Роздуми над Першим читанням на понеділок VI Великоднього тижня
Відпливши з Троади, ми прибули прямим шляхом до Самотракії, а наступного дня – до Неаполя; звідти до Филип – міста, що є першою частиною Македонії, колонії. У тому місті ми перебували декілька днів. А в суботу вийшли ми за браму до річки, де, як ми гадали, була молитва, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися.
І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби пристала до того, що говорив Павло. Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: «Якщо ви оцінили мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім та й залишайтесь!» І змусила нас.
Діян 16, 11-15
Апостол Павло з товаришами ступає на землю Європи, несподівано для нього самого. Український переклад вживає аж три слова «прибули прямим шляхом» для перекладу одного грецького слова, що складається з «прямо» та «бігти, плисти». Група прибула кораблем і їм вдалося переправитися швидко. Але є в цьому виразі щось із нетерпіння, бажання якнайшвидше досягти мети. Місіонери «біжать», аби на нову територію занести слово благодаті.
В місті Филипи зустрічають Лідію, яка, мабуть, була звільненою рабинею, що стала заможною і впливовою особою в місті. Напевно, жінка з характером… Вона змушує апостолів жити в неї. Святий Лука не просто так про це говорить: жінка в єврейському середовищі не мала особливих прав. А залишитися в язичниці-жінки — це могло викликати нарікання. Але Слово Боже скероване до всіх і спасіння відкрите для кожної людини, немає вже грека чи юдея, нема жінки чи чоловіка. Спільнота перших християн в Європі розпочинається з жінки. Відкриваються нові горизонти, в багатьох вимірах. Ламаються старі схеми…
Додам трошки не по темі: наступне читання розпочинається з вірша 22, тобто вірші 16-21 взагалі не читаються під час Літургії. А в них описана така курйозна подія! Прочитайте і самі актуалізуйте ці слова. Чекаю на ваші коментарі))
фінансово.
Щиро дякуємо!
