Портал Aleteia пропонує незвичайне свідчення від Папи Франциска — про колегу його батька, який пізнав «материнське обличчя Церкви».
Це свідчення про справжнє християнське милосердя як найкращий і незаперечний «аргумент» стосовно когось, хто не вірить у Церкву.
«У мого тата на роботі були колеги-антиклерикали, які приїхали в Аргентину після іспанської Громадянської війни. Один з них захворів, мав кошмарну інфекцію. Все його тіло покрилося ранами, чоловік страждав невимовно. У нього було троє дітей. Його дружина також мусила працювати, отож на багато годин щодня вона перебувала поза домом. Коли про цю справу довідалися сестри-асумпціоністки, відрядили одну до дому хворого.
Оскільки то був тяжкий випадок, за цю місію взялася сестра-настоятелька. Всі знали, що колега мого тата був затятим антиклерикалом і на один вигляд сутани робився агресивним. Настоятелька вирішила: піду я!
Залишаю вашій уяві те, як хворий батько сімейства прийняв черницю. Вона почула найгірші прокляття та звинувачення. Однак зберігала спокій, робила свою роботу, промивала рани, відводила дітей до школи, готувала обіди і прибирала дім.
За кілька місяців той чоловік одужав — міг повернутися до нормального способу життя та до своєї праці. Якось, перебуваючи разом з кількома іншими колегами, такими само антиклерикалами, він зустрів на вулиці двох черниць. Один із тих, з ким він ішов, причепився до сестер з негарними словами. Тоді той татів колега спершу врізав приятелеві, а потім заявив:
— Про священиків і Бога можеш говорити, що тобі до вподоби, однак від Матері Божої та сестер — геть!
Складно в це повірити? То був атеїст, антиклерикал, а однак сестер захищав. Чому він це робив? Просто тому, що пізнав материнське обличчя Церкви, побачив усмішку Матері Божої на обличчі тієї настоятельки, терпеливої сестрички, яка приходила до його дому, попри його блюзнірства, аби піклуватися про нього. Та богопосвячена жінка, яка лікувала його рани, виконувала всю потрібну хатню працю, водила його дітей до школи, а після уроків забирала їх додому».
Папа Франциск згадує цю історію у вступі до книжки «Євангеліє віч-на-віч», яка розповідає про життя отця Естебана Пернета, ченця з ордену августиніанців від Внебовзяття, засновника згромадження сестер-асумпціоністок.