«Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві» (Мт. 18, 4), − це завдання Ісуса святий Франциск виконав якнайкраще. Він став «малим» великим святим, а також обрав маленьку капличку − Порціункулу в рідному італійському містечку Ассизі, щоб інші, навідавши її, могли отримати великі благодаті з Неба.
Відпуст в Порціункулі затвердив Сам Ісус, Який об‘явився святому Францискові разом зі Своєю Матір’ю Марією, а також схвалив Папа Гонорій ІІІ. Паломницький центр «Рафаїл» запрошує у Всеукраїнське францисканське паломництво на 800-річчя свята «Прощення Ассизі», яке відзначатимуть 2 серпня. Готуючись до цієї події, ми поспілкувалися з братами-францисканцями про Порціункулу, яка захоплює своєю простотою, а водночас і величчю, про благодаті, які там можна отримати, а також про святого Франциска.
Отець Костянтин Морозов OFM Cap. (м. Вінниця)
Благодать для всіх
Серед храмів, які відбудував святий Франциск, була капличка, невелика церковця святої Марії Ангельської. І ця маленька церковця стала центральним храмом францисканців та «колискою Ордену». В цьому храмі збиралися не тільки францисканці, але також і ті люди, для яких вони служили. І це були люди переважно убогі, яких доторкалися прості слова і простий спосіб життя братів. На той час лише розпочиналися навчання Церкви про відпусти і сама практика відпустів. У 13 столітті було досить важко отримати відпуст, принаймні, для цього треба було мати якісь кошти або знайомства. І таким чином це було доступно не для кожного. Тому святий Франциск попросив, щоби з цього відпусту могли скористатися убогі, − і отримав цей привілей, можна сказати, для цього храму. Хто ввійде в нього 2 серпня, на свято Матері Божої Ангельської, то може отримати цей відпуст. Дійсно сьогодні є набагато більше відпустів і їх можна отримати за такі прості речі, як за коротку молитву, за читання Святого Письма. Тобто Церква відчиняє навстіж сьогодні ці двері. Думаю, також Франциск спричинився до того, щоби в Церкві ці двері були щедро відчиненими для всіх. Натомість чим відрізняється сьогодні цей відпуст від всіх інших? Вважаю, що ця різниця є для тих, кому якимось чином є близький святий Франциск або францисканський рух. У всій Церкві першим храмом, який постав, є базиліка Латеранська у Римі, яку колись імператор Костянтин подарував Церкві та яка донині залишається Матір’ю всіх інших храмів. Так само і для всіх францисканців або для тих, хто є симпатиком францисканського руху, це свято Порціункули є «святом першого храму», з яким пов’язаний особливим чином святий Франциск.
«Маленький клаптик»
Я брав декілька разів участь у святі Прощення в Ассизі. Можна сказати, що в багатьох інших місцях відпуст переживається так само, тільки для францисканця ця церква святої Марії Ангельської є особливим місцем, так як і для святого Франциска. Якимось чином святий Франциск говорить, що там відкривається Небо. З латині назва каплички «Порціункула» перекладається, як «маленький клаптик», «маленька частинка землі», де можна дійсно глибоко досвідчити присутності Бога. І святий Франциск був у цьому переконаний, і також ті брати, які там жили, досвідчили цього. І донині це місце залишається святим. Якщо хтось відкритий, то може пережити це Небо на землі. А зовнішні урочистості свята Прощення є дуже схожими на всі інші урочистості, хіба що відрізняються простотою, атмосферою дому.
Вирушити у суперпригоду
Думаю, те, що святий Франциск відкрив як перлину, − це Євангеліє… що Євангеліє є програмою життя, що Євангеліє є реальним, що зустріч з Христом є реальною, можливою, і що заради цієї перлини варто продати все, варто «продати» зручності, свої плани і піти за Ісусом Христом. Це є суперпригода, це є пригода надзвичайна – піти за Господом, знайти Ісуса Христа. І оцей стиль євангельський підхопив святий Франциск, захотів так жити і, думаю, до сьогодні для християн це залишається певним знаком, що християни не можуть бути людьми лише релігійними, але мусять бути людьми віруючими, людьми, які глибоко повірили в Євангеліє, тобто в Добру Новину, в Ісуса Христа і прийняли Євангеліє за програму власного життя.
