Це виглядає суперечливим, але насправді має глибокий сенс. Хіба Бог такий жадібний, аж хоче, щоб Його любили більше, ніж дружину або чоловіка? З’ясуймо це.
Ісус навчає нас любити в такий спосіб, який охоплює всі аспекти життя. Він дає нам нову й рівносильну заповідь, щоби наші чуттєві стосунки могли безпечно дістатися берега.
Подружжя це становить чогось чужого ні для цього виду любові, ні для інструкцій, які нам дає Господь. Любов до Бога — це найперша заповідь, а друга, згідно з логікою, — любов до ближнього.
Любити чоловіка чи дружину, як себе самого, — це важливий шлях любові, але правда така, що він залишає завелике узбіччя для помилок. Ми не кохаємо одне одного правильно, приписуємо першість неналежним подіям, ми самолюбні, нетерплячі й не завжди дбаємо одне про одного так, як повинні.
Звісна річ, ніхто так не хоче вчиняти зі своєю половинкою, але так відбувається. Ісус дуже добре знає людську слабкість, яка всіх нас доїдає: егоцентризм і пиху. Він розуміє нашу нецілісну любов і хоче допомогти, стаючи взірцем.
Він знає , що наша любов не гідна наслідування. Завжди є і буде краще, коли ми любимо так, як Він нас полюбив (пор. Йн 13,34). Його любов перевищує і розширює нашу любов у кожному аспекті, оскільки її головна риса — те, що вона походить від Бога.
Якщо Бог на першому місці у твоєму серці, всі інші зв’язки (особливо — подружжя) керуватимуться цією великою любов’ю, а ще краще — якщо твоя половинка любить Бога більше, ніж тебе. Тоді ти можеш мати певність, що отримаєш ту нескінченну любов…
Чому?
1. Наповнене серце — краще «оснащене» любов’ю, ніж порожнє.
Немає кращого джерела любові, ніж пізнавання й відчування любові Бога. Це велика певність у нашому житті, яка означає не тільки знання, що тебе схвально приймають і цінують, але й що усе твоє життя має сенс. Хто наповнений цією любов’ю, хто живе цією любов’ю і спроможний нею ділитися, той покохає краще.
2. Хто має надійний фундамент, зможе надійно будуватися.
Папа Франциск щодо подружжя сказав так:
«Не будуйте його на піску почуттів, які приходять і відходять, але на скелі істинної любові — тієї любові, що походить від Бога».
Тільки ті, хто будує своє життя солідно і не хитається, хто спроможний творити сталі стосунки, хто відповідально конструює і планує своє життя, збудують надійне подружжя, яке виявиться здатним протистояти всім труднощам. Той, хто ввіряє своє серце Богу, — гідний довіри, а саме цього ми шукаємо, будуючи життя із кимось.
3. Коли знаєш, кого спитати, то ніколи нічого тобі не бракуватиме.
Ми можемо шукати замінників: багатства, емоцій, людей і т.д., речей, які нібито можуть зробити нас щасливими, дати нам сенс і мотивувати… але є тільки Один, хто дає нам щось, що не промине із плином часу: Бог.
Папа Франциск навчає нас:
«Коли ми молимося “Отче наш”, то кажемо: хліб наш насущний дай нам сьогодні. Тобто коли йдеться про подружжя, то можемо сказати: любов нашу насущну дай нам сьогодні».
4. Якщо розумієш, що означає служити Богу, і показуєш це своїми діями, то згідно з цим житиме і твоя сім’я.
Хто любить Бога усім своїм серцем — переказує дари, які отримав, у Його руки і старається зробити своє життя і вчинки добрими для Нього. Якщо така людина закохується і будує сім’ю, то вона зможе виконати своє покликання, співпрацюючи з планом Божим у вихованні дітей через свідчення вірності та взаємного служіння. Дуже добре пояснив це св. Хосемарія Ескріва:
«Християнське подружжя має усвідомлювати, що вони покликані освячуватися, освячуючи оточення, що вони покликані бути апостолами і що їхнім найпершим апостольським тереном є рідний дім. Вони повинні розуміти надприродне завдання, що пов’язане з заснуванням сім’ї, вихованням дітей, християнським впливом на оточення. Від усвідомлення цієї місії значною мірою залежить доробок та вдалість їхнього життя, їхнє щастя».
5. Той, хто знає, що його простили, завжди знатиме, як простити і просити прощення.
Ті, хто люблять Бога, мали з Ним миритися більше, ніж один раз. Наша слабкість і гріховність вимагають від нас чесного погляду на наші помилки та щирого прохання про вибачення. Це вправляння у покорі та примиренні становить підтримку, яка дозволяє нам самим прощати і просити прощення, коли наша половинка не робить того, що добре, або коли ми самі припускаємося помилок на своєму шляху. Папа Франциск підходить до цього з гумором:
«Ісус, який нас добре знає, навчає нас таємниці: не дозволь, аби день закінчився без прохання про прощення, без миру, що повертається у наш дім, до нашої сім’ї. Це нормально, що чоловік і жінка сваряться. Ви можете бути розлючені, можуть тарілки літати, але прошу, пам’ятайте про одне: ніколи не дозвольте, аби сонце зайшло над вашим гнівом! Ніколи, ніколи, ніколи!»
Сподіваємося, ти розумієш, чому твоя половинка має любити Бога більше, ніж тебе. І не думай, ніби це означає, що тебе люблять менше!
фінансово.
Щиро дякуємо!
