Гомосексуалізм — сильна залежність

Доктор Пол Кемерон, американський психолог, говорить про зв’язок контрацепції з гомосексуалізмом, хлопчиків-танцюристів і безуспішну боротьбу з ВІЛ серед гомосексуалістів.

— Чи педофілія і гомосексуалізм це одне й те ж саме?

— Це не те ж саме, але дуже велика група гомосексуалістів зізнаються в сексуальних стосунках із дітьми.

— Наскільки велика?

— У відомому дослідженні Альфреда Кінсі близько27 % гомосексуалістів казали про свої сексуальні контакти з неповнолітніми. В пізнішому дослідженні Інституту Кінсі у цьому ж зізналося 2  % гомосексуалістів. Із «Gay Report» 1979 року, який включав опитування майже 4 тис. геїв і лесбійок, випливало, що близько 22 % опитуваних мали статеві контакти з дітьми.

— Чи можна вірити дослідженням Кінсі?

— Ми можемо бути майже впевнені, що кожен, хто зізнається у тяжкому злочині, насправді його робить. Також майже напевно не кожен, хто це робить, зізнається у такому. У 1980‑ті роки ми проводили дослідження щодо гомосексуалів. Одне з питань було: «Скільки вам було років, коли ви вперше займалися сексом із дорослим?» Виявилося, що велика група робила це в дитинстві. Ми також запитали: «Скільки років було наймолодшій особі, з якою ви займалися сексом, будучи дорослим?» 17 % гомосексуалістів зізналися у сексі з дітьми. Знову ж таки, напевно таких осіб було більше, ніж зізналося. Використання дітей це, загалом, не надто поширене явище, але досить розповсюджене серед геїв.

— Тобто більшість гомосексуалістів займаються сексом з дітьми?

— Припускаю, що більше половини з них. Є такі, що ніколи цього не роблять. Також існують культури, де це явище дуже розповсюджене. Афганістан і Західний Пакистан славляться так званими хлопчиками-танцюристами, яким по 9, 10, може 13 років. Ідеться про те, що хлопчики не повинні ще мати заросту щетини, бо хлопець із бородою не вважається привабливим. Великий відсоток, приблизно 15‑20 % афганців і пакистанців зізнаються в тому, що люблять таких хлопчиків. Я розмовляв із людьми, які жили у Пакистані. Кажуть, що більше половини чоловіків мали статеві стосунки з хлопчиками.

— Це все мало зв’язок із започаткуванням руху талібів…

— Так. Мулла Омар сказав: «Мені це не подобається, це суперечить ісламу». Зібрав групу молодих чоловіків, тих, що в минулому були хлопчиками-танцюристами, сексуальними невільниками. Їхні батьки запропонували допомогу, оскільки він захищав їхніх синів.

— У західному світі, де поширений гомосексуалізм, може з’явитися подібний рух?

— Можу сподіватися, що батьки занепокояться і почнуть діяти проти руху гомосексуалізму. В США, де підлітки чують похвали гомосексуалізму, маємо зростання кількості геїв серед молоді. Це певного роду загроза. 10 років тому 5 % підлітків декларували гомосексуалізм. Рік тому — 9 %. Це багато. Сподіваюся, що це змусить батьків замислитися.

— Як боротися з цим явищем? Чи ми можемо заборонити гомосексуалізм?

— Не можемо його просто заборонити, так само як убивства, крадіжки та інші злочини та збочення. Можна тиснути на політиків, так як це роблять гомосексуалісти. Вони до них ходять, дзвонять, набридають їм. Це частина таємниці гомосексуалістів. Вони не мають дітей і дружин, тому мають багато часу. Ми також маємо ходити і «набридати» політикам, аби вони щось зробили.

— Повернімось до взаємозв’язку між гомосексуалізмом і педофілією. Чи це так, що як хтось займається сексом з особою тієї самої статі, то просто полюбляє також різні інші практики, наприклад використання дітей; чи гомосексуалізм сам по собі подібний до педофілії?

— Подібний. Те, що гомосексуалісти роблять із хлопчиками, вони роблять також один з одним. Майже всі гомосексуалісти, які займаються сексом з дітьми, займаються ним також із дорослими. Дуже мало таких, що провадять статеве життя тільки з дітьми. Якщо найдеться якийсь чоловік, ідуть із ним до ліжка. Якщо можна використати дитину — роблять це. Загалом надають перевагу молодшим особам: молодим чоловікам, підліткам.

— Чи можна когось зробити геєм?

— Це не вроджене. Як я вже казав, 10 років тому 5% американських підлітків декларувало гомосексуалізм, а минулого року — вже 9 %. Це зростання майже удвічі. Так сталося, бо система освіти, Голлівуд, ЗМІ навчають гомосексуалізму, стверджуючи, ніби це щось нормальне, здорове, варто спробувати. Є також інші чинники. Сьогодні ми живемо «в тіні пігулки». Контрацептивні препарати відділили секс від зачаття дітей, а свобода абортів зробила це ще сильніше. Якщо ми допустимо, щоб це розділити, гомосексуалісти отримають аргумент. Можуть казати: ви займаєтеся сексом «без наслідків», то чому ми не можемо цього робити? Їхнім аргументом є рівність. Щодо вроджених рис — дослідження однояйцевих близнюків ясно показують, що якщо один із них гомосексуаліст, то існує дуже мала правдоподібність того, що другий теж ним буде. Це не 100 %, а 2‑3 %.

