Чи помітили ви, як рекламують природні методи розпізнавання плідності? Їх «продають» за допомогою світлин подружніх пар, що тримаючись за руки, танцюють на заквітчаних луках із приклеєними блаженними усмішками…

«Використання методів зробить ваш зв’язок інтимнішим! Ваше життя зміниться! Ви ніколи не будете кохати одне одного сильніше, ніж тоді, коли разом перевірятимете її графіки». Так кажуть… Натомість правда в тому, що природні методи планування сім’ї (ПМП) мені смердять.

Можливо, «ненавиджу» — це надто сильне слово, але методи — це що завгодно, тільки не блаженство. Це стриманість. Утримання! У подружжі! Аби бути зовсім реалістичним, скажу, що МПП приведуть не до блаженного танцю на луках, а радше до зранених почуттів, образ, ремствування і злості (не хвилюйтеся, я сповідався!). Але мушу визнати, що для мене ці методи — мабуть найкраща річ. Я поясню вам, чому їх потребую.

Прихований роман

Я потребую ПМП, бо вони відкривають прихований роман, що конкурує із любов’ю до моєї дружини. Це любов до самого себе. Іншими словами, я ненавиджу методи, бо надто багато маю у собі самолюбства і незрілості. А завдяки утриманню в подружжі всі ці темні справи виходять на поверхню. Коли я готувався до шлюбу, то перечитав купу книжок штибу «як стати суперчоловіком». «Я буду найкращим чоловіком в історії», — думав я з гордістю. І оженився…

Власне відтоді всі прекрасні поради, що здавалися такими ясними і зрозумілими, зникли. Я швидко збагнув, що я всього лише нетерплячий, невихований, вимогливий і нечутливий самозакоханий дурень; у мені жив хлопець, якого я повинен був перемогти. Щоправда, любити дружину з кожним роком ставало дедалі легше. Те, що раніше вимагало боротьби, згодом вдавалося легко та невимушено. Іноді думаю, що зростаю через те, що роблю. І навіть думаю, що, дякуючи Божій благодаті, воно так і є. Але тоді методи показують мені моє справжнє обличчя, демонструючи розміри моєї пихи, що міститься у темних закапелках душі. А пиху і самолюбство треба в собі знищити.

Подружжя — це хрест

Знаєте, суспільство нас обманює. Каже нам, що подружжя — це самореалізація; що у шлюбі живеться «довго і щасливо»; що шлюб — це коли ти маєш «півтори дитини» та віллу у 200 квадратних метрів із гаражем, переповненим розкішними авто. А найважливіше у шлюбі — секс, необмежений, «контрацептивний», безпечний (без народження дітей). Якщо партнер не заспокоює твоїх «потреб», то можеш спокійно піти далі й шукати того, хто їх сповнить.

Ніщо не може бути так далеко від істини, ніж така позиція. У шлюбі не йдеться про себе самого. Йдеться про втрату себе, нищення у собі «старої людини». Подружжя передбачає самопосвяту і самозречення. Йдеться передовсім про любов до дружини, таку ж, як Христос мав до своєї нареченої — Церкви. Любов аж до смерті на хресті.

Зверніть увагу: кожне таїнство має в собі образ смерті. Під час Хрещення ми занурюємося у смерть Христа. Священик лежить хрестом біля вівтаря перед тим, як отримає Таїнство Священства. Кожна Євхаристія — це муки і страждання Христа тут і тепер. Під час сповіді ми входимо до сповідальниці, яка нагадує гріб. У кожному таїнстві вмирає частинка нашого «я», аби зробити місце для благодаті й життя, якого так потребуємо…

Якщо ви забули, Подружжя — це також таїнство, а щасливе, плідне і вірне подружжя завжди означає смерть нашого «я». Це виражає певна духовна максима: що більше ми прагнемо власного щастя та реалізації, то менше їх віднаходимо. Але що більше ми вмираємо для себе, живучи для інших, то більше в нашому житті радості. У певному сенсі шлюб — це мучеництво, «вид» смерті, але такої, що дарує життя.

Отже, як з ПМП?

Що я маю на увазі? ПМП — важка методика, легко її зненавидіти, адже ми часто одружуємося, думаючи лише про себе. Про свої права, потреби, забаганки. Іншими словами, так часто хочемо брати замість того, щоб давати, бо давати боляче. Правда така, що ми потребуємо ПМП і пов’язаних із ними самозречень. Без цих методів уся наша незрілість, пиха і пожадання були би весь час всередині нас, поховані під нашаруваннями «спасенної брехні», якою ми дуримо самі себе. Це все впливало би на наш шлюб більшою чи меншою мірою, поволі знищуючи інтимний зв’язок між чоловіком та дружиною.

Подружжя — це таїнство, позаяк Бог прагне переміни наших сердець. Подружжя — це не подвійна зарплата, більше житло і дорожчі автомобілі. Подружжя не виглядає як «американська мрія», а дуже часто нагадує жахіття. Шлюб згідно з планом Божим — важка та часом болісна справа, адже це школа істинної любові. А істинна любов завжди виглядає як хрест.

Зрозумійте мене правильно. Католицьке подружжя сповнене радості, якщо добре його переживати. Саме це я мав на увазі. Однак ця щира радість — «побічний продукт», а не мета подружжя. Випливає вона із посвяти свого «я» любові, а не з пихи та виконання власних забаганок.

Думаю, що ми повинні зректися себе, аби себе віднайти.

Чи люблю я ПМП? Часом просто ненавиджу. Але саме ці методи допомагають мені розвиватися.

Сем Ґузман, Deon.pl
Переклад: Марина Грицька Анненкова, СREDO