Запитання:
«Контекст: [якщо дитина] порушила вказівку батьків, можна сказати: цього тижня ти не гідний йти до церкви, і тому будеш покараний тим, що сидітимеш удома. Перепрошую, але мою увагу привернув цей приклад. Перевірте чи це речення не є відхиленням від вчення Ісуса Христа. Чи батьки вирішують гідність перед Богом? Це як карати за невиконані уроки забороною йти до школи. Дякую».
На запитання відповідає доктор морального богослов’я, ректор Інституту Богословських Наук о. Віктор Білоус:
— Передусім слід сказати, що це хибна позиція. Кожна кара повинна мати виховний аспект, вона має лікувати поведінку дитини. Караючи тим, що забороняємо дитині йти до храму, що ми осягаємо, який ефект? У свідомості дитини з’являється образ Бога, який лише карає: «Бозя покарає», — мабуть, не раз чули ми у дитинстві. Останнім часом про це багато говориться в катехитично‑педагогічній літературі. Богом чи божими карами не можна лякати дитину, слід показувати позитивний образ Бога, який її любить. Поряд із позитивним образом Бога любові та милосердя варто показувати Бога справедливості. Діти доволі чутливі до того, що добре і що зле, тому вже з дитинства потрібно звертати увагу на відповідальність за свою поведінку.
Звідси висновок: не можна карати дітей тим, що служить їхньому моральному чи духовному розвитку. Навпаки, слід їх виховувати до участі у Службі Божій та до дотримання моральних норм, які випливають із нашої віри. У неділю кожен християнин має обов’язок бути в храмі. Коли ми забороняємо дитині йти до храму, ми вже вчимо її переступати цю заповідь.
Використовуючи у своїй виховній практиці твердження: «цього тижня ти не гідний іти до церкви», можна дійти до парадоксу, адже, в певному сенсі, ніхто не гідний того, аби наближатися до Бога. Таким чином ми виносимо вирок і для самих себе. Варто було би в цей момент пригадати слова Ісуса: «Дозвольте дітям приходити до мене, не бороніть їм, бо таких Царство Боже» (Мк 10, 14).
фінансово.
Щиро дякуємо!
