Світ

Забутий мученик

01 Грудня 2016, 09:45 1322
Соломон Леклерк

Марії було п’ять років, коли її вкусила отруйна змія. Це сталося 2007 року у Венесуелі. Дівчинку, що вже помирала, зцілив бр. Соломон Леклерк, який був убитий 1792 року. 16‑го жовтня 2016 р. Папа Франциск проголосив його святим.

«Чому про бр. Соломона мало хто говорить над Сеною?» — запитав журналіст французького католицького телебачення КТО настоятеля Згромадження Братів християнських шкіл, до якого належав святий. «З однієї простої причини: тому що у нас мало хто говорить про мучеників за віру в контексті Французької революції», — відповів бр. Жан-Поль Алет.

Переслідування Церкви під час Великої французької революції, відома вереснева різанина 1792 року і повстання у Вандеї рік потому, де жорстоко було вбито переважно ченців і священиків, — це факт і водночас велике табу над Сеною вже давно. Як і в Церкві. Історики, які порушують мовчанку — як, наприклад, проф. Рейнальд Сешер, іноді зазнають переслідувань. Коли проф. Сешер уперше у своїй науковій роботі про війну у Вандеї використав слова «геноцид» і «винищення», то був звільнений із Сорбонни. Тоді як під час Французької революції в Парижі та північній Франції вперше дійшло до різанини людей у таких великих масштабах, головно католиків. Франція не хоче прийняти цю правду. Тому, коли 1921 році Пій XI канонізував 188 священиків‑мучеників революції, Франція вдавала, ніби цього не існує. Канонізація блаженного бр. Соломона Леклерка знову про це нагадує.

 

Мучеництво кармелітів

Ішов 1792 рік. На площі Революції — відомій сьогодні як площа де ла Конкорд, візитна картка Парижа, в місці, де стоїть найвищий обеліск і два вражаючі фонтани, — гільйотини працювали з ранку до вечора. Потоками лилася кров. За словами історика й експерта з подій Французької революції, Андре Марселі Сісек, головний кат Парижа Шарль Анрі Сансон побив рекорд: за 26 хвилин він стяв 21 голову. Протягом чотирьох днів на початку вересня тільки в Парижі таким чином загинуло 1614 людей, зокрема 223 священики — пише Сісек у «Брехні Бастилії». Було вбито всіх «ворогів революції», від старих до дітей. Найкривавіші події відбувалися в тюрмах і монастирях. Все це діялося за наказом Дантона, однієї з ікон революції.

Соломон Леклерк, як і майже 200 інших священиків‑мучеників, потрапив у в’язницю 15 серпня. «У ті часи священики мали лише два варіанти, — розповідає о. Готьє Морнас, який опікується Товариством Блаженних Мучеників 1792 р., — підписати так звану присягу конституції громадянського духовенства або не підписувати її. Ті, хто підписав, заявили про свою підтримку революції, і, таким чином, відмовилися підкорятися Папі. Багато хто це зробив. Ті, хто відмовився, як і бл. брат Соломон, загинули на гільйотині або від шаблі».

У парафіях і монастирях продовжувалися арешти. 155 «неслухняних» революції священиків, серед яких і бр. Соломон, ідуть на вулицю Вожирар до церкви св. Йосифа де Карме, в самому центрі Латинського кварталу Парижа. Протягом декількох днів їх тримали в жахливих умовах у двох криптах храму. 2‑го вересня вони отримали так званий останній шанс.

Отець Готьє Морнас: «Перед смертю кожного зі священиків та архиєпископів, ув’язнених тут, викликав суддя, який організував у підвалі швидкий імпровізований суд. Це мав бути так званий останній шанс — підписати Конституцію духовенства і відмовитись від послуху Церкві. Але всі ув’язнені священики, навіть перед лицем смерті, відмовилися. За кілька кроків, біля воріт на подвір’ї, чекали двоє солдат із шаблями. Священики були по‑звірячому затиснуті між ними так, що шаблі розтинали їхні тіла навпіл. 

Брата Соломона вивели у двір. Перш ніж удар шаблі забрав його життя, він встиг крикнути: «Хай живе Ісус Христос!»