— Чи дитина, яку виховує гомосексуальна пара, виросте гомосексуалістом?

— Чимало виборів батьки роблять від імені дитини. До того ж, наукова література описує велику кількість випадків, коли геї займаються сексом зі своїми синами, а лесбійки з дочками. Це реальність. Більше того, батьки — це взірець. Також того, як дитина розуміє секс.

— Чим є гомосексуалізм? Залежністю? Хворобою?

— Це щось дуже сильне. Кілька місяців тому шеф китайської програми протидії СНІДові сказав, що жодна держава на світі не знайшла способу стримати ширення вірусу ВІЛ серед гомосексуалістів. Вдалося знайти спосіб обмеження поширення ВІЛу серед повій чи наркоманів. Однак геї, схоже, до такого рівня зневолені сексуальним потягом, що поводяться майже ірраціонально. Гомосексуалізм — сильна залежність. Можна сказати, сильніша, ніж наркотики.

— Тобто гомосексуалісти мусять займатися сексом «з ким попало»?

— Із багатьма людьми. Не зі всіма; але вражає, яку кількість сексуальних партнерів вони можуть мати. У проведеному нами дослідженні говорилося про 10, 20, 30 партнерів на рік. Деякі зізнавалися до 100-150. Ходили на оргії, в публічні лазні, гей-бари, «темні кімнати» (darkroom). Часом не знали, ким були їхні партнери.

— Тоді для чого гомосексуальний рух бореться за одностатеві шлюби? Якщо вони хочуть жити так, як Ви розповідаєте, то постійний партнер їм не потрібен.

— Вони хочуть мати більше, ніж мають. Хочуть, щоб усі інші казали: «Ви нормальні». Щоб не казали: «Це залежність, це погано, це вас убиває». Зі шлюбу випливають привілеї. Геї ставлять питання так: ви можете одружуватись і займатися сексом, я також займаюся сексом, то чому не можу взяти шлюбу й мати ті самі привілеї?

— Чи гомосексуалізм можна вилікувати?

Можна припинити. Можна боротися з гомосексуалізмом. Це дуже важко. Боротьба з поширенням ВІЛ показує, як важко багатьом геям контролювати свій сексуальний потяг. Однак я зустрічав тих, хто це припинив. Думаю, що жінкам легше, ніж чоловікам. Пам’ятаю приклад акторки Енн Хеч, яка була партнеркою Елен Дедженерес, зірки телешоу в США. Після років Енн покинула Елен через чоловіка. Вийшла заміж. Так може бути у лесбійок. Може бути також у гомосексуальних чоловіків.

— Ви досліджували явище нікотинової залежності. Чи гомосексуалізм шкідливіший?

— З певного погляду це порівняти можна. Якщо подивимося по вулицях, побачимо в багатьох місцях людей, які стоять і палять сигарети, навіть під час снігопаду. Це насправді серйозна залежність. Гомосексуалізм так само сильний. Може, сильніший, бо курці інколи відмовляються від цього, а гомосексуалісти, схоже, неспроможні стримуватися. Це тяжка залежність.

— Кілька років тому Ви мали в Польщі виступити з доповіддю у Варшавському Університеті. Під тиском гей-організацій Університет відмовився надати приміщення для доповіді й виступ відбувся в іншому місці. Чи сьогодні Ви можете виконувати свою роботу без перешкод?

— Можу працювати і роблю це. Проводжу дослідження і публікую їх. Гомосексуалісти, однак, мають щораз більшу владу, а не меншу. Вчені, здається, бояться захищати правду. Не люблять бути «міченими» й чути, що вони ранять чиїсь почуття. Часом треба захищати правду, навіть якщо це для когось неприємне. Але, як я сказав, більшість науковців цього не хочуть.

— Чи зустрічались Ви з агресією з боку середовища ЛГБТ?

— Колись так траплялося. Лякали мене телефонними дзвінками, висилали листи. Але це порушення закону. Якщо хтось дзвонить із погрозами, я можу звернутися в поліцію, тому це припинилося. Траплялося, що носії ВІЛ плювали на мене або прискали на мене кров’ю. На щастя, дуже важко таким способом заразити, тому, наскільки знаю, я не заражений. Востаннє мене обприскали 1987 року, тобто давно.

— Тепер боротьба відбувається за допомогою правових інструментів?

— Як Ви знаєте, я міг подати на них в суд за знеславу. Справа зараз перебуває на апеляції, вони не хочуть мені дозволити виграти. Можливо, за кілька місяців дочекаюсь рішення суду.

Д-р Пол Кемерон (нар. 9.11.1939), психолог. 1982 року заснував Scientific Investigation of Sexuality (від 1984 — Family Research Institute), організацію, яка займається науковим вивченням гомосексуалізму.

Якуб Яловічор, Gość Niedzielny 

Переклад: Юлія Стромецка, СREDO