Гурт «The Sun» штурмує італійський музичний ринок, даючи концерти і приймаючи нові нагороди. Усе — в ім’я Бога.
Почалося двадцять років тому. В 1997‑му вони грали мелодійний панк-рок, виступали перед «The Offspring» (каліфорнійська панк-група), записали диск із «Nicotine» (японська панк-група). Незабаром після цього їх назвали «найкращою італійською панк-групою у світі».
2004 року на ринок вийшов їхній третій альбом «Tour All Over». Вони поглинали музичний світ: їздили повсюди, супроводжували виступами найвідоміших зірок, таких як «The Cure» чи «ОК», були на вершині слави… Але в музичному світі, буває, успіх приносить із собою різне інше. Особливо в тому середовищі — це наркотики, алкоголь і жінки.
— Замість того, щоби почуватися щасливими, ми щоразу рідше розмовляли, були просто-напросто злі, — говорив пізніше Франческо Лоренці, фронтмен групи, на зустрічі ватиканського дикастерію з питань культури. Як так сталося, що панки грали перед єпископами, кардиналами і журналістами, представляючи молоду християнську музичну сцену? Прозаїчно. Все почалося з мами Лоренці. Вона, дивлячись, що діється з сином, 2007 року взяла його з собою до маленької церковці у парафії в їхньому рідному місті. Вокаліст згадує: він собі думав, що то місце для старих і сумних, де він знудиться на смерть. «Замість цього мене тепло привітали, а тепло та усмішки, які я побачив на обличчях людей у храмі, мене насправді вразили, — згадує він. — Це було чимось, чого я тоді потребував. Я щоразу частіше став з’являтися в храмі, на адораціях і Святих Месах. Я змінювався».
— Мою зміну почали помічати інші члени групи, — каже Франческо. І хоча загалом зміна у групи зайняла років п’ять, то вже 2008 року вони змінили назву на «Сонце» (The Sun), а в їхніх піснях стали з’являтися слова про надію, любов, дружбу, про життя вічне, про «те, що найважливіше». Їхньою місією стало посланництво у Церкві до таких самих, як вони: молодих, творчих, хто недавно відкрив для себе Христа. Через кілька місяців після свого навернення Лоренці поставив у своєму блозі запитання, точніше, виклав анкету для своїх фанів, запитуючи, чи варто вірити і що їх приваблює до Церкви? На блог відповіли тисячі людей. Відповідь була однозначна: приваблює насамперед справжнє свідчення. Отож група вирішила допомогти молодим у такий спосіб дістатися Церкви, «засипаючи» музикою межі, що ділять молодь від зустрічі з Христом та іншою людиною.
Разом з іншими членами групи Лоренці звершив кілька паломництв до Святої Землі, яка після цих подорожей має своє, особливе місце у творчості колективу. Після однієї з таких подорожей постав альбом «Spiritti del sole» (2010), перший італомовний. У Палестині — загалом беручи, випадково — музиканти познайомилися з о. Маріо Корнієллі і його товариством «Хабібі». Абуна Маріо назвав початок їхньої співпраці натхненним, хоча він просто вислав до групи мейла «Дух Святий схилив мене написати цей лист». І, як то кажуть, далі пішло як по маслу. Літак до Тель-Авіва приземлився саме в 30‑й день народження Рікі — перкусиста і засновника групи. Ця зустріч вплинула на їхню зміну — як самі сьогодні кажуть, немовби хто посвітив їм в очі ліхтарем. Побачивши справу, яку провадить Абуна Маріо (як він само воліє називатися), вирішили допомогти.
Навесні 2011 року вони виступали на Дні миру, записали пісню про працю італійського місіонера у Палестині, а 2015‑го разом зі своїми фанами провели збірку грошей, призначену на допомогу палестинським дітям — підопічним Абуни Маріо. У своїх піснях «The Sun» стараються показувати правду про те, що діється на територіях, охоплених збройним конфліктом, і допомагати скривдженим війною. За всі ці старання у грудні 2016 року вони прийняли з рук кардинала Пароліні папську почесну медаль. Але, як самі кажуть, найважливішим є свідчення, яке вони переказують своєю музикою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
