Папа Франциск і Україна: підсумки понтифікату

21 квітня 2025 року Господь покликав до себе Папу Франциска, що керував човном святого Петра протягом 12-ти років.

Його понтифікат збігся у часі з найдраматичнішими подіями за всю новітню історію України: Революція Гідності й розстріл Небесної Сотні, анексія Криму, початок загарбницької війни, окупація частин Луганщини та Донеччини і, зрештою, повномасштабне збройне вторгнення. 

Пропонуємо пригадати найбільш знакові жести Папи Франциска, які стосуються безпосередньо нашої країни.   

Читайте також:

• Єпископ Гончарук: підтримка Папи Франциска для України була тривалою
• Єпископ Дубравський: Господь розпорядився відкликати його до себе в свято Пасхи

«Папа для України» та інші благодійні ініціативи

Протягом свого понтифікату Франциск невтомно піклувався про стражденних — не словом, а ділом доводячи свою близькість. Його пастирську турботу відчули на собі й українці, які стали жертвами розв’язаної росією війни. Гуманітарна акція «Папа для України», що розпочалася 2016 року на тлі воєнних дій на Сході України, стала однією з наймасштабніших благодійних акцій Ватикану: відгукнувшись на заклик Папи Франциска, католики Європи зібрали 11 млн євро, спрямованих на допомогу постраждалим від війни, а ще 5 млн євро Папа додав зі свого особистого фонду. Спочатку планувалося, що акція триватиме два роки, але на цьому допомога не завершилася — у 2019 році стало відомо, що акція триватиме й надалі, зосереджуючись насамперед на допомозі дітям.

Після 24 лютого 2022 року допомога Папи Франциска українцям набула нового масштабу. Вже 2 березня Папський розподілювач милостині кардинал Конрад Краєвський передав перший гуманітарний вантаж для України від імені Папи Франциска, а 6 березня особисто вирушив до охопленої війною країни разом із кардиналом Черни, очільником Дикастерію служіння цілісному людському розвиткові. З цього моменту кардинал Краєвський став постійним гостем в Україні: так, у квітні цього року від вже вдесяте прибув в Україну як посланець Папи Франциска, привізши з собою чотири карети «швидкої».

Призначення українських єпископів 

Понтифікат Папи Франциска характерний низкою єпископських призначень, певною мірою — безпрецедентних, оскільки за всі роки незалежності наша РКЦ ще не мала такої кількості єпископів-українців. Так, 30 квітня 2017 року Папа призначив отця Віталія Кривицького SDB, уродженця Одеси, єпископом-ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії, яка майже рік очікувала на нового очільника після раптової смерті архієпископа Петра Мальчука. Невдовзі після цього у Ватикані повідомили про ще одне призначення: отець Едвард Кава OFMConv був призначений єпископом-помічником Львівської архідієцезії.  

2019 року єпископську номінацію отримав ще один український священник. Олександр Язловецький, родом із Шаргорода на Вінниччині, був призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії та став наймолодшим католицьким єпископом у світі. Від грудня 2022 року він також є президентом «Карітас-Спес Україна».

У листопаді того ж року Папа номінував єпископом-помічником Мукачівської дієцезії отця Миколу Лучка ОР — першого єпископа-домініканця в єпископаті України за всі роки незалежності. 6 січня 2020 року Папа Франциск призначив отця Павла Гончарука, відомого капелана і волонтера Християнської служби порятунку, що родом із Городка на Хмельниччині, єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії — «дієцезії війни».   

Кардинал-українець

Консисторій з нагоди введення у сан нових кардиналів, який відбувся 7 грудня у Ватикані, став першим, на якому Папа Франциск призначив кардиналом українського ієрарха — Миколу Бичка, що у свої 44 роки став також і наймолодшим кардиналом Католицької Церкви. Однак говорити, що «Папа призначив кардинала для України», заважає той факт, що владика Бичок служить не в Україні, а в Австралії — як єпарх Мельбурнський УГКЦ. 

Найбільшою несподіванкою це призначення стало для самого кардинала Бичка, який висловив сподівання, що «у майбутньому трохи проясниться, чому я був номінований кардиналом». Він сказав, що як кардинал намагатиметься доносити світові, що українці «прагнуть справедливого миру, де росія як агресор буде покарана, а Україна, жертва цієї війни, буде виправдана». 

Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі, аналізуючи геополітичне значення останнього консисторію, висловив таку думку: роблячи цей вибір, Папа Франциск керувався водночас небажанням зайве дратувати Москву (як було би у разі призначення кардиналом лідера УГКЦ Святослава Шевчука) і прагненням продемонструвати свою підтримку України. 

