ПИТАННЯ: Зазвичай після сповіді я відчуваю звільнення і полегшення. Але останнім часом я не відчувала цього звільнення і тому сумніваюся, чи дійсна моя сповідь, хоча не можу зрозуміти, де я помилилася і як зробити мій жаль за гріхи щирим.
ВІДПОВІДЬ: Жаль за гріхи, скорбота про скоєне не припускає обов’язкових переживань на рівні почуттів. Покаяння належить до сфери духовного, а не чуттєвого, хоча емоції та моральна совість, безумовно, взаємопов’язані.
Аби жаль за гріхи був щирим, а сповідь дійсною, досить усвідомлювати, що ми образили Бога, і шкодувати про це, а також мати намір більше так не чинити. Саме це і становить жаль за гріхи.
Покаяння в гріхах — це, по-перше, припинення самого гріха; по-друге, намір змінитися і почати нове життя; по-третє, глибокий жаль про скоєне і осуд здійсненого гріха. Глибокий жаль не обов’язково передбачає глибину емоцій, які ніяк не впливають на важність сповіді.
Емоції можуть не супроводжувати жаль за гріхи тому, що саме гріховний стан означає літеплість душі, який не зникає після сповіді автоматично. Крім того, це може бути психологічна втома або інші фактори.
Щоб добре підготуватися до Таїнства Сповіді, потрібно, по-перше, постати перед лицем Господа і в молитві випросити у Нього благодать покаяння. Істинне покаяння — це не наш учинок, а дар Господа. Покаяння походить не з емоцій, а випрошується в молитві й стосується не до нашої природи і почуттів, але має надприродний порядок.
Коли ми просимо про благодать покаяння, Господь не відмовляє в ній і часто дарує нам її без зволікання. Можливо, ця благодать не буде супроводжуватися емоціями — в них зовсім немає потреби, — але ми обов’язково відчуємо, що в нашій душі щось змінилося, і ця зміна відноситься не до почуттів, а до нашої волі змінити життя.
Католицький оглядач за матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
