Запитання:
У Посланні до Тимотея апостол Павло пише про вимоги до єпископів, серед яких: «…щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком» (1 Тм, 3,2). Чому ж тоді і в Східній і у Західній Церкві єпископи повинні бути неодруженими?
На запитання відповідає о. Василь Косік, бібліст, викладач Вищої духовної семінарії в Городку:
— Апостол Павло звертався до людей тієї культури, в якій жив. Тоді було мало людей, які б жили в целібаті, тобто, безженстві. Тому він так і вчив, що єпископ має бути чоловіком однієї дружини. Якби він вчив чогось іншого, це було б не до прийняття і було би незрозуміле в тій культурі, в якій він знаходився.
Із плином віків Церква почала відкривати, що дружиною єпископа має бути єпархія, дієцезія. Про це й свідчить перстень єпископа: він має ставитися до єпархії так, як до дружини, тобто, весь свій час, зусилля, здібності присвячувати єпархії і її дітям – вірним.
Яку маєш дружину, як за неї дбаєш, таке і маєш… Не дбаєш про неї – то ні радості, ні любові взаємної. Якщо ж дбаєш, то маєш радість служіння і взаємну любов від священиків і вірних. Цей образ тут найкраще підходить.
Ці слова були незрозумілі сучасникам апостола Павла, натомість зараз Церква просить своїх синів, тобто, священиків і єпископів про целібат. Вона нас просить і ми погоджуємось на це прохання жити целібаті. Целібат не з Божого установлення, це церковне установлення, про яке Церква може просити своїх священиків. Священики, погоджуючись на такий стан життя, без жінок, наслідують образ самого Ісуса Христа, чи того ж апостола Павла саме в такий спосіб.
Повний запис розмови на тему Біблії з о. Василем Косіком слухайте у подкасті.