Єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, голова Технічного комітету «Папа для України» єпископ Ян Собіло розповів CREDO про допомогу Святішого Отця українцям, зокрема тим, які живуть на окупованих територіях.
Як відомо, нещодавно представник Папи Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті разом із єпископ Яном Собіло відвідали Донецьк та Луганськ.
— Ви мали змогу доторкнутися до чужої біди і побачити, як живуть люди на окупованій території. Що вам передовсім впало в око, коли ви зустрілися з тамтешніми католиками?
— Передовсім ми побачили те, що люди були дуже щасливі бачити Апостольського Нунція. Ось що відразу впало в око. Туди, з відомих причин, ніхто не їздить: ані дипломати, ані депутати, жодні представники української влади. Візит Нунція був для них справжнім подарунком, який перед святами дав їм багато радості. Це найголовніше з того, що я побачив.
— Як вас зустрічали?
— Дуже гарно і просто неймовірно: і в Донецьку, і в Луганську, де на Літургії зібралися разом і римо- і греко-католики. Навіть зі Стаханова поприїжджали. Атмосфера була дуже радісна, якась трепетна. Представник Святішого Отця і ті слова, які він переказав від його імені, вітання та слова підтримки, справили неймовірне враження — люди плакали, були зворушені, щасливі. Це стало для них, за їхніми словами, справжнім святом.
— Які враження залишилися в Апостольського Нунція після цієї поїздки?
— Він, побачивши ті сльози радості, зрозумів, що його місія дуже потрібна, народ дуже очікував на його візит, тому що в особі Нунція вони отримали благословення самого Папи. Тому він буде продовжувати і шукати шляхів та можливостей не залишати цих людей.
— Чи візит на окуповані території допоміг створити план допомоги та підтримки людям по ту сторону?
— Ми зустрічалися лише із католиками обох обрядів, але сама допомога — і ми постійно про це говоримо — згідно бажання Папи, призначена для потребуючих, незалежно від конфесії. Мушу сказати, що бідних і тут, в Україні загалом, і там на окупованих територіях дуже багато. Єдина різниця, що з окупованих земель люди не можуть нікуди поїхати, тому їм важче змінити свою ситуацію на краще – у них немає роботи, а отже і засобів для існування. Я можу лише сказати, що нам би дуже хотілося мати можливість допомогти також і їм.
— Що сьогодні католики можуть зробити для того, щоби підтримати своїх братів і сестер римо- і греко-католиків, які перебувають в окупації?
— Люди на окупованих землях знають, що це Україна і вірять у повернення цієї території, вони моляться про це. А наше завдання молитися за них, підтримувати їх, не називати сепаратистами, бо вони не винні, що потрапили у таку ситуацію і стали заручниками політичних та олігархічних амбіцій певних осіб. Треба мати багато делікатності та розуміння ситуації і не ображати їх такими висловлюваннями, які дозволила собі, наприклад, пані Людмила Филипович, яка очевидно не розуміє ситуації, або написала це на чиєсь замовлення. Прикро, що людина, яка є професором НАНУ, завідувачем відділу історії релігій та практичного релігієзнавства озвучує такі тенденційні тези і має такі упередження. Це не вдаряє по Церкві, це свідчить про рівень особи, яка висуває звинувачення. Ці люди, з якими ми зустрічалися – не сепаратисти, ми були на зустрічі з римо та греко-католиками, а не з бойовиками.
— Мало того, що всіх людей на окупованих територіях назвали сепаратистами, то ще й звинуватили Церкву у тому, що вона хоче їм допомагати.
— От, власне. Люди, які звинувачують Церкву у тому, що вона допомагає сепаратистам, не розуміють, як я вже сказав, того, що ці люди, до яких ми їздили — заручники ситуації, а не бойовики. Нунцій – це представник Папи, який приїхав служити до України у складний для неї час і вважає своїм обов’язком нести допомогу всюди, де є така потреба. Я би порадив усім, хто поспішає із звинуваченнями, спершу спробувати отримати об’єктивну інформацію із достовірних джерел, а потім робити висновки.
фінансово.
Щиро дякуємо!
