Отець Олег Барбуляк зі Стрийської єпархії УГКЦ, який разом з іншими українськими священниками прибув до Рима для участі в Ювілеї місіонерів милосердя, говорить про особливість цього служіння.
Священник поділився з Vatican News думками про важливість того, щоб проповідувати Божу любов у час війни.
Серед численних учасників Ювілею місіонерів милосердя, що відбувся в Римі 28‑30 березня 2025 року, була група з восьми священників УГКЦ, переважно з України.
«Служіння місіонерів милосердя, — зазначив о.Олег Барбуляк, — має два аспекти. Перший — практичний: полягає у проповідуванні та поширенні інформації серед Божого люду про те, що Бог — милосердний. Це означає бути свідком, руками цього милосердя в Таїнстві сповіді. І це, напевно, один із найважливіших аспектів, закладених у служіння місіонера Божого Милосердя».
Священик зауважив, що коли в 2016 році Папа Франциск призначив місіонерів милосердя, то основний наголос робився на розрішенні від певних видів гріхів. «Місіонери милосердя отримували універсальну владу від Святішого Отця — розрішати від гріхів, відпущення яких застережене для Апостольського Престолу. Таких гріхів є п’ять: профанація та осквернення Євхаристії через видалення або затримання для святотатства; фізичне насильство над Римським Архієреєм; розрішення співучасника в гріху проти шостої заповіді Божої; пряме порушення сповідником таємниці сповіді; збір та оприлюднення через засоби масової інформації змісту Таїнства сповіді, правдивої чи навіть імітованої — тобто якщо хтось лише вдавав, що сповідається, і це записав, то це все одно гріх. Однак тут варто відзначити, що ці застереження діють для вірних РКЦ, оскільки у Кодексі канонів Східних Церков застереження в розділі про сповідь стосується тільки двох гріхів: розрішення спільника у гріху проти шостої заповіді Божої та гріх прямого порушення чи зради таємниці сповіді. Різниця у різній кількості таких застережених гріхів пов’язана з тим, що у Західній Церкві існують кари latae sententiaе. Тобто якщо людина вчинила злочин, то кара настає, так би мовити, автоматично, і це може бути кара, яка прирівнюється до кари великої екскомуніки у Східній Церкві — відповідно, людина опиняється поза Церквою. У Східних Церков немає кар latae sententiaе, а тільки ferendae sententiae, тобто судовим вироком; сповідник не може такої кари зняти, а тільки може відпустити гріх».
Бути знаком Божого милосердя для світу
Повертаючись до першого аспекту служіння місіонерів милосердя, о.Барбуляк підкреслив: від самого початку вони мали мандат «проповідувати про сповідь, розповсюджувати думку і правду про те, що Бог Отець є милосердним Батьком».
«У 2016 році, коли нас призначили і в нас була перша зустріч місіонерів милосердя, — пригадує він, — ми мали таке маленьке паломництво, під час якого переходили з одного місця в інше і співали: “Misericordes sicut Pater”, що латиною означає “Милосердні, як Отець”. І це була, напевно, основна думка призначення місіонерів милосердя: бути знаком і свідченням Божого милосердя для світу, бути знаком Божої любові, Божої присутності. В додатку до Декрету, яким окреслюються аспекти цього служіння, сказано, що місіонери милосердя мають бути привітними до всіх, свідчити батьківську лагідність, незважаючи на тяжкість гріха; мають спонукати, допомагаючи замислитись над скоєним злом; вони повинні ясно викладати моральні принципи, бути готовими супроводжувати вірних на їхній покутній дорозі, терпеливо проходити з ними цей шлях; бути далекоглядними у розрізненні кожного окремого випадку, щедрими у роздаванні Божого прощення, бути людьми з великодушним серцем. До речі, служіння місіонерів милосердя описане також в одному з пунктів Апостольського листа Misericordia et misera, опублікованому на завершення Року Божого Милосердя. У ньому знаходимо підсумки і також певні нововведення».
