над його походженням, чому в українській мові більше немає споріднених з ним слів. «Так кажуть». «Сталий вислів». «У віршах часто фігурує».
Видиш, брате мій, товаришу мій – відлітають сірим шнурком журавлі в вирій.
Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю.
Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла.
Си́роти
Озираюся. Похолодало. Розтираю вкриті сиротами передрамення. Волосся на руках напружене, прямо як шерсть. (Любко Дереш, “Намір!”)
Вода була студена, студеним було й повітря — на оголених до ліктів руках отамана повиступали сироти. (Юрій Мушкетик, “Яса”)
1. В’язке болото, грязь, рідке багно (у 2 знач.). Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний); Стежки ці залиті водою, вони грузькі, твань хлюпа під ногами і лунко плямкає, коли витягнеш із неї ногу (Іван Сенченко, Опов.);
// Драговина, трясовина, багно (у 1, 2 знач.). Ноги все частіше провалюються, в’язнуть до колін у густій холодній багнюці. Чвакає і чвакає без кінця хлипка засмоктуюча твань (Олесь Гончар).
2. Тонкі густі водорості; баговиння (у 1 знач.). Прикро вражав нас Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена).
3. перен., зневажл. Про розпусну або мерзенну, підлу людину чи середовище з таких людей. Невже вона справді кохає його? Невже може кохати твань, грязюку, пітьму застеленої алкогольним туманом психіки? (Олесь Гончар, Тронка); Але ж занадто багато траплялося серед чудес такої твані, як Ситник, убивці діда Родима (Павло Загребельний, Диво);
// чого. Про те, що засмоктує, обплутує, позбавляє волі, свободи дій. Вона стане матір’ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (Петро Колесник, Терен…).
1. Громаддя. Нарешті побачив він Білявого хлопця й жінку в стотисячному огромі (Микола Бажан, Роки); Він відбігав подумки од свого непосильного для одного чоловіка діла, лякався огрому звершуваного, вірніше ж — задуманого (Павло Загребельний, Диво).
2. Шум, гамір. У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, — гук, огром, тупотить, гуркотить… (Марко Вовчок).
___
ТЛУМ
1. Натовп, юрба. Слухав дзвону колокольного, бачив тлум людський, як сходились і розходилися (Марко Вовчок); Його не пустили далі густі людські тлуми (Павло Загребельний, Європа. Захід); Десь із-за возів у ярмарковий тлум несподівано врізались два вершники (Спиридон Добровольський, Очак. розмир);
// Метушня, шарпанина. Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Любомир Дмитерко, Наречена);
// Величезна кількість кого-, чого-небудь; сила, безліч. Дрібні камінці безсило торохтіли. Нещасні камінці! той побережний тлум ні море, ні гора приймати не хотіли (Леся Українка);
// перен. Скупчення, рій (про думки і т. ін.). Поїхав [Андрій] з тлумом гадок і надій в душі, бо там на забаві сподівався застати графиню (Іван Франко); Втішаю серце… Але прикрих дум Не сходить попіл — як прогнати тлум Передчувань і всі страхи безсонні!.. (Микола Зеров).
2. у знач. присл. тлумом, заст. Всі разом, спільно; гуртом, юрбою. Шпак його визволяти — та обоє до кухаря, до челяді, та усі тлумом у покої рятувати панів (Марко Вовчок); Доля яка перестріла мандрівників, де залишились їх кораблі, і для чого сюди прибувають? Бо ж тлумом Сходяться від кораблів і храм виповняють благанням (Микола Зеров).
За матеріалами: Чиста мова
фінансово.
Щиро дякуємо!