Миротворча місія

Однією з важливих місій покійного понтифіка була його миротворча місія, спрямована на припинення російсько-української війни — якого йому, на жаль, не довелося побачити. Протягом 2023-2024 років кардинал Маттео Дзуппі за особистим дорученням Папи Франциска відвідував Україну, росію, США і Китай, шукаючи шляхів відновлення миру.

У росії він, зокрема, спілкувався з міністром закордонних справ Серґєєм Лавровим, радником президента рф із питань зовнішньої політики Юрієм Ушаковим, уповноваженою при президенті рф із прав людини Тетяною Москальковою та одіозною російською омбудсменкою Марією Львовою-Бєловою.

Зустріч, центральною темою якої було повернення тисяч примусово вивезених окупантами українських дітей, з російського боку назвали «конструктивною». Після завершення поїздки кардинала Дзуппі Ватикан опублікував комюніке, в якому було зазначено: «Візит дав змогу оцінити деякі перспективи щодо продовження гуманітарного співробітництва та відкриття шляхів до довгоочікуваного миру».

Відомо, що перед поїздкою до Москви Дзуппі мав телефонну розмову щодо «пошуків шляхів до миру в Україні» зі Спеціальним представником китайського уряду з євроазійських питань Лі Хуеєм. Раніше віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк повідомляла, що кардинал Дзуппі планує також знову відвідати Україну; та поки що ніяких подробиць цього можливого візиту не повідомлялося.

«Остполітік» і стосунки з православ’ям

У католицько-православному діалозі, а зокрема у стосунках Ватикану з РПЦ Україна не раз почувалася не об’єктом, а суб’єктом, проте зрештою «українське питання» заморозило відносини Ватикану з РПЦ.  

12 лютого 2016 року в Гавані відбулася зустріч між Папою Франциском та російським патріархом Кірілом, що завершилася підписанням спільної Декларації. Вона викликала нову хвилю неоднозначних реакцій, бо у тій частині, що стосується України, викликала більше запитань, ніж давала відповідей: зокрема, містила твердження про конфлікт між католиками і православними та засудження «методу “уніатизму”, притаманного минулому» як такого, що не сприяє відновленню єдності — раніше в РПЦ заявляли, що на заваді зустрічі Папи й патріарха стояли греко-католики.

Коментуючи зміст Декларації, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, висловився досить різко: «З нашого багаторічного досвіду можна сказати: коли Ватикан і Москва організовують зустрічі або підписують спільні тексти, то нам [УГКЦ] годі очікувати від цього чогось доброго». 

Питання наступної зустрічі Папи Франциска з патріархом Кірілом постало знову на тлі повномасштабного російського вторгнення в Україну. У березні 2022 року між ними відбулася розмова у відеоформаті, під час якої Папа і Кіріл погодилися, що «Церква повинна користуватися не мовою політики, а мовою Ісуса». 

Втім, вже у квітні Папа відкликав заплановану зустріч із Кірілом у Єрусалимі, зазначивши, що «зустріч обох сторін у цей час могла би призвести до численних непорозумінь». Під час візиту у Казахстан Папа зустрівся з «номером два» московського патріархату, митрополитом Антонієм, але після цього митрополит назвав контакти між Ватиканом і російською церквою «фактично замороженими».     

13 грудня 2024 року відбувся перший особистий візит до Рима митрополита Київського і всієї України Епіфанія як Предстоятеля Православної Церкви України. Сам митрополит Епіфаній позитивно прокоментував це важливе зрушення, відзначивши, зокрема, гуманітарну допомогу постраждалим від російської агресії українцям та постійні заклики Папи до всіх віруючих молитися за мир в Україні. У росії, однак, цей жест назвали ні мало ні багато «підтримкою [Ватиканом] знищення канонічного православ’я» і заявили, що Папа «скинув маску миротворця».

Присвячення України і росії Непорочному Серцю Марії 

Російсько-українська війна з новою силою сколихнула питання Фатімських об’явлень, під час яких Богородиця закликала до присвячення Росії Її Непорочному Серцю, щоб уникнути великої біди. 25 березня 2022 року в базиліці святого Петра Папа Франциск здійснив акт присвячення України і росії Непорочному Серцю Марії, до якого долучилися єпископи всього світу. Кардинал Конрад Краєвський, за особистим дорученням Папи Франциска, здійснив цей духовний акт безпосередньо у Фатімі.

«Якщо хочемо, щоби світ змінився, то повинно змінитися насамперед наше серце. Щоб це сталося, дозвольмо Богородиці сьогодні взяти нас за руку. Погляньмо на Її Непорочне Серце, в якому спочив Бог, на єдине серце людської істоти без тіні. Вона — “повна благодаті”, а тому вільна гріха: в Ній немає сліду зла, а тому через Неї Бог зміг розпочати нову історію спасіння та миру. Там історія змінила свій хід. Бог перемінив історію, постукавши у двері Серця Марії», — сказав Папа Франциск у проповіді під час урочистого присвячення.

