Чи не кожному католику час від часу доводиться прояснювати певні питання щодо Папи і його функцій, дівоцтва Марії, целібату священиків, а також спростовувати всякі нонсенси, що з’являються в жовтій пресі чи на телебаченні — від заяв про те, що Ісус мав дітей, до конспіраційних теорій про світову владу Церкви. Серед численних припущень часто лунає фраза: «Ватикан — найбагатша в світі установа; якщо продати все, що він має, то можна подолати бідність в усьому світі».
Чи має Ватикан більшу економічну силу, ніж глобальні гіганти Walmart, Apple та Coca Cola? Журнал «Fortune», який спеціалізується на економіці, опублікував статтю, де спростовує поняття «великі багатства Ватикану». До речі, автор статті вказує, що Ватикан навіть не входить до списку найбагатших «Fortune‑500».
Аби самому зрозуміти і могти пояснити іншим, ми пропонуємо вам прочитати 7 пунктів стосовно фінансів держави Ватикан і Вселенської Церкви.
1. Найцінніші активи Ватикану — безцінні й продажу не підлягають
Скажемо коротко: власність Ватикану — це скарби людства. Вони такі само неоціненні, як перший любовний лист, отриманий від твого чоловіка/жінки. Вони надзвичайно цінні для нас (і, можливо, для якогось ексцентричного колекціонера); однак вони не продаються. В музеях Ватикану зберігаються колекційні одиниці найбільших художніх скарбів світу, що накопичувались упродовж 2000 років історії християнства, не кажучи про дохристиянські артефакти, що також зберігаються в музеях. І хоча це — скарби, вони не продаються.
2015 року Папу Франциска запитали: «Чи Ви відчуваєте тиск, щоби продати скарби Церкви?» Його відповідь була чіткою: «Це дуже просте запитання. Це скарби не Церкви; це — скарби людства».
Для прикладу: коли Йоан Павло ІІ вперше відвідував Бразилію, після церемонії він порушив протокол, пішов у фавели (бідняцькі квартали) й відвідав одну родину. Зворушений цією зустріччю, він залишив їм свій папський перстень. Думаєте, ця родина продала його за ціну ваги золота і придбала собі їжу та одяг? Ні. Це — скарб, який вони й досі зберігають в каплиці свого району. Бідні — вони бідні, але не дурні.
2. Нова адміністрація Франциска
Не маємо наміру сказати, що інші папи були поганими адміністраторами; однак правдою є те, що існували певні неврегульованості, які… завели Ватикан у борги. Саме тому Папа Франциск запровадив нову політику адміністрації, аби зменшити частину цього операційного дефіциту.
Простий спосіб життя Папи Франциска це не риторика; він щомісяця вивчає «гаманець Ватикану» і те, яким чином управляють фінансами. Для нього фінансовий менеджмент є стовпом його місії допомоги бідним та знедоленим. Папа сказав, що хоче більш жвавої адміністрації Ватикану, ефективнішої і такої, що зможе сама себе утримувати. Таким чином він хоче звільнити більше коштів для благодійності.
Як згадує Хосе Зара, член Папської комісії у справах економічної реорганізації Ватикану, «Святіший Отець сказав чітко: давайте заробляти гроші, щоб передавати їх бідним».
На 2013 рік активне сальдо Ватикану становило 11,5 млн. доларів, що, на думку журналу «Fortune», показує: якби Ватикан був компанією, то навіть не увійшов би до списку 500 найбагатших. Також того року Апостольська Столиця зафіксувала $315 млн. доходу, $348 млн. витрат. Тобто дефіцит становив 33 мільйони доларів. Активне сальдо змогло покрити певні прогалини, але в золоті ніхто не плаває.
3. Працівники Ватикану
Папа не хоче звільняти поточних працівників, однак він — противник марнування і неефективності. Він вважає, що Ватикан міг би функціонувати краще, маючи й менше працівників (за умови, що вони б добре робили свою роботу і не йшли на пенсію занадто рано, а це би привело до довгострокових витрат виходу на пенсію).
Понад 2/3 доходу Ватикану іде на виплату зарплат 2886 працівникам. Середньостатистичний працівник (включаючи священиків і монахів) отримує менше ринкової зарплати, приблизно на 25% менше від зарплати італійського працівника в приватному секторі. Однак, попри нижчі зарплати, вони не змушені платити податок із доходу і мають доступ до пільг у сфері охорони здоров’я та пенсії.
4. Дієцезіальна незалежність
Кожна з близько 2800 дієцезії та архидієцезій Католицької Церкви, які мають безумовний зв’язок з Апостольською Столицею, попри все, є окремими «корпораціями», зі своїм бюджетом і активами, і мають незалежну адміністрацію. Все це документується у фінансових звітах, які регулярно публікує кожна дієцезія. Церква — економічно децентралізована; і, з економічного погляду, Ватикан, по суті, «сам за себе».
Важливо знати, що хоча кожного року дієцезії з усього світу надсилають гроші до Ватикану, переважна більшість цих грошей призначена на місіонерську діяльність та благодійну роботу, яку підтримує Папа. Однак ця сума становить менше 4,5% загального доходу.
Те ж саме стосується нерухомості. Хоча Церква присутня по всьому світу, будинки й земля не належать Ватикану. Дієцезії та 296 чернечих орденів по всьому світу є власниками цієї нерухомості та провадять їх за власний рахунок.
Ватикан також має нерухомість у власності, близько 2000 одиниць. Більшість із них — багатоквартирні будинки в Італії, які здаються в оренду особам, що працюють на Церкву, за ціну, яка значно менша від ринкової. Тобто можна підбити підсумок: на цьому Ватикан не заробляє.
5. Деякі речі продають, а гроші скеровують на благодійність
Папа отримує безліч подарунків, від виробів ручної роботи до абсолютно нових автомобілів, — і все з великою любов’ю. Однак Папи використовують ці подарунки для того, щоб профінансувати благодійні справи. Як приклад, у 2014 році американська компанія «Harley-Davidson» подарувала Папі мотоцикл. Папа ніколи ним не користався. Він поставив свій підпис на паливному баку і передав римській католицькій організації «Caritas». На аукціоні цей мотоцикл продали за $ 327 000, а гроші використали для ремонту притулку для бездомних і кухні.
Після всього сказаного зрозуміло, що Церква — тобто не тільки кардинали у Ватикані, але й ми з вами — повинні завжди прагнути до вдосконалення. Ми завжди можемо робити більше, і кожен повинен робити свою справу. Неважливо, хто ти: кардинал, монахиня, парафіяльний священик, бізнесмен чи підліток, — усі ми можемо озирнутися довкола і визначити, що насправді важливе, а що — ні. Що переважає у нашому житті? Любов до речей чи любов до наших братів і сестер? Чому б не використати усі ті речі, які збирають пилюку в шафі, на добро? Чому б не поділитися тим добром, що ми маємо, з іншими?
6. Інші витрати та інші доходи…
Існують адміністративні витрати, які не приносять жодного доходу, наприклад:
Радіо Ватикану, яке налічує 330 працівників і щороку витрачає $37 млн., а заробляє на рекламі менше $1 мільйона.
Апостольські нунціатури, що функціонують як посольства у 113 країнах, потребують щорічно понад $30 мільйонів на своє утримання.
Що вже казати про те, що Ватикан — це місто, і воно потребує свого доходу. Більшість коштів надходить від туристів і паломників, які відвідують музеї. Загалом від цього місто Ватикан отримує щороку близько $130 мільйонів. Ще одна значна частка доходу йде з пожертв, які щороку становлять близько $85 мільйонів.
Для фінансування своїх операцій Ватикан, як і кожна відповідальна країна, робить іноземні інвестиції. Він володіє майже $920 мільйонами в акціях, облігаціях та золоті. Золоті резерви Ватикану, у Федеральному резерві США, становлять $50 мільйонів. Від своїх інвестицій Ватикан зазвичай заробляє від $15 до $25 мільйонів.
7. Але чи робить Церква щось для того, щоб допомогти бідним?
Мабуть, найбільш абсурдним аргументом є такий: «Ватикан наповнений скарбами. Якщо продати всі його активи, то можна було б допомогти всім бідним». Така заява натякає на те, що Ватикан не допомагає бідним і що Папа щоранку купається в басейні, всипаному золотими монетами, оточеному розкішшю, і діла не має до бідних. Чогось більш далекого від правди годі й вигадати.
Впродовж усієї своєї історії Церква завжди була тією установою, яка більше від усіх на світі допомагала бідним та неповносправним, хворим і сиротам. Не існує жодної іншої установи, яка б утримувала стільки лікарень, притулків для бездомних, будинків для пристарілих, сиротинців, шкіл, університетів тощо.
Завершимо на позитивній ноті. Журнал «Fortune», говорячи про адміністрацію Папи Франциска, вказує на те, що для нього насправді дуже важливі економічні справи. Хоча дехто може вважати Ватикан однією з найбагатших організацій в світі, та це не так. Однак тими коштами, які він має, Ватикан значною мірою допомагає убогим, хворим та пригнобленим в усьому світі.
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
