Учора, 20 вересня 2016 р., в італійському місті Ассизі відбулася в другій половині дня молитва за мир, у різних частинах міста й відповідно до різних релігійних традицій. Папа брав участь в екуменічній молитві християн у Нижній базиліці святого Франциска, де пролунала молитва також і за мир в Україні.
Роздуми під час екуменічної молитви вели Папа Франциск, православний Константинопольський патріарх Варфоломій І та англіканський архиєпископ Кентерберійський Джастін Велбі.
«Перед обличчям розп’ятого Ісуса наново звучать також і для нас Його слова: “Прагну!” (Йн 19, 28), — сказав Святіший Отець. — Спрага ще більше, ніж голод, є невідкладною потребою людини; але вона також представляє собою крайню злиденність. Таким чином, ми споглядаємо таїну Всевишнього Бога, який з милосердя став убогим серед людей.
Чого прагне Господь? Без сумніву, води — суттєвого елементу для життя. Але насамперед Він прагне любові, не менш важливого елементу для життя. Він прагне дати нам живу воду своєї любові, але також і отримати нашу любов».
Святіший Отець навів слова старозавітного пророка Єремії, який висловлює Господню радість задля любові до людей, але також говорить про Його страждання, коли невдячна людина занедбує любов. Це трагедія «висохлого серця», нерозділеної любові, що відновлюється в Євангелії, коли на спрагу Ісуса людина відповідає оцтом, тобто зіпсованим вином.
«Любов не є любленою» — ця дійсність турбувала святого Франциска Ассизького, наголосив Його Святість. Задля любові до стражденного Ісуса він не соромився плакати і голосно скаржитися. Ми повинні серйозно ставитись до цієї дійсності, споглядаючи на розп’ятого Бога. Мати Тереза з Калькутти хотіла, щоб у каплицях кожної з її спільнот було Розп’яття з написом: «Прагну». Своїм служінням найубогішим вона тамувала спрагу Ісуса на хресті.
«Насправді, Господню спрагу вгамовує наша співчутлива любов. Він утішений тоді, коли в Його ім’я ми схиляємось над стражданнями ближніх», — мовив Папа Франциск, додаючи, що в Судний день Ісус назве «блаженними» тих, хто напоїв спраглого, тих, хто виявив конкретну любов до потребуючих. «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, — ви Мені зробили» (Мт 25, 40).
Ісусові слова є для нас викликом, просять прийняти їх у серце і дати відповідь життям. В Ісусових словах: «Спраглий я», підкреслив Святіший Отець, ми можемо почути «голос стражденних, приховане волання невинних дітей, яким не дозволили побачити світло цього світу, драматичне благання вбогих і найбільш потребуючих миру. Благають миру жертви воєн, що осквернюють народи ненавистю, а земну кулю — зброєю. Благають миру наші брати й сестри, які живуть під загрозою бомбардування або змушені залишити домівку і, позбавлені всього, вирушити в невідоме». Всі вони є братами і сестрами Розп’ятого Ісуса, отими «малими» Божого Царства. «Вони відчувають спрагу. Але часто вони, так як Ісус, отримують гіркий оцет відмови. Чи хтось їх слухає? Хто хтось турбується, щоб їм відповісти? Надто часто вони зустрічаються з приголомшливою тишею байдужості, егоїзму тих, яким це надокучило».
«Перед обличчям розп’ятого Христа, “Божої могутності й мудрості” (1 Кор 1, 24), ми, християни, покликані споглядати таїнство Любові не любленої і наповнювати світ милосердною любов’ю. На хресті, дереві життя, зло було перетворене в добро; також і ми, учні Розп’ятого, покликані бути “деревами життя”, що поглинають забруднення байдужості і повертають у світ кисень любові. З боку Ісуса, розп’ятого на хресті, випливла вода, символ Духа, що дає життя (див. Йн 19, 34). Нехай же від нас, Його вірних, також випливе співчуття до всіх спрагнених сьогодення», — сказав Вселенський Архиєрей. Свої роздуми він завершив молитвою до Христа, який прийшов звіщати мир близьким і далеким, аби зберігав усіх в любові та зібрав у єдності, щоб ми стали тим, чого Він прагне: щоб «усі були одно» (Йн 17, 21).
Під час екуменічної молитви за мир одна за одною молитовно згадувалися країни, охоплені війнами, серед них і Україну, й за кожну з них запалено свічку.
Після завершення молитви за мир усі учасники зібралися на площі перед базилікою на заключну церемонію. Там давала своє свідчення Тамар Мікаллі, християнка з сирійського міста Алеппо, яка розповіла про жахіття війни; там промовляли Патріарх Варфоломій І, представники мусульман, юдаїзму й буддизму, засновник Спільноти святого Еґідія Андреа Ріккарді та Святіший Отець Франциск.
Сповідники різних релігій не повинні залишатися байдужими до прагнення миру, що його має змучене конфліктами людство, й мають ставати справжніми будівничими миру, зазначив Святіший Отець. Бог вимагає від сповідників різних релігій перемогти найбільшу хворобу нашого часу — байдужість, цей вірус, що паралізує, робить інертними й нечутливими, перетворюється в нову форму ідолопоклонства.
Папа нагадав, що в багатьох країнах люди «страждають від воєн, часто забутих, але які становлять причину болю й бідності». «Вони добре знають, краще за сильних, що немає ніякого майбутнього у війні та що насильство зброї нищить радість життя», — сказав він.
Мир, про який просять в Ассизі, зазначив Папа, це не просто протест проти війни й тим більше не «результат переговорів, політичних компромісів або економічних поступок». Він походить від Бога і є плодом молитви. Мир не може виникнути там, де панує «пустеля зарозумілості й приватних інтересів», де прибутки добувають будь-яким коштом і з допомогою торгівлі зброєю.
Понтифік підкреслив, що відмінності між релігіями не повинні ставати причинами конфліктів, полеміки або холодного відчуження. «Сьогодні ми молилися не один проти одного, як часом —і на жаль — траплялося в історії. Без синкретизму й релятивізму ми молилися один поруч з одним, один за одного», — сказав Папа й підкреслив, що жодні форми насильства не представляють «істинної природи релігії, але становлять її фальсифікацію та сприяють її нищенню». «Невтомно повторюймо, що іменем Бога ніколи не можна виправдати насильства. Тільки мир святий, а не війна!» — ствердив Франциск.
Папа закликав до конкретної діяльності на благо миру, а не «віртуального підходу тих, хто засуджує все і всіх за клавіатурою комп’ютера, не відкриваючи очей на потреби братів і не бруднячи рук заради тих, хто в потребі». Наш шлях — це занурення в ситуацію та надання пріоритету стражденним; прийняття на себе конфліктів та лікування їх зсередини, зазначив Папа.
На підсумок було прочитано «Заклик до миру», який вручили дітям із різних країн, та проголошено хвилину мовчання в пам’ять жертв війни. Церемонія завершилася підписанням «Заклику до миру» та обміном братерськими обіймами.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Ватыканскае радыё
фінансово.
Щиро дякуємо!