Хресні Дороги у Колізеї

У квітні 2022 року заголовки не лише релігійних, а й світських медіа облетіла новина, яка стала крижаним душем для українців: українка і росіянка, які разом працюють у госпісі, спільно триматимуть хрест під час 13-го стояння Хресної Дороги в Колізеї.

Свою критику цього жесту висловили Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані Андрій Юраш, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, Глава УГКЦ Святослав Шевчук і Апостольський Нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас. Папа Франциск, як сам зізнався в одному з інтерв’ю, був здивований тим, що українці влаштували скандал, оскільки не очікував такої реакції.

Та вже наступного року Ватикан знову схибив. Під час Хресної Дороги у Колізеї 2023 року на 10-му стоянні, роздуми якого зосереджені на тому, як з Ісуса зірвали одяг, упорядники поєднали свідчення українського та російського підлітків: перший розповідав, як разом з родиною тікав з Маріуполя, а другий — про своїх рідних, які, судячи з усього, загинули як вояки-окупанти в Україні.

Напередодні Пасхального Тридення 2024 року український посол у Ватикані превентивно попросив «не повторювати минулорічний гіркий досвід» — і схоже, що цього разу голоси українців були нарешті почуті, а їхній біль зрозуміли, бо подальші Хресні Дороги обійшлися без подібних ексцесів.

Повернення полонених

Варто пам’ятати, що багато добрих справ робиться тихо та без розголосу. 21 вересня 2022 року Україні вдалося повернути з російського полону 215 осіб, 108 із яких — захисники Маріуполя, військовослужбовці полку «Азов». Це був найбільший обмін полоненими з початку повномасштабної війни — і, як повідомлялося, не останню роль у ньому відіграв Папа Франциск, хоча його участь і залишилась у непублічній площині.   

Вже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Папа Франциск особисто прибув до посольства росії при Святому Престолі, де зустрівся з російським послом Авдєєвим. Сам Папа згадав про свою участь у процесі обміну полонених під час зустрічі зі співбратами-єзуїтами у вересні 2022 року — він сказав, що до нього прибув «військовий начальник [очільник ГУР Кирило Буданов], відповідальний за обмін полоненими, з релігійним радником президента Зеленського» і приніс список полонених, яким потрібна була допомога. Папа спілкувався щодо питань звільнення «азовців» із російським послом, із президентом Туреччини Ердоганом, а також із керівництвом Китаю. Не виключено також, що заплановане на 24 серпня 2022 року судилище над «азовцями», під час якого вони мали сидіти у спеціально споруджених клітках, не відбулося також через особисте втручання Папи Франциска. 

У минулорічному інтерв’ю радника Президента України Михайла Подоляка італійській газеті «Avvenire» він заявив, що високо цінує ватиканські зусилля з обміну військовополоненими та повернення викрадених дітей. За його словами, це дуже складна дипломатія, однак вона приносить свої плоди. Глава Офісу президента України Андрій Єрмак перебував на зв’язку з кардиналом Маттео Дзуппі, персональним представником Папи Франциска, з яким обговорював шляхи повернення додому військовополонених та примусово депортованих дітей. 

Один із помітних плодів ініційованого Папою Франциском ватиканського дипломатичного посередництва між росією та Україною було звільнення з російського полону двох греко-католицьких священників, які перебували у неволі з 2022 року, зазнаючи фізичних та психологічних тортур. 

Утім, архієпископ Пол Річард Ґаллаґер, секретар Святого Престолу, відповідальний за стосунки з державами і міжнародними організаціями, визнав, що результати на ниві повернення полонених «не виправдали очікувань», закликав «утримуватися від будь-якої інструменталізації гуманітарних питань» і наголосив, що, попри труднощі, Святий Престол не припиняє зусиль, спрямованих на повернення українців на батьківщину. 

Повторення російських наративів 

За понтифікату Папи Франциска у ватикансько-українських стосунках не бракувало й комунікаційних провалів, що викликали протест як з боку високопосадовців, так і звичайних українців. Одним із таких прикладів була заява від 24 серпня 2022 року, в якій Папа прирівняв загиблу доньку російського пропагандиста і одного з архітекторів ідеології «русского міра» Дар’ю Дугіну до «невинних жертв, які платять за війну». Після того, як ця заява викликала критику, зокрема, з боку посла України у Ватикані Андрія Юраша, а також українського МЗС, слова Папи прокоментував редакційний директор Дикастерію в справах комунікації Андреа Торньєллі, зазначивши, що «Папа говорив із серцем пастиря, а не політика» і що він «хотів виразити християнське пошанування померлих, а не поранити почуття населення України, яке переживає жахіття війни».     

