«У мене було дев’ять постнаркотичних колапсів. Я жив на вулиці, по мені повзали хробаки й бігали щурі. Ісус зцілив мене за 5 хвилин», — так він розпочинає свою розповідь. І зразу стає зрозуміло, що це не буде солоденьке свідчення.
Понад годину Анджей «Когут» Сова розповідав про своє життя. «Немає такого багна, з якого Ісус не міг би видобути людину», — каже він.
Наркоман із вулиці
Когут був легендою не тільки у польській Сілезії. Панк, нова зірка яроцінського фестивалю, король крутих пиятик, де не бракувало всілякого алкоголю й наркотиків. Він починав з однієї скрутки та вирощування марихуани на присадибній ділянці. Щоб було класно, щоб мати дружбанів. Потім уже було тільки рівно під похилу. Щоразу більше алкоголю, щоразу міцніші наркотики.
— Так діє диявол, така є дійсність гріха, — казав Анджей до понад ста чоловіків, які набилися у невеличку каплицю на Полянівській Гірці. — Починається з дрібниць, які потроху вбивають сумління. Ну бо що ж у тому поганого, що я прекрасно почуваюся, що розважаюся, що в мене є друзі й дівчата? Але насправді то я займався тільки тим, що коловся і виготовляв наркоту. Дійшов до стану, в якому був спроможний колоти 20 мл героїну щодня. Обкрадав батьків і знайомих, був дилером, використовував людей. Поліція на мене полювала, я мав звинувачення за всіма статтями про наркотики, — перелічує як на сповіді.
Після чотирьох років героїнового зависання та мешкання у підвалі однієї з розвалюх він важив 50 кг разом зі шкіряною курткою і черевиками-стілами.
— Я був завошивлений, коловся всюди, де лиш вдавалося, інколи по три години, аби знайти вену під наростами. Мав таку флегмону, що дірка на нозі сягала кістки. Якось я прокинувся, бо по мені щось ходило. То був щур, який об’їдав мої струпи. Я був трупом, — каже «Когут».
Диявол
Приятелька, випадково зустрінута на вулиці, була шокована й забрала його додому, нагодувала, вивела вошей, вилікувала гнійні рани. Одного разу запропонувала поїхати з нею на зустріч із людьми з Яроціна. «Аж уже в поїзді я почав питатися, що то за зустріч, що за люди. Вона сказала, що це реколекції, — сміється Анджей. Тоді ж йому було зовсім невесело. — Як я лаявся! До церкви ходив тільки для того, щоби спокійненько подрімати. Я від того всього вже давно відійшов. Один «довгополий» — педофіл, інший залежний від грошей; сусід, порядний католик, після роботи «виховує» жінку кулаками; старі баби, всі у плітках, — і я маю в чомусь такому брати участь?
Жваво жестикулюючи, Анджей емоційно виражає свої тодішнє ставлення до Церкви.
— Я знаю, що привело мене до такої ненависті, — каже він. — Я зустрічав буддистів, крішнаїтів, шаманів, біоенерготерапевтів. Я носився з маятником, викликав духів, кидав прокляття. Потім відчував, що хтось є біля мене. Коли я вживав наркоту і сам себе нищив, то все було «окей», а щойно починав якийсь детокс, то діялася якась холера: речі рухалися по столу, штори закручувалися, підлога скрипіла, хоч ніхто не ходив. Щось мене паралізувало, душило. Демон навіть скинув мене з ліжка.
На реколекції до Конажева він, однак, доїхав. Аби — як каже — «роз**рачити забаву отим задуреним Ісусиком».
Можливості Бога
Накачаний по вуха, він потрапив до Церкви харизматичної, якої раніше ніколи не знав. І зіткнувся з… любов’ю Бога і людей. Але там почалися й прояви наркотичного голоду.
— Наркоман одразу думає про одне: трохи грошей маю, трохи видурю в Мажени, священик щось балакав про Карітас. Назбираю на білет до Познані, і звалю. Пішов я до священика й кажу, що мені треба грошей на білет. А він мені: ну добре, але у нас тут такий звичай, що перед виїздом із реколекцій ми молимося над людиною заступницькою молитвою, з покладанням рук. Але грошей дасте? Ну то моліться, — розповідає Анджей.
Там, де закінчилися можливості людини, відкриваються можливості Господа Бога. За п’ять хвилин Когут був зцілений від 11‑річної наркоманії. 3‑го лютого 1993 року народився Анджей Сова.
Ісус за мене помер
Сьогодні Анджей каже про себе, що він щаслива людина. З натовпу його вирізняють не тільки дреди і бійцівський вигляд. Сильна віра та безмежна довіра до Бога, який не підводить. Який зцілює, «забезпечує» роботу, помешкання, розв’язує проблеми.
— Завдяки тому, що Ісус за мене помер і мене викупив, я живий. Усі мої приятелі, з якими я коловся, — можу їх нині провідати на цвинтарі. Я пізнав, чим є міць Христа. Я знаю, завдяки Кому я отут сьогодні стою, завдяки Кому я — щаслива людина, Хто дав мені друге життя, — каже він без тіні сумніву. — Ісус існує не для того, щоби про Нього розповідати, Ісус — для того, щоб Ним жити.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