Отець Станіслав Нуцковський OFM Conv. (м. Бориспіль)
«Місце це вибрав Бог»
Саме місце Ассизі для багатьох людей є винятковим, бо це місце життя, навернення та святості Франциска. Воно тим і виняткове, бо все життя святого Франциска пов’язане з одним місцем − з Ассизі. Він не переїжджав до іншої країни чи на інший материк, в одному місці досвідчував Божого благословення. Це місце, яке собі Бог уподобав і куди привів людину, яка відкликнулась на Його голос, − святого Франциска. Сьогодні є дуже багато людей, які захоплені Франциском, навіть якщо самі ці люди є не дуже віруючими чи не дуже практикуючими християнами, чи мало що знають про Франциска. Однак про саме місто Ассизі, про місця, пов’язані зі святим Фанциском, донині є дуже багато свідчень людей, котрі, відвідуючи їх, − часто як туристи, з цікавості, − досвідчували свого навернення, переміни свого життя. І це є знаком того, що це місце, завдяки життю, діяльності святого Франциска сприяє тому, щоб люди наверталися, перемінювалися, зверталися до Бога, і варто такі місця відвідувати.
Церква поширила це свято − «Прощення Ассизі», і у теперішній час такий «відпуст в Порціункулі» можна отримати 2 серпня в кожному францисканському храмі. Але за часів святого Франциска це було чимось дуже новим, дуже «свіжим», тому що тоді відпуст можна було отримати тільки, навідуючи святе місце: Рим або Єрусалим. Тобто раніше відпуст був пов’язаний з великим зусиллям паломництва. Але Папа, на прохання святого Франциска, назначає місцем відпусту Порціункулу, маленьку капличку, яка стала знаком навернення Франциска, його зустрічі з Богом та читання Божих знаків.
Сьогодні навчання Римо-Католицької Церкви про відпусти є дуже широким. З різних нагод, практично щодня, можна отримати відпуст, який нам дає пробачення з покарання за наші гріхи, в яких ми сповідаємося, які Бог нам пробачає через Таїнство покаяння, але після яких залишаються певні наслідки. І добре також мати зовнішній знак відпусту. Звідси традиція Церкви − організація паломництв, які є пов’язаними з нашим зусиллям, а також з нашою поглибленою молитвою. Щоби піти чи поїхати у паломництво, ми залишаємо щоденність, і маємо набагато більше шансів, умов, щоб шукати Бога в своєму житті. А Бог завжди − при нашому житті, Він завжди близько, це Бог, Який нас ніколи не покине. Але можемо не досвідчувати Його присутності, внаслідок гріхів чи ран, які залишилися після них.
Мріяти, як Франциск
Вирушаємо у паломництво, щоб зустрітися з Богом, а в цій зустрічі нам, звичайно, у випадку Ассизі, товаришує святий Франциск. Сучасні люди від Франциска можуть навчитися нормальності життя. Це нормальна людина, яка жила в свій час, і в цьому ми подібні до нього. А також в цілому житті, яке вів Франциск, він був людиною, яка мала мету осягнути щось більше. І після свого навернення святий Франциск до своїх мрій залучає Бога. Думаю, що саме цього потрібно від нього вчитися. Сьогодні є дуже багато людей, які мають мрії, але, на жаль, ці плани, мрії, в більшості відсотках, ніколи не є реалізованими. І тут є потреба Бога. Бог формуватиме наші прагнення. Сучасна людина, зустрічаючись із Франциском, може досвідчити, що звичайне життя, завдяки Богові, є насправді надзвичайним чудом. І святий Франциск показує нам, що навіть звичайна, сіра щоденність може бути надзвичайно, винятково пережитою, просто прекрасною, коли дозволимо, щоб Бог розсвітлював наше життя світлом Своєї Любові.
о. Патрик Оліх OFM (м. Київ)
«Бідність − це не стидно»
Свято «Прощення Ассизі» досить відоме в Італії. Передусім, особливість цього відпусту в тому, що така звичайна місцинка, яка за часів святого Франциска була розташована в лісі, зовсім маленька церковця, яку відновив святий Франциск, не була жодним паломницьким місцем, не була знаним місцем. А Франциск випросив власне цей привілей прощення раз на рік, щоб, навіть відвідавши цю просту убогу невеличку каплицю, прості люди могли отримати ті самі благодаті, якби вони відвідали Єрусалим чи Рим.