Найбільш гучні суперечки спалахнули після інтерв’ю Папи Франциска швейцарському телеканалу RSI, в якому він сказав (у контексті війни в Україні): «Сильнішим буде той, хто дивиться на ситуацію, думає про людей, має сміливість підняти білий прапор і вести переговори. Слово “переговори” — це сміливе слово. Коли ви бачите, що зазнали поразки, що справи йдуть не дуже добре, — потрібно мати мужність домовлятися». Публікація інтерв’ю перетворилася на справжній вибух: Апостольського Нунція запросили до МЗС України, а слова про «білий прапор» прокоментували, зокрема, генсек НАТО, речник Держдепу США, депутатки Бундестагу, голова МЗС Польщі та посол України при Святому Престолі Андрій Юраш. Свої офіційні заяви оприлюднили єпископи Постійного синоду УГКЦ і Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО); також своїми коментарями про «білий прапор» поділилися українські єпископи Віталій Кривицький і Павло Гончарук.

Після шквалу такої критики Маттео Бруні, голова пресслужби Святого Престолу, поспішив пояснити, що Папа не пропонував Україні капітулювати перед рф, а просто скористався терміном «білий прапор», що був запропонований інтерв’юером.

Візит, який так і не відбувся 

На жаль, за 12 років свого понтифікату Папа Франциск так і не відвідав Україну — незважаючи на те, що перше запрошення пролунало вже через два дні після його обрання на Святий Престол. Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук надіслав вітального листа на ім’я Святішого Отця Франциска з нагоди обрання Вселенським Архієреєм і запросив його відвідати Україну з нагоди 1025-річчя Хрещення України. Відтоді Папу Франциска регулярно запрошували відвідати Україну, і цих голосів побільшало після повномасштабного вторгнення росії. 

Про можливість папського візиту говорив, зокрема, Дмитро Кулеба, очільник Міністерства закордонних справ, який наголосив, що це «не розмови, а офіційне запрошення», а також Посол України у Ватикані Андрій Юраш, який висловив сподівання на якнайшвидший візит після особистого спілкування з Папою. Президент України Володимир Зеленський також підтвердив, що запрошував Папу в Україну під час особистої розмови, а мер Києва Віталій Кличко запросив його відвідати Київ. 

Архієпископ Пол Ґаллагер, очільник ватиканської дипломатії, не раз підкреслював, що Папа обов’язково приїде до Києва і що візит в Україну належить до пріоритетів понтифіка. Сам Папа кілька разів висловлював сподівання на цей візит; проте у вересні 2022 року сказав, що лікар поки заборонив йому планувати візит до Києва, і зазначив, що «візит завис». Згодом Папа Франциск дещо прояснив свої позиції: він сказав, що візит до Києва можливий лише за умови візиту також і до Москви: «Я готовий поїхати до Києва. Я хочу поїхати до Києва. Але за умови, щоб поїхати і до Москви. Я поїду в обидва місця, або в жодне».    

Папа, який підтримував Україну 

Та незважаючи на контроверсії, Папа Франциск залишиться у пам’яті як понтифік, що підтримував Україну і засуджував російську агресію. У своїх проповідях та під час публічних аудієнцій він постійно наголошував на своїй єдності з «народом-мучеником», як він називав українців. Він наголошував, що вважає вторгнення в Україну «неприпустимою, відразливою, безглуздою, варварською, святотатською агресією», підкреслюючи, що жертвою є саме Україна, а також закликав критиків послідовно прочитати всі його вислови стосовно цієї теми. 

На початку 2024 року Папа вперше звинуватив росію у розв’язанні війни проти України. У жовтні минулого року Глава УГКЦ Святослав Шевчук назвав заклик Папи до миру «однією з найпотужніших заяв на підтримку України» за час його понтифікату, а в листопаді сам Папа звернувся до українського народу через лист, надісланий до Апостольського Нунція архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса з нагоди 1000 днів повномасштабного вторгнення. Посол України при Святому Престолі Андрій Юраш в ексклюзивному інтерв’ю для CREDO також наголосив, що «Ватикан — по стороні України в її міжнародно визнаних кордонах». 

Папа Франциск запам’ятався тим, що неодноразово закликав дипломатів покласти край війні і неодноразово особисто зустрічався з жертвами російської агресії та українськими захисниками — до прикладу, спілкувався з дружинами військовослужбовців, а Юлія «Тайра» Паєвська, що вирвалася з окупованого Маріуполя, зафіксувавши відеодокази російських звірств і катувань, після особистої зустрічі з понтифіком подякувала йому за «абсолютно адекватну оцінку ситуації».

Навіть перебуваючи у лікарні Папа Франциск продовжував молитися за Україну; до самої своєї смерті він не забував згадувати про нашу країну і нагадувати про неї всьому світові.