Вселенська Церква та Коптська Православна проголосили своє прагнення взаємно визнати дійсність уділеного хрещення та поглибити екуменічний діалог, — говориться у Спільній декларації обох Церков.
Її підписали у Каїрі 28 квітня 2017 року Папа Франциск і Тавадрос ІІ — Папа Александрійський і Патріарх столиці св. Марка.
Спільна декларація
Його Святості Франциска і Його Святості Тавадроса ІІ
1. Ми, Франциск, Єпископ Рима і Папа Католицької Церкви, і Його Святість Тавадрос ІІ, Папа Александрії і патріарх Столиці святого Марка, дякуємо Богові в Дусі Святому за те, що уділив нам радісну нагоду знову зустрітися, обмінятися братніми обіймами та ще раз з’єднатись у спільній молитві. Прославляємо Всемогутнього Бога за узи братерства і дружби між Столицею св. Петра і Столицею св. Марка. Привілей бути разом тут, у Єгипті, це знак, що солідарність у наших стосунках зростає з року в рік і що ми зростаємо у близькості, вірі та любові Господа нашого Христа. Дякуємо Богові за возлюблений Єгипет, «вітчизну, що в нас живе», як казав був папа Шенуда ІІІ, «народ, благословенний Богом» (пор. Іс 19, 25), зі стародавньою фараонською цивілізацією, грецькою та римською спадщиною, коптською традицією та ісламською присутністю. Єгипет — це місце, де знайшло притулок Святе Сімейство; це земля мучеників і святих.
2. Наш глибокий зв’язок дружби і братерства має свої джерела у повній єдності, що існувала поміж нашими Церквами у перші століття й була виражена багатьма різними способами на ранніх екуменічних Соборах, які сягають Нікейського Собору 325 року та внеску відважного Отця Церкви, св. Афанасія, який здобув титул «захисника віри». Наша єдність виражалася через молитву та подібні літургійні практики, вшанування тих самих мучеників і святих, а також у розвитку та поширенні монастицизму, за взірцем великого святого Антонія, знаного як батько монастицизму.
Цей спільний досвід communio перед часом відділення має особливе значення сьогодні, в наших стараннях про повернення повної єдності. Більшість стосунків, які існували у ранні століття поміж Церквою Католицькою та Коптською Православною Церквою, тривають і надалі, аж донині, попри поділи; а останнім часом вони оживилися. Вони схиляють нас збільшити наші спільні зусилля задля наполегливого шукання видимої єдності у різноманітті, під проводом Святого Духа.
3. Із вдячністю ми згадуємо історичну зустріч 44 роки тому поміж нашими попередниками, папою Павлом VI і папою Шенудою ІІІ, в обіймах миру і братства, по багатьох століттях, коли наші взаємні стосунки любові не могли бути виражені з огляду на дистанцію, що постала між нами. Спільна Декларація, яку вони відписали 10 травня 1973 року, стала історичною віхою на шляху екуменізму і послужила відправною точкою для Комісії богословського діалогу поміж нашими Церквами, яка принесла чимало плодів та відкрила шлях до ширшого діалогу між Вселенською Церквою та всією родиною Східних Православних Церков. У цій декларації наші Церкви заявили, що, згідно з апостольською традицією, вони визнають «одну віру в єдиного і Триєдиного Бога» та «божественність Єдинородного Сина Божого… щодо божественності — досконалого Бога, щодо людської природи — досконалої людини». Також було визнано, що «життя Боже нам дається і живиться в нас сімома таїнствами» і що «ми шануємо Діву Марію, Матір Незгасного Світла», Теотокос.
4. Із глибокою вдячністю згадуємо нашу братню зустріч у Римі в день 10 травня 2013 року та встановлення 10 травня днем, коли ми щороку поглиблюємо дружбу і братерство поміж нашими Церквами. Цей оновлений дух близькості дав нам змогу ще раз побачити, що зв’язок, який нас єднає, був нам уділений нашим єдиним Господом у день нашого хрещення. Тому що завдяки хрещенню ми стаємо членами Єдиного Тіла Христового, тобто Церкви (пор. 1 Кор 12, 13). Ця спільна спадщина є підставою для нашого спільного паломництва до повного єднання, коли ми зростаємо в любові та примиренні.
5. Ми усвідомлюємо, що надалі перед нами залишається ще довгий шлях, який треба здолати, але ми пам’ятаємо, як багато вже досягнуто. Зокрема, ми згадуємо зустріч папи Шенуди ІІІ та святого Йоана Павла ІІ, що прибув до Єгипту як паломник під час Великого ювілею 2000 року. Ми рішуче збираємося йти їхніми слідами, натхнені любов’ю Христа — Доброго Пастиря, у глибокому переконанні, що, йдучи разом, ми зростаємо в єдності. Можемо черпати нашу силу з Бога, ідеального джерела єдності й любові.
6. Ця любов знаходить найглибше вираження у спільній молитві. Коли християни молиться спільно, вони усвідомлюють, що те, що їх єднає, набагато більше за те, що їх розділяє. Наша туга за єдністю черпає своє натхнення з молитви Христа «аби всі були одно» (Йн 17, 21). Поглиблюймо нашу спільну вкоріненість в єдиній апостольській вірі, молячись разом і шукаючи спільних перекладів Господньої молитви та спільної дати святкування Великодня.
7. Прямуючи в паломництві до блаженного дня, коли ми нарешті згромадимося при одному євхаристійному столі, ми можемо співпрацювати у різних галузях та у конкретиці дати побачити велике багатство, яке нас уже єднає. Спільно ми можемо свідчити про основоположні цінності, такі як святість та гідність людського життя, святість подружжя і сім’ї та пошану до всього сотвореного, що ввірене нам Богом. Перед лицем стількох сучасних викликів, таких як секуляризація та глобалізація байдужості, ми покликані дати спільну відповідь, базовану на цінностях Євангелія і скарбах кожної з наших окремих традицій. З огляду на це ми заохочувані глибше вивчати Східних і Латинських Отців, а також підтримувати плідний обмін у душпастирському житті, особливо ж у катехизі та взаємному духовному збагаченні поміж монастичними і чернечими спільнотами.
8. Наші спільне християнське свідчення — це сповнений благодаті знак примирення та надії для єгипетського суспільства та його інституцій, зерно, посіяне, аби принести плоди справедливості й миру. Оскільки ми віримо, що всі людські істоти створені на образ Бога, то прагнемо до спокою та згоди через мирне співіснування християн і мусульман, даючи таким чином свідчення про Боже прагнення єдності та згоди цілої людської родини, як і рівної гідності кожної людини зокрема. Ми поділяємо турботу про добробут і майбутнє Єгипту. Всі члени суспільства мають право та обов’язок повної участі в житті народу, маючи повний і рівний статус громадянина, співпрацюючи в будуванні своєї батьківщини. Релігійна свобода, зокрема свобода совісті, вкорінена у гідності людини, становить наріжний камінь усіх інших свобод. Це право святе й незаперечне.
9. Посильмо нашу невпинну молитву за всіх християн у Єгипті та в усьому світі, а зокрема на Близькому Сході. Трагічний досвід і кров, пролита нашими вірними, які були переслідувані та вбиті саме тому, що вони християни, тим сильніше нагадує нам, що екуменізм мучеництва нас єднає та підтримує на шляху до миру і примирення. Бо як пише св. Павло: «Коли страждає один член, співстраждають усі інші члени» (1 Кор 12, 26).
10. Таємниця Ісуса, який помер і воскрес із любові, лежить у центрі нашого паломництва до повної єдності. Вчергове нашими провідниками стають мученики. У ранній Церкві кров мучеників була насінням нових християн. Нехай би і в наші дні кров цих так численних мучеників стала насінням єдності посеред усіх учнів Христа, знаком і знаряддям communio та миру для світу.
11. Слухняні діянню Святого Духа, який освячує Церкву, підтримує її крізь століття і провадить до повної єдності — тієї єдності, про яку молився Ісус Христос:
Сьогодні ми, папа Франциск і папа Тавадрос ІІ, аби бути угодними серцю Господа Ісуса, а також нашим синам і дочкам у вірі, взаємно заявляємо, що спільним розумом і серцем будемо щиро старатися не повторювати хрещення, яке було вділене в одній із наших Церков, кожному з тих людей, хто хоче приєднатися до іншої Церкви. Визнаємо це у послухові Святому Письму та вірі трьох Екуменічних Соборів, зібраних у Нікеї, Константинополі та Ефесі.
Просимо Бога Отця, аби попровадив нас, у тих умовах і тими засобами, які вибере Святий Дух, до повної єдності в містичному тілі Христа.
12. Отож керуймося вченням і прикладом апостола Павла, який пише: «Пильнуйте зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (Еф 4, 3‑6).
Переклад CREDO за матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