Чому сьогодні це місце є унікальним? Це пов’язано з особою святого Франциска. Церква святої Марії Ангельської захоплює своєю простотою. Святий Франциск вирізнявся тим, що він показав, що бідність − це не стидно, що якщо людина бідна, це не значить, що вона далека від Бога. І навпаки, що саме до бідних прийшов Бог і саме бідних обрав Бог перед багатими цього світу. І це місце нам власне й пригадує про те, що перед Богом є інші цінності, ніж в очах світу. Це свято в маленькій капличці Порціункулі, яка зараз є всередині величної базиліки святої Марії Ангельської, ніби оточена нею, пригадує нам про цю близькість Бога, про милосердя Бога. Про те, що до Бога можемо наблизитися в будь-якому місці, навіть не треба йти далеко за море, не треба йти далеко в Рим, а можемо зустріти це Боже Милосердя так недалеко від нас.
800-річчя «Прощення Ассизі» − у Рік Божого Милосердя
Не знаю, наскільки наш Папа Римський Франциск, оголошуючи Надзвичайний Рік Милосердя, був свідомий того, що він збігається з річницею, круглою датою встановлення свята Прощення. Але це є Божим Провидінням, коли такі дати, такі події збіглися. Це свято нам ще раз пригадує про Боже Милосердя. Коли Папа Франциск оголошував Ювілейний Рік, то підкреслював, як сьогоднішньому світу, котрий загубився, в багатьох вимірах, де люди далеко могли відійти від Бога і Його Милосердя, треба говорити про Боже Милосердя. Щоб люди знову в нього занурилися. Щоб знову відкрити для себе Обличчя милосердного Бога. Цей поклик святого Франциска «Хочу всіх вас завести до Раю!», яким він відкрив перший відпуст, є дуже прекрасним. І сьогодні треба повторювати, як святий Франциск сказав теж Папі Гонорію ІІІ, коли просив про цю індульгенцію: «Я не хочу нічого іншого, крім душ», − що в Рік Милосердя хочемо до Бога завести якнайбільшу кількість людей, щоб люди наново наблизились до Бога, зрозуміли Милосердя Бога і жили ним у своєму житті.
Вчитись погляду святого Франциска
Чому я запропонував Паломницькому центру «Рафаїл» ідею поїхати на свято Прощення? З огляду на річницю цього свята, але теж дивлячись на те, що коли ми відвідували з паломниками Рим, але проїжджали також через Ассизі, люди часто більше згадували Ассизі, ніж Рим. Їх більше вражала та простота, наближена до природи, ніж багатство і велич Риму. І захотілося поїхати саме тими місцями святого Франциска, щоб показати, що є такий святий, як він став святим, які місця йому допомогли відкрити такого Бога, Якого нам показує святий Франциск − в природі, в бідних, не далекого Бога, а близького Бога, Який так дбає про кожну людину. І думаю, власне такі паломництва наново нам відкривають очі на близькість Бога. Святий Франциск написав гімн на честь Бога Творця, в якому прославляє Бога за брата Сонце, за матір Землю, за сестру Воду, за все, що є навколо. І я стараюсь підкреслити, що він бачив те саме, що бачимо ми сьогодні. І що просто треба навчитись дивитись на природу і через природу вміти наблизитись до Бога. Дякуючи таким паломництвам, ми вчимося власне такого погляду святого Франциска. І коли повертаємось додому, можемо жити так, як він жив, здобуваючи святість за його прикладом.
Що потрібно, щоб отримати відпуст в Порціункулі?
Свято «Прощення Ассизі» прив’язане до одного дня в році. Хто зі скрушеним серцем, після того, як визнав свої гріхи на сповіді, саме 2 серпня відвідає базиліку святої Марії Ангельської в Ассизі, може отримати повний відпуст, прощення кари за гріхи. Також відпуст можна отримати, відвідавши будь-який францисканський або парафіяльний храм. Якщо говорити юридично, то відпуст починається вже після обіду 1 серпня і закінчується 2 серпня ввечері. Є певні умови для отримання цієї благодаті. У храмі потрібно відмовити молитви «Отче наш» і «Вірую», посповідатися, прийняти Святе Причастя та помолитися у намірах Святішого Отця. Можна посповідатися раніше, не обов’язково у цей день, а навіть, якщо є дозвіл сповідника, і пізніше, за умови що немає можливості посповідатися до свята або під час нього.
Ірина Тереза Кондратюк, Рафаїл
фінансово.
Щиро дякуємо!
