Про 25 березня, яке стало цього року раптом стало 4‑м квітня, і принципи укладення літургійного календаря Римської Католицької Церкви, для CREDO розповідає о. В’ячеслав Грумницький.
Отець В’ячеслав — колишній ректор Вищої духовної семінарії Кам’янець-Подільської дієцезії, а ще він викладач літургіки. Саме до нього ми звернулися по роз’яснення.
— Отче, як загалом будується літургійний календар Церкви, які в нього принципи?
— Літургійний календар Церкви розпочинається з періоду Адвенту, з Першої неділі Адвенту. Це не тільки час підготовки до свят Різдва Христового. Адвент охоплює два періоди: від початку і по 16 грудня головною його темою є приготування до Другого пришестя Господа Ісуса Христа, а вже від 17 по 24 грудня включно триває безпосередній період приготувань до Різдва Христового. Потім, від 25 грудня, починається період Різдвяний, який триває аж до свята Хрещення Господнього. Воно припадає на неділю, тож із наступного за цим днем понеділка розпочинається Звичайний період. Він розбитий на дві частини періодом Великого Посту і Пасхальних свят. Тому перша частина Звичайного періоду триває різну кількість тижнів, залежно від того, на коли в який конкретний рік припадає Попільна Середа.
— Потім триває Великопісний період, у який також потрапляють «всередину» різні свята і спомини. Як, наприклад, Благовіщення.
— Якщо день свята Благовіщення, 25 березня, припадає на Великий Тиждень або пізніше, на Пасхальну октаву, то це свято переносять. Існує спеціальна таблиця рангів літургійних свят. Ця таблиця вміщена і в кожному Месалі, і в Бревіаріях. Згідно зі вказівками цієї таблиці, якщо свято Благовіщення припадає на Великий Тиждень або на Октаву Пасхи, то його переносять аж на понеділок після закінчення Октави. Ось так, як маємо цього року: оскільки день 25 березня припав на Великий Тиждень, а саме на Велику П’ятницю, то свято Благовіщення перенесли. Його пересунули «аж за» Октаву, оскільки, за літургійним принципом, вісім днів пасхального святкування — це немовби «один день», причому саме такий день, чий ранг вищий за Благовіщення (урочистість важливіша за свято).
Далі, повертаючись до питання про календар, після Пасхи в Церкві триває Великодній період, який охоплює 50 днів. А по його завершенні, тобто з понеділка після свята Зіслання Святого Духа, продовжується далі Звичайний період — із наступного за рахунком тижня після того, що був перед Великим Постом. Загалом Звичайний період це 33 або 34 тижні в році.
— Чи багато протягом літургійного року буває свят, які можуть бути перенесені? Які головні принципи такої ієрархії святкувань?
— Головний принцип християнського календаря — неділя це найвище свято, день Воскресіння Господнього. Тому неділі різних літургійних періодів мають вищий ранг, ніж свята, які на цей період припадають. Але таких свят небагато. Це, наприклад, Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії — 8 грудня. Якщо цей день припадає на неділю, то свято переносять на понеділок після неї. Те ж саме ми бачимо цього року зі святом Благовіщення.
— Але, може, варто зазначити, що перенесення таких свят (Непорочного Зачаття Богородиці або Благовіщення) ніяк не впливає на святкування пов’язаних із цими днями свят Різдва Богородиці або Різдва Христового. Ми не будемо відзначати Різдво Христове 4 січня, через те, що Благовіщення «посунулося»!
— Звісно, ні! Пересування літургійних відзначень ніяк не впливають на ті подальші свята. Зрештою, що стосується Благовіщення, то воно не є обов’язковим святом. Обов’язкових урочистостей — у яких кожен католик строго зобов’язаний узяти участь — після 2014 року, за розпорядженням Конференції єпископату, в нас залишилося тільки шість. Тобто, окрім недільних Святих Мес, вірні зобов’язані бути на богослужіннях у день 25 грудня — Різдва Христового, 1 січня — в урочистість Пресвятої Богородиці Діви Марії, 6 січня — Богоявлення, потім Вознесіння (перехідна дата), 15 серпня — Внебовзяття Богородиці, та ще 1 листопада — урочистість Усіх Святих. Недільні Євхаристії, звісно, самі по собі мають урочистий і обов’язковий характер.
— А недільний день сам по собі скасовує спомини і свята, які на нього припадають? Бувало, я чула на Службах Божих, як священик каже: «У нас сьогодні неділя, але якби не неділя, то був би спомин чи свято отакого святого, давайте згадаємо про них».
— Неділі, хоч це трошки дивно, «не всі однакові». Так, неділі Адвенту, Великого Посту і Пасхального періоду мають вищий ранг. Натомість якщо це неділя Звичайного періоду, то тоді за згаданою таблицею треба дивитися, якого рангу маємо святкування. Спомин, із літургійного погляду, це взагалі не свято як таке, і недільний день, як вищий за рангом, безумовно його собою заступає. Однак якщо, скажімо, у Звичайний період припадає свято Господнє, то воно стає вищим за рангом, ніж недільний день. Наприклад, свято Стрітення Господнього. Коли воно припадає на неділю, то має перевагу над недільним днем. Або ж свято Переображення Господнього — 6 серпня. «Скасовуються» свята марійні і святих, а не Господні.
— Як християнин має переживати Літургію, аби його участь у богослужінні була повна? На що звертати увагу?
— Якщо говорити в рамках «календарної» теми, то найважливішим буде приготування до Літургії. Тому що залежно від того, який маємо період, яке свято переживаємо, який день на календарі — людина має бути налаштована відповідним чином. Наприклад, вона йде на Літургію, попередньо (увечері перед цим або зранечку перед Службою) прочитавши Євангеліє дня. Вона вже має краще переживати Літургію. Людина може молитовно приготуватися, враховуючи різні літургійні періоди та різні молитви, новенни, які є у Церкві. Таким чином можна мати навіть достатньо тривалу підготовку до свята.
— Тобто календар нам даний також для глибшого переживання Літургії?
— Звісно, так!
фінансово.
Щиро дякуємо!