Цікаво, що тіла 30 загиблих були вивезені на кладовище Вожирар, інші кинули в колодязь позаду церкви кармелітів і засипали вапном. Хтось випадково виявив останки в ХІХ столітті. На місці мучеництва священиків стоїть непримітний хрест. Зараз його не видно за деревами й чагарником.

Убивство 2 вересня 1792 р. назване мучеництвом кармелітів. На жаль, немає жодної згадки про нього ані в підручниках, ані в описах Церкви у путівниках. Мовчить про злочин, скоєний тут, навіть французька Вікіпедія. Пам’ять зберігає тільки єпископат Франції в документах і крипта в монастирі кармелітів. На його стінах написано імена всіх мучеників. До сьогодні за спеціальними ґратами зберігаються черепи й кістки мучеників.

 

Чудо у Венесуелі

Брат Соломон був канонізований першим із групи духовенства, які були вбиті в церкві де Карме в Парижі. Чому?

Цей священик народився 1745 року в місті Булонь-сюр-Мер на півночі Франції. Мало що відомо про його минуле, тільки те, що він походив із побожної родини, і що до висвячення в сан священика викладав у школі, яку провадили так звані ласаліани, або брати з заснованого св. Йоаном де ла Саль згромадження Братів християнських шкіл. Брат Соломон був там учителем, директором однієї зі шкіл і, нарешті, магістром новіціату, а потім секретарем Згромадження. Цей мало відомий, затверджений Папою Бенедиктом XIII інституту Братів формується виключно з так званих монахів у миру. Вони переважно не носять габітів і живуть у чистоті. Через два роки постулату, потім новіціату і п’ятирічного періоду так званої схоластики складають довічні обітниці. Однією з їхніх харизм є «радість життя для дітей і молоді та з ними», а також «ентузіазм до проголошення Євангелія» там, де це важко. Брати-ласаліани ревні. Дивлячись на Христа, мають «будувати Царство Боже» серед найбідніших.

Мережа їхніх шкіл розсіяна по всьому світу. Тільки у Франції вони провадять 138 так званих освітніх справ: школи інженерів, дитячі садки, інтеграційні центри для сотень тисяч студентів. На всіх континентах таких справ понад тисячу. Ласаліани протягом багатьох років провадили, серед іншого, новіціат у Венесуелі. Саме тут, у столиці цієї країни, 2007 року сталося диво за заступництвом майже нікому тоді не відомого бр. Соломона.

Марія Алехандра Ернандес навчалася й жила у школі, яку провадили черниці в центрі міста Каракас (назва ордену досі тримається в таємниці, як і докладна інформація про нині вже13‑річну дівчинку). Одного разу сестри знайшли 5‑річну напівмертву дівчинку біля школи. Негайно викликали «швидку». Лікарі виявили укус отруйної змії. У дитини була висока температура, і — як сказали в лікарні черницям — не було жодних шансів на життя. Отрута проникла у весь організм дівчинки. Сестри негайно побігли до своєї каплиці — там висів образ блаженного бр. Соломона. Тут важлива невелика деталь: образ мученика потрапив до Каракасу ще 1870 р., тобто задовго до оголошення його блаженним, і висів у Центрі новіціату згромадження ласаліан. Коли у ХХ столітті новіціат перенесли, один із венесуельських священиків попросив у ласаліанів образ для Центру для дітей із неблагополучних сімей, який хотів тут створити. У день освячення каплиці в присутності бідних священик молився так: «Ми приймаємо бр. Соломона як блаженного і хочемо, щоб він став тут святим». Коротка молитва виявилася пророчою. Коли 2007 року черниці й діти молилися тут навколішках рівно дві години, інтенсивно штурмуючи небо і молячись до бл. бр. Соломона, щоб урятувати 5‑річну Марію Алехандру, в лікарні вмираюча дівчинка раптом сіла на ліжку і, ніби нічого й не сталося, попросила пити. У березні цього року медичний консиліум Конгрегації канонізації святих підтвердив, що цей випадок «незрозумілий з медичного погляду». І що це було чудо.

Брат Соломон нагадує про себе в той час, коли християни є найбільш переслідуваною групою в світі. І, як підкреслив настоятель його згромадження, — приклад мужності й вірності Христу. Він до кінця говорив Йому «Так». І саме про це сьогодні йдеться, чи то на Близькому Сході, чи то в центрі Європи. 

Йоанна Бонткевич-Брожек, wiara.pl

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: