Чи необхідне вивчення біблійного середовища або археологічні біблійні дослідження? Чи вистачить тільки духовного розуміння Святого Писання? На ці питання відповідає о. Патрік Оліх OFM.
Коли я навчався, ми мали обов’язок об’їздити з нашими професорами, археологами всі історичні біблійні місця в Ізраїлі. Нам показували все, ледь не по камінчику. Потім ми з цього складали іспит. А інші?
Святе Письмо дане для всіх. Тому читати його повинні всі. ІІ Ватиканський Собор підкреслив, що всі віруючі мають живитися Божим Словом. Там використовується дуже гарне порівняння про два столи — про стіл євхаристійний та стіл Божого Слова. Стіл євхаристійний — це вівтар, звідки ми отримуємо Тіло і Кров Христові, й завжди біля вівтаря є цей другий стіл, з якого проголошується Боже Слово, з якого говориться проповідь, — амвон. Ці два столи тісно пов’язані. Колись навіть був у Католицькій Церкві такий звичай, що в Дарохранительниці, там, де знаходяться Пресвяті Дари — Тіло Христа, — зберігалося також і Святе Письмо. Це показувало, яке воно важливе, показувало, що потрібно годувати свою душу. Якщо Святе Причастя більше насичує дух, нашу душу, то святе Писання — і душу, і розум. Тому Святе Письмо необхідно читати.
Звісно, кожен має свій рівень, і кожен наближається до Святого Писання зі свого погляду. Залежно від професії ми по‑різному читаємо Святе Писання, різні місця нас можуть вражати: науковець читає по‑одному, лікар — по‑іншому. Тому всі, в своєму сумлінні, зобов’язані до того, щоби читати Святе Письмо, поглиблювати його розуміння.
Існує кілька рівнів вивчення Святого Письма. Насамперед, його треба взагалі читати. Так, як в анекдоті про чоловіка, який постійно просив Бога, щоб той дав йому виграти в лотерею. На що Бог кінець-кінцем йому відповів: «Ти хоч купи лотерейний білет!» Так і з Писанням: аби зрозуміти, треба його насамперед читати.
Читати можна по-різному. Можна просто відкрити на будь-якому місці й читати. Можна читати систематично, книга за книгою. Є літургійні читання. Існує багато способів. Так само, — в значенні духовному чи науковому, — іноді до нових видань додаються пояснення, в яких, наприклад, тлумачиться якесь слово, додається щось з історії, щось з археології, щось з Отців Церкви, що допомагає краще зрозуміти. Тому що Слово Боже вимагає від нас певного зусилля розуму.
Ця книга була писана протягом більше тисячі років, людьми різних культур і різними мовами. І це не є Боже Слово, яке впало нам безпосередньо з неба. Для того, щоби правильно його зрозуміти, треба збагнути намір автора. Що автор хотів сказати. Не передусім те, як я думаю, що я зрозумів, — а те, що цей автор хотів сказати цими словами.
Тому труд перекладу дуже непростий. В інших мовах є такі вирази, які, якщо буквально їх перекласти, то іноземець не зрозуміє. Що, наприклад, хотів сказати автор якоюсь приказкою? Що означає певне слово? В єврейській мові словниковий запас дуже небагатий, і одне слово може мати кілька різних значень. Як це слово зрозуміти у конкретному випадку, як його точно перекласти? Потрібне певне зусилля інтелекту, щоб зрозуміти цю книгу, як віру людини. Тоді це допоможе зрозуміти і духовний вимір.
Для прикладу, в Новому Завіті, в книзі Одкровення, згадується «Армагеддон». Що це таке? Це остаточна битва між силами добра і зла. Ми можемо прочитати, що слово «Армагеддон» походить від єврейського словосполучення «ар Меґіддо»; можливо, ми навіть знаємо, що Меґіддо — це місцевість, яка знаходиться в Ізраїлі. Ну і що з того? Що нам про це сказало Святе Письмо? Що там буде остаточна битва між силами добра і зла? Саме там загинув під час сутички з невірними Йосія, найкращий цар, і це залишилось як знак запитання на всі покоління: чому Бог допустив, що найкращий, побожний цар, який зробив стільки добра, провів добрі реформи, хотів утвердити Божі закони — загинув молодим у битві? І лише остання битва дає відповідь, що зло не виграє, зло не переможе, хоча на цьому самому місці загинув самий праведний цар. На цьому місці добро, здавалось би, програло, але буде остання битва, і добро все одно переможе. Отож, якщо ми не будемо цього знати, якщо ми не прочитаємо цього в Старому Завіті, — наше розуміння книги Одкровення залишиться частковим, хоча і правильним. Тому для розуміння Святого Письма потрібні певні зусилля розуму, певні наукові зусилля, відповідно до наших можливостей, літератури, до якої маємо доступ, і саме це допомагає проникнути глибше в розуміння Святого Письма та його духовних значень.
Була така дискусія авторів книг Нового Завіту про натхнення. Існував погляд, що натхнення полягало на тому, що птах у вигляді голуба сидить біля вуха священного автора і диктує, що саме той має писати. Так на деяких картинах можна побачити. І що автори просто записують слово в слово, можливо, й не розуміючи. Тому навіть говорилося про свого роду транс, що автори писали в екстазі, що це не їхній твір, а це від Святого Духа, що вони лише знаряддя. Навіть деякі отці Церкви говорили — це так, як ручка в руці людини. Що автор — це ручка, а той, хто пише, водить цією ручкою. Інші ж отці Церкви кажуть — але якщо Бог створив розум, то чому для того, щоби відкрити найвищі тайни, Він мав би забрати розум у людини і зробити з неї автомат? Чи може людина, яка вчить інших спасіння, сама не розуміти того, що каже, для власного спасіння? Чи Бог мудрості і Святий Дух розуму, який надихає, саме в цей момент має відбирати розум для того, щоби диктувати людині? Ні. Чи, може, при писанні цей розум використовується, надихається, освітлюється, аби він міг краще зрозуміти і вміти передати те, що зрозумів?
Так само і ми при читанні не можемо виключати наш розум. Не означає, що людина освічена не може бути віруючою, або що віруючий — це значить неосвічений. Ні! І одне, і друге. Так само важливе і духовне значення, й буквальне значення — потрібно докласти певних інтелектуальних зусиль, аби намагатися зрозуміти тільки те, що хотів сказати натхнений автор.
Запис за конференцією, прочитаною у Святій Землі
Фото Олени Кулигіної
фінансово.
Щиро дякуємо!