Розвиток служіння місіонерів милосердя
У 2016 році місіонери Божого милосердя призначалися терміном на період тривання Року Божого Милосердя. Однак відразу після закінчення цього року вони отримали листи від тодішньої Папської Ради сприяння новій євангелізації із запитанням, чи вони хотіли би продовжити це служіння. І якщо єпископ та місіонер давали свою згоду — такі священники отримували нові декрети про призначення, яке вже було не на певний період часу, а до відкликання.
«Вже в 2017 році, —пояснює о.Олег, — прийшов лист із повідомленням про те, що наше призначення змінюється в тривалості. Святіший Отець продовжує дію надання цієї влади місіонерам милосердя, і ці повноваження діють, поки особа не буде відкликана або ж не втратить цього уряду згідно з нормами канонічного права. Цікаво, що служіння місіонерів милосердя далі розвивалося; тож коли Папа реформував Римську курію, видавши Апостольську конституцію Predicate Evangelium (Проповідуйте Євангеліє), то в артикулі 59, який стосується Дикастерію в справах євангелізації, в нормі права Церкви вперше з’явилося поняття місіонер милосердя. Тобто з моменту, коли 2016 року вперше був призначений місіонер милосердя, до 2022 року відбувся настільки великий прогрес: від новоствореного служіння — яке, можливо, ще до кінця не розуміли, — до перспективи стабільності, закладеної в кодифікацію Церкви. І ось артикул 59 в другому параграфі згадує про місіонерів милосердя як про уряд, що перебуває у віданні Дикастерію в справах євангелізації, і про те, що Дикастерій має дбати про постійне формування місіонерів милосердя, пропонувати критерії для душпастирської діяльності, які вони використовуватимуть у своєму служінні. Таким чином цей уряд набрав важливої стабільності — і в перспективі, напевно, буде дедалі чіткіше окреслюватись Церквою.
Церква бачить місіонерів милосердя як живий знак, живу дію Божого милосердя, Божої любові і важливий фактор євангелізації людей, і — що найважливіше — засіб повертати людей до Таїнства сповіді. Як виявилося, люди частіше сповідаються там, де священник проповідує про сповідь, пояснює її важливість, пояснює важливість сповіді в поєднанні з Євхаристією, пояснює участь у Літургії в поєднанні з Євхаристією: що Літургія служиться для того, щоби кожен вірний, присутній у храмі, приймав Тіло і Кров Ісуса Христа. А щоб отримати доступ до Тіла і Крові Ісуса і не зробити це негідно, то необхідно приступити до Таїнства сповіді принаймні один раз на місяць чи півтора. Це критерій, ніким не визначений; однак він пропонується, щоб людина за цей місяць могла адекватно оцінити себе, подивитись, чи змогла внести якісь зміни в життя. Звісно, коли є важкий гріх, то потрібно негайно йти до сповіді, щоби мати право приймати Євхаристію».
Боже милосердя — для всіх, хто може його прийняти
«Наскільки важко проповідувати Боже милосердя в контексті повномасштабної війни, коли навколо так багато страждання?» — запитуємо священника. «Це насправді дуже складне запитання, — відповідає він. — Перше, що хочу сказати: Боже милосердя ніколи не складно проповідувати для того, хто вірить у нього. Бо щоби зрозуміти Боже милосердя, необхідно зрозуміти, в чому ж воно полягає. Необхідно зрозуміти, яке відношення має Боже милосердя до зла. Чи Бог є причиною зла? Боже милосердя є для всіх, хто може його прийняти. Бог милосердний до кожної людини, посилає дощ на праведних і на грішних, каже Євангеліє. Однак Боже милосердя це не є щось, що можна “увіпхнути” в когось, дати його без згоди. Коли ми говоримо про Боже милосердя в час війни і про Божу любов, — для того, хто не вірить у неї, вона буде невидима, бо людина має спокусу звинувачувати Бога в усьому, що діється. Для віруючого війна і будь-які жахливі події означають: це сталося, бо люди не вірять у Бога.
