Свідчення

Ці 22-тижневі близнюки — серйозне свідчення проти абортів

31 Серпня 2016, 15:11 3963
22 тижні

«Коли я тримала своїх дітей на руках, із надією, що вони виживуть, то подумала: малюків такого ж віку, які мають шанс вижити, — убивають», — каже мама 22‑тижневих близнят.

Хезер Елліс та її чоловік Джош прагнули мати інших дітей після того як у них народився син Кейсон. Невдовзі вони довідалися, що жінка матиме двійню, двох хлопчиків. Але на 18‑му тижні вагітності Хезер Елліс відчула, що щось не так.

Лікарі провели УЗД‑обстеження і на його підставі ствердили, що все нормально, однак Хезер Елліс постійно мала відчуття, що діється щось недобре.

Тому вона вирішила податися до інших лікарів, аби мати змогу зіставити діагнози. Спеціалізоване обстеження виявило слабкість шийки матки, яка вже була готова до передпологових змін, а ще ж було дуже й дуже рано.

Медики визнали, що все це виглядає погано, і запропонували жінці зробити аборт. Вона не погодилася.

Другою пропозицією була операція — затиснути шийку матки, завдяки чому на деякий час вона буде закрита. Це вочевидь було пов’язане з чималим ризиком, бо шийка могла знову почати відкриватися й поставала загроза інфікування або навіть розриву шийки матки. Також не було жодної певності, чи все вдасться, але залишався шанс урятувати життя малюкам.

Хезер залишилася в лікарні на кілька днів після операції. Коли вони лиш повернулася додому, минуло заледве півтора дні, як у неї почали відходити води, отож вона повернулася до лікарні. Пологи пробували затримати, але природа взяла своє.

З’явилася й інфекція, якої боялися, тому довелося усунути затискач від шийки матки. Хезер Елліс народила двох хлопчиків на терміні у 22 тижні. Їх назвали Чейз і Купер. На жаль, прожили вони не більше півгодини.

Минув рік, і мати зважилася поділитися їхнім фото на Фейсбуку. А під ним написала, чому зважилася народити цих близнят.

«По всіх цих дискусіях про аборти я хотіла показати людям, як виглядає дитина у віці 22 тижнів. То були якісь хвилини, 30 хвилин життя і дихання, перш ніж мої діти відійшли. У багатьох місцях аборти на такому терміні цілком легальні. Коли я тримала своїх дітей на руках, із надією, що вони виживуть, то подумала, що малюків такого самого віку, які мають шанс вижити, убивають. Мене це сильно засмучувало. Зрештою, існує стільки різних виходів (наприклад, усиновлення). Ці малюки — діти Божі. Я люблю вас, Чейзе і Купере. Сподіваюся, що хтось побачить це фото і замислиться над своїм вибором».

Невдовзі жінка стала отримувати слова співчуття й підтримки з усього світу. Фотографію цих дітей розмістили у своїх соцмережах 18 тисяч інтернавтів, а сама Хезер Елліс отримала 300 повідомлень від тих, хто висловлював співчуття або розповідав свої історії втрати дітей.

«Я робила це, аби довести до розуміння інших, як виглядають діти такого віку, а також заохочувала до відповідального планування сім’ї», — каже сама Хезер. — «Я хотіла, щоб люди знали, що існують інші рішення, і щоб вони мали простір, де зможуть ділитися своїм сумом. Люди бояться, що інші не захочуть слухати їхніх історій про втрачених дітей, а вони ж прагнуть про це розповідати, бо це їхні діти. Більшість ніколи нікому не показувала фотографій своїх дітей і не розповідала про втрату».

Дещо пізніше Хезер заснувала блог, аби заохотити мам ділитися своїми історіями, але також щоби показати світові, що існують кращі рішення, ніж аборт.

«Кілька осіб, які вагалися у виборі розв’язання, сказали, що я допомогла їм замислитися, й дякували мені», — каже Хезер Елліс. — «Ті, хто зважувався на аборт, згадували, що дуже про це шкодують, плачуть, коли бачать ці знімки, і почуваються винними».

Хезер Елліс зазначає, що не шукає співчуття й нікого не бажає образити або викликати в комусь почуття провини, — але вона відчуває, що це щось важливе, що її свідчення може показати: навіть у віці 22 тижнів вагітності дитина вже може жити. Вона зізнається, що була здивована такою кількістю відгуків та широким розголосом.

«Дуже приємно слухати історії інших людей, — каже вона. — Я почула чимало позитивного, люди кажуть, що фотографії моїх дітей їх зворушують».

За матеріалами: Deon  

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: