«Це чудова ідея. Інакше я би сиділа вдома, бо не маю того, хто би мене відвіз до храму. Діти мені допомагають тільки по неділях», — підкреслює одна з парафіянок.
«Парафіябусом» прозвали італійці автокар, який безкоштовно підвозить їх на молитву. Додаткова розвага — що за кермом сидить сам вікарій. Така ось ідея прийшла до одного з настоятелів, аби полегшити своїм вірним шлях до храму.
Щоразу більші парафії
«Італійці теж мають свої периферії, наприклад — маленькі містечка, які дедалі більше пустіють. Там бракує і священиків, отож парафії охоплюють щоразу більшу територію, на якій інколи виявляється по кілька доїзних храмів», — каже о. Джузеппе Неві, якого у середині вересня призначили настоятелем у Сончіно.
У його новій парафії є п’ять церков, віддалених одна від одної приблизно на десять кілометрів, що аж ніяк не гуртує спільноту. Звідси взялася думка, аби винайняти туристичний автобус на 57 місць і щодня підвозити вірних на вечірній молебень до головного парафіяльного храму св. Якова.
Безплатно до церкви
«Парафіябус» стартував у перший день новенни перед урочистістю Всіх святих, і ним одразу скористалося 20 осіб. Із кожним днем число пасажирів зростає, вони підсідають в автобус на спеціально визначених і добре помітних зупинках зі своїми знаками, на яких навіть міститься розклад руху цього транспорту.
В одну сторону автобус проїжджає понад 30 км., стільки само назад, бо ж після молитви треба відвезти вірян по домівках.
Парафіяльним бусом користуються не виключно люди старі та хворі, але й діти, яких без «парафіябуса» мали би возити до храму самі батьки, а їм нерідко обов’язки цього не дозволяють. Проїзд безплатний, а вся ініціатива фінансується з парафіяльної каси. Охочі, звісно, можуть завжди скласти свою пожертву.
Автобус скорочує відстані
«Зацікавленість величезна, і ідея припала до смаку», — каже вікарій, о. Массімо Кортелацці. Водійські права, зокрема дозвіл на провадження туристичних автобусів, він здобув ще у семінарії, оскільки йому страшенно подобалися всі машини, починаючи з тягача і закінчуючи автокарами.
Вірні уже знають його як водія, оскільки — коли його бракувало — вікарій сам сідав за кермо шкільного автобуса, яким діти добираються до місцевої школи.
«Для мене це також спосіб виконання пастирської послуги, — підкреслює вікарій. — Можна познайомитися з людьми і поспілкуватися з ними. Автобус зменшує віддаль, яка нерідко є в храмі».
«Інакше сиділа б я вдома»
У свою останню подорож «парафіябус» вирушить у навечір’я урочистості Всіх Святих. Заохочений успіхом задуму настоятель, однак, уже обіцяє продовження цієї парафіяльної ініціативи і подумує про купівлю автобусика, щоби не витрачати гроші на оренду. Наступне курсування «парафіябуса» заплановане на дні перед Різдвом.
«Це чудова ідея. Інакше я б сиділа вдома, бо мене нема кому відвезти до храму. Діти мені з цим допомагають лише в неділю», — підкреслює одна з парафіянок.
А настоятель додає: «Треба шукати нових методів служіння, аби зробити нашу спільноту живішою. Парафіяльний транспорт ідеально сюди вписується».
фінансово.
Щиро дякуємо!