Зло приходить у світ руками людини. Добро приходить у світ руками людини. Так само, як Бог діє у світі нашими з вами руками, — так само зло діє у світі руками людини. Війна існує не тому, що Бог її хоче. Війна існує, тому що є люди, які не хочуть приймати Божу любов, які не хочуть жити Божою правдою.
Що таке війна? Це хотіти щось, що належить твоєму ближньому: воюють за землю, за ресурси, за душі людей. Зло твориться у світі тоді, коли людина відкидає від себе Бога, Боже милосердя. Тому важливо говорити про Боже милосердя — бо Бог милосердний до нас; важливо говорити про Божу любов — бо Бог любить нас і ми в це віримо.
Війна, яка триває в Україні, — це війна, побудована на брехні. З огляду на цінності цьогочасного суспільства, яке каже, що кожен може мати свою правду, ця війна виправдана. Однак для нас, християн, є одна об’єктивна правда, і цю правду людині завжди відкриває Бог — через свій моральний закон, через свої заповіді, через свої постанови».
Думати не про те, кого ненавидіти, а про те, за кого молитися
В цьому контексті проповідування Божого милосердя є надзвичайно актуальним. «Бог милосердний і до живих, і до тих, хто відійшов у вічність, — каже о.Олег. — Бог милосердний до тих, хто віддає своє життя за друзів. В Україні сповіді стали іншими. В сповідях стало більше болю, більше страху; інколи більше зневіри, більше запитань. Але завданням кожного сповідника — і не тільки місіонера милосердя — є допомогти зрозуміти, що коли суспільство під впливом негативних новин вчиться ненавидіти, то потрібно правильно скеровувати свої емоції. Найкращим буде думати не про те, кого ненавидіти, кого звинувачувати, а скерувати свої емоції в молитву за наших воїнів, у підтримку, в прохання до Бога: бо це те, що ми реально можемо робити».
«Сповідь — це можливість зупинити зло»
Останніми тижнями українські міста і села зазнали ще інтенсивніших російських атак. Отець Олег Барбуляк зізнається, що йому важко виїжджати поза межі України, «бо коли ти їдеш — відчуваєш відповідальність за тих, хто залишається»; але оскільки йшлося лише про чотири дні, то це не була проблема.
Для місіонерів милосердя з України було важливо взяти участь у заході, який організувала Апостольська Столиця — бо, насамперед, формаційний курс, організований для місіонерів милосердя, є необхідним і майже зобов’язувальним.
«Ми приїхали, щоби взяти участь у цих подіях не лише для нашого власного розвитку, — наголошує він, — але й щоби тут, у Римі, в базиліці св.Петра, піднести свої молитви за Україну, за людей, за військових, за всіх наших людей. Щоб на цьому місці, яке має особливе значення, місці служіння Наступника апостола Петра, ще раз просити Бога про справедливість, про мир, щоби всі зрозуміли правду про війну, зрозуміли, що таке війна. Нам дуже важливо, щоби світ почув і зрозумів правду. Нехай Бог зробить так, щоб ця правда була почута. А найважливіше — щоби люди, які почують, змогли її прожити, усвідомити.
Сповідь — це можливість зупинити зло у твоєму житті. Сповідь — це можливість зробити щось інакше. Місіонери милосердя, кожен священник, кожен сповідник, насправді, — це той, хто зупиняє зло, дає людині можливість на інше майбутнє, можливість стати інакшою. Приїхавши сюди, ми помолимося, візьмемо щось для себе, привеземо щось до нашої Церкви. Але потім ми повернемось до своїх людей, щоб бути там, бути в Україні, не зважаючи, чи там бомблять, чи ні: це наша земля, наш народ, наша Церква, і ми покликані для них жити і там служити».
фінансово.
Щиро дякуємо!
