«Vultum Dei quaerere» – «Обличчя Божого шукайте»: таку назву має Апостольська конституція Папи Франциска про жіноче контемплятивне (затворницьке) життя, оприлюднена сьогодні, у п’ятницю 22 липня 2016 року.
У прес-центрі Ватикану документ представив архиєпископ Хосе Родріґеса Карбальйо, секретар Конгрегації у справах Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя. Він наголосив, що Папа Франциск дуже високо цінує споглядальне життя, а ця Апостольська Конституція є другим з черги таким документом Католицької Церкви. Перша Апостольська Конституція, що стосувалась контемплятивного життя, була опублікована 66 років тому, їїї написав Папа Пій ХІІ.
Святіший Отець Франциск не раз звертав увагу на важливість монастирів споглядального життя. Зокрема, у листопаді минулого року, дякуючи їм за жертовне монаше життя, він наголосив, що затворницькі монастирі виконують важливу місію в Церкві, в молитві та дієвому мовчанні, й закликав підтримувати ці спільноти духовною та матеріальною близькістю.
Сприяння відповідному приготуванню; конкретні критерії для автономії затворницьких спільнот, приналежність спільнот до Федерації монастирів — ось деякі пункти Апостольської Конституції «Vultum Dei quaerere», підписаної Вселенським Архиєреєм і присвяченої жіночому споглядальному життю. Документ вказує на 12 тем, які стосуються богопосвяченого життя загалом, а завершують його 14 розділів, присвячених розпорядчим настановам щодо контемплятивних монастирів.
Бути «маяками і смолоскипами», які супроводжують шлях людства і скеровують його до Христа, який є Дорогою, Правдою і Життям — так Папа Франциск визначив завдання, яке стоїть перед монашими споглядальними спільнотами. Ця місія, пише він, непроста, коли взяти до уваги реальність, що «підпорядковується законам влади, економічним і споживацьким». Папа закликав представниць затворницьких спільнот «мужньо провадити духовну боротьбу» зі спокусами, особливо тими, що провадять до «апатії, рутини, відсутності мотивації, лінощів, які паралізують».
Папа розпочинає тему з формації та молитви. Перша «потребує невпинного звертання до Бога» та відповідного терміну — від 9 до 12 років. Монастирі повинні надавати велику увагу розпізнаванню покликань та духовності, не керуватися виключно показниками кількості й ефективності. Молитва ж, своєю чергою, становить «суть монашого життя» і не повинна зводитися до замикання спільноти на самій собі. «Моліться і заступайтеся за майбутнє людства», — закликав Святіший Отець, додаючи, що таким чином затворницькі спільноти стануть «справжньою школою молитви».
Наступними темами стали Lectio divina (молитовне читання Святого Письма), Євхаристія і сповідь. Читання Слова Божого має визначати як особистий, так і прожитий у спільноті день монахинь та в подальшому перетворюватися в учинки: жертвування себе іншим у любові. Документ рекомендує завершувати літургію адорацією Ісуса в Євхаристії, а Таїнство Покаяння переживати як «привілейовану можливість для споглядання милосердного обличчя Отця», і завдяки цьому ставати «інструментами примирення, пробачення й миру», в чому нинішній світ має «виняткову потребу».
Потім Франциск зосередився на темі життя у спільноті, яке він назвав надзвичайно важливим свідченням у нинішньому світі, позначеному «поділами і нерівністю». «Це можливо й чудесно — жити разом, попри відмінності у зрості, формації або культурі», бо «єдність і спільність не означають однаковості», зазначив Папа.
Торкнувся Святіший Отець і теми автономності монастирів. Папа підкреслює, що хоч вона і сприяє стабільності та єдності споглядальної спільноти, однак не повинна означати «незалежності або ізоляції», а тим більше «самозосередженості».
Продовженням цим роздумів Франциска стали слова щодо важливості федерацій — «структур, які об’єднують монастирі зі схожими харизмами». Їх необхідно підтримувати й помножувати. Слідом за цим Папа висловився щодо клаузури, яку він схарактеризував як «знак виключного союзу Церкви, зарученої Господу».
Теми праці та мовчання продовжують папський документ. Працю монахині мають виконувати «з побожністю й вірністю», не орієнтуючись на критерії ефективності й зайнятості, які загрожують «згасити дух споглядання». Працю належить розуміти як «служіння людству і солідарність із бідними», написав Франциск. Мовчання ж потрібно сприймати як «слухання Слова Божого та роздуми над ним», тишу, «багату любов’ю», яка «чує Бога та крик людства».
Усвідомлюючи зміни, що відбуваються в суспільстві, також і під впливом «культури цифр», Понтифік порушив і тему комунікації всередині контемплятивної спільноти. Він закликав до розважного користування медіями, аби вони не стали «марнуванням життя у спільноті або втечею з нього, шкодою для покликання або перешкодою для споглядання».
Свої роздуми Понтифік завершив темою аскези, яка полягає в «поміркованості, віддаленості від світських речей» та звершується у послухові та відкритості стосунків усередині спільноти. Аскезу Франциск назвав «красномовним знаком відданості» у глобалізованому світі, позбавленому коренів. Це те втеча від світу, викликана страхом, підкреслив Святіший Отець, бо монахині «продовжують бути у світі, не будучи світськими». Їхнє завдання — «невпинно заступатися за людство» перед Господом, слухаючи зойк «жертв культури відчуження». Так, у «глибокій єдності з Церквою», представниці споглядальних спільнот будуть «сходами», якими Бог зможе спускатися до людини, а людина — сходити до Бога, підсумував Папа.
14 розпорядчих настанов, які завершують собою Апостольську конституцію, це стислий виклад юридичного характеру, який підсумовує все сказане вище.
Зокрема, стаття 2, присвячена формації богопосвячених, встановлює дозвіл для затворних монашок відвідувати формаційні курси «також і поза межами свого монастиря», зі збереженням середовища, відповідного харизмі ордену. Необхідно, однак, «цілком уникати вербування кандидатів з інших країн із єдиною метою — щоби монастир вижив».
Стаття 8 перелічує реквізити, необхідні для юридичної автономності спільноти. Серед них — право на формацію та управління, включеність у місцеву Церкву, можливість співіснування. У разі невиконання цих критеріїв Конгрегація у справах Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя «оцінить доцільність створення комісії “ad hoc” для відновлення монастиря або його закриття». А, наприклад, стаття 9 стверджує, що «від самого початку всі монастирі повинні входити до складу федерації», яка може бути створена за географічним принципом або ж згідно з духовною метою спільноти.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Ватыканскае радыё
фінансово.
Щиро дякуємо!
