Погляд

Під час причастя не можна жувати гостію — звідки таке переконання?

01 Вересня 2018, 10:05 5268

Немає жодного слова в жодному офіційному церковному документі, який стосується Євхаристії та належної їй честі, про те, що освячений хліб не можна жувати. Отже, звідки взялася думка, що гостію не можна жувати, і навіть що це гріх?

 

«Беріть і їжте»

Мушу визнати, що мені було цікаво, як «розкусити» цю тему. Бо як на мене, тут немає що «кусати». Потім (за допомогою популярної пошукової системи) я виявив, що ця тема гризе багатьох людей, часто провокуючи до взаємного «кусання». Це мене ще більше спантеличило і водночас мобілізувало написати цей текст.

Я, звісно, не літургійний оракул, але маю глибоку довіру до одного з перших даних людині Богом дарів, тобто до розуму. До того звичайного людського розуму, широко відомого як здоровий глузд.

І він говорить мені, що оскільки Господь наш Ісус Христос дав своїм учням доручення: «Беріть і їжте», то це означало саме те, що вони мають взяти Вже-Не-Хліб, який Він їм дав (і який, тим не менш, зберіг всі фізичні й хімічні властивості хліба) і його їсти.

З огляду на те, що під час вечері, званої «останньою», єдиним хлібом була єврейська маца, важко уявити, що обійшлося без кусання і жування. Так уже склалося, що більшість людей, яких я знаю, в процесі їжі використовують свої зуби. Господь захотів стати їжею і щоби Його приймали як їжу.

 

Жування Святого Причастя — це гріх?

Маленькі, тоненькі, білуваті гостії винайшли лише з часом, а єдиною причиною був чистий прагматизм. Їх просто легше зберігати у більших кількостях і вони довше залишаються «свіжими». І їх простіше транспортувати. Двадцять з лишнім комунікантів, у формі яких я приношу Ісуса своїм хворим у першу п’ятницю місяця, знаходяться в невеликій посудині. Якби я ніс кожному з них шматочок Євхаристійного Хліба, мені довелося би носити замість зручної сумки з собою мішок.

І до речі: якби ви опинилися в таборі, а на сусідньому двоярусному ліжку відправляв би Месу по пам’яті, лежачи під покровом ночі, священик, який використовував би родзинку, замочену в кількох краплях води, і шматочок хліба, —чи замислювалися б ви: жувати це Причастя чи радіти, що воно взагалі є?

В жодному офіційному церковному документі про Євхаристію та належну їй честь немає жодного слова, що освячений хліб не можна жувати. Отже, звідки виникла думка, що гостію не можна жувати і що це навіть  гріх?

Я не буду писати так, як написав би в першому пориві, бо розумію, що деякі з моїх братів і сестер мають певну релігійну «надчутливість», і вони заслуговують на повагу і делікатність, як кожне Боже створіння (це також підказує мені розум). Мені здається, що існують три шляхи, якими можна піти, простежуючи походження думки, присвяченої «Тим, хто не жує».

 

Перший шлях: історичний

Думка про те, що не можна жувати гостію, може походити з часів розквіту єресей проти реальної присутності Ісуса в Євхаристії (я маю на увазі не тільки реформацію).

З огляду на те, що ці єресі були найбільш поширені (принаймні на початковому етапі), серед людей простих і не дуже освічених, мова, якою з ними боролися, також мала бути простою та образною: «У цій гостії насправді присутній справжній, живий і чуйний Господь». Легко в цей момент зробити висновок: «Ох! Як же Його жувати, Йому ж буде боляче!»

 

Другий шлях: емоційний

Деякі з нас, як я вже писав, мають певну релігійну (я навмисно не використовую слово «духовну») надчутливість. Мають на це право. Вона може бути результатом їхньої психічної будови, виховання і, можливо, тисячі інших причин.

Все, пов’язане з Богом, вони вважають (іноді справедливо) гідним найвищої честі, уважності та витонченості. Жування до витончених дій не належить. Неважко у цей момент зробити висновок: «Ох! Не варто жувати Святе Причастя!»

 

Третій шлях: «ідіотський»

Так, «ідіотський». Тому що «ідіот» — слово грецького походження — в оригіналі означало того, хто бачить світ «по-своєму», у свій винятковий, особистий (а часто й особливий) спосіб. Не треба пояснювати, що такий «ідіот» найчастіше вважає свій спосіб сприйняття і розуміння дійсності «єдино правильним» і fas et nefas прагне переконати всіх, до кого дотягнеться, у своїй правоті.

Несвідомо черпаючи натхнення з перших двох шляхів, він прищеплює іншим свої специфічні особисті переконання, можливо, мотивуючи їх потужними «аргументами», які тільки в змозі придумати. Наприклад, аргумент «це гріх».

Якщо така людина приймає будь-як зрозумілу «катехезу» інших, наслідки можуть бути плачевними. Замість змістовного передання живої віри, яка співпрацює з подарованим нам Творцем розумом, отримуємо мішанину релігійних забобонів.

Якщо ця людина — священик, катехет, катехетка, які формують (у цьому разі: деформують) дуже молодих людей на початку їхнього свідомого релігійного життя, можна бути впевненим, що прищеплені ним «уроки» житимуть в них протягом багатьох років і буде передані далі. Не потрібно багато уяви, щоб зрозуміти, яка буде постійна (жива, плідна і т.д.) віра, ґрунтована на повір’ях, забобонах, марновірство і наказах, мотивованих безсмертним «бо так».

Переклад CREDO за: о. Міхал Любовицькій, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит червень-липень
Зібрано Залишилося зібрати
24537грн
64471грн
Потрібно зібрати
89008грн
Залишилося
5днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: