Навіщо освячують девоціоналії? Як їх «утилізувати», коли вони псуються, стають непотрібними або кічуватими? Що робити з вербами після Вербної Неділі або з крейдою після Трьох Царів?
Цій темі присвячена розмова порталу Aleteia з о.Давидом Тибурскім, колекціонером девоціоналій.
Давид Господарек: Навіщо ми освячуємо хрестики, розарії, медальйони, побожні образочки, книжки? Хіба замало самого факту, що вони мають допомагати у молитві чи представляти зображення Господа Ісуса?
о.Давид Тибурскі: Причин багато. Значна частина побутових речей так само містить релігійні знаки, які становлять важливу частину щоденності й культури віруючого. У нас, наприклад, повно футболок, чашок, ремінчиків та різних інших речей, які є носіями релігійного змісту, стають знаряддям євангелізації, є формою публічного визнання віри, ба навіть будування певної культури, підставою якої є релігійний чинник. І, що логічно, ми цих речей не освячуємо.
— А що ж тоді годиться для освячення?
— Група предметів, які мають особливий характер, бо стають знаряддями благодаті, і які ми носимо та використовуємо для цілей виключно молитовних або культових. Їх освячення означає віддати їх виключно для культу або буття знаряддям благодаті Божої, як скапулярій або вервиці-розарії та хрестики. Освячення означає винятковість їхнього призначення. Зміст молитов освячення (або благословення релігійних предметів) загалом скерований на людей, які ними користуватимуться, аби через ці знаки та предмети вони отримували Божу благодать. У цій перспективі ми бачимо, що девоціоналії стають знаряддями, відданими на служіння Божій благодаті.
— Чи можна подавати до столу вино, освячене в день Йоана Євангеліста?
— Загалом беручи, вино створене для споживання. Навіть освячене вино. Тому, якщо обід не буде порушенням п’ятничного посту чи бажанням впитися, освячене вино можна використати навіть у соус, бо ж ми все робимо на славу Божу!
— А крейду, освячену на Трьох Царів, можна використати для виконанні іншого напису, ніж зазначено в ритуалі? Наприклад, намалювати поле для гри в класики?
— Крейда призначена для виконання саме цього напису, тому її краще не використовувати на малювання кружечків і класиків, бо таке використання затемнює знак, що його ця освячена крейда становить.
— Що робити з непотрібними або зіпсованими девоціоналіями? Як «утилізувати» старий хрест із гробу, коли вже готовий пам’ятник? Що зробити з порваним розарієм, побитою скульптуркою або якимось «побожним кічем», що мимоволі дістався у подарунок?
— Якщо йдеться про хрест із гробу, то варто, аби він у гробі й залишився. Його можна закопати, можна спалити, якщо він дерев’яний. Із дитинства пам’ятаю, що старі та понищені девоціоналії ми відносили до трунаря. Він уміщував їх у новому гробі, який виготовляв, і так вони потрапляли в освячену землю з повагою та гідністю. Можна підтримати таку традицію.
Кічуваті пам’ятки, пластикові годинники з Матір’ю Божою або тривимірні підсвітлювані годинники з релігійними мотивами повинні перестати існувати. Із самої поваги до святості! Однак, якщо щось таке опинилося в домі, то, будь ласка, сховайте його на горищі, а за наступної нагоди ввічливо відмовтеся пояснювати, чому не приймаєте такого «красивого» подарунка. До певних справ людей просто треба виховувати.
— А образочки і молитовники?
— Їх можна спалити або зберігати у якійсь спеціальній коробці. Інколи молитви на звороті або якийсь приміційний образочок, по довгих роках, можуть стати імпульсом до молитви. Часто в Середньовіччі, та й у пізніші століття, старі книги, Месали чи сакраментарі, що не надавалися для використання, складали у спеціальних нішах. То було вираженням певної чутливості до почуття святості.
— Що робити з вербами чи спеціально виготовленою «пальмою», які освячують у Вербну Неділю, якщо в парафії їх не хочуть узяти для спалення на попіл у Попільну Середу?
— Самому спалити, або закопати. Це найпростіший вихід.
— Інколи ми на вулиці отримуємо різні флаєри із фрагментами зі Святого Письма, керигмами. Їх теж потрібно поважати? Що з ними робити?
— Слову життя завжди належить повага, тому такі речі потрібно просто спалювати. Спалювання непотрібних носіїв релігійного змісту загалом прийнятне в людській культурі і становить хороше розв’язання. Святі речі не валяються аби де, не потрапляють на смітник, як це трапляться навіть із реліквіями на заході Європи…
— А святкові листівки, великодні чи різдвяні, з зображенням Господа Ісуса чи Святого Сімейства — їх можна в макулатуру?
— Особисто я би це все просто спалював. Фотографій своїх найближчих я не викидаю безцеремонно у смітник. Якщо я цих людей люблю, то шаную їхні зображення. Бо вони показують об’єкт моїх почуттів і нагадують про нього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
