Роздуми над Першим читанням на суботу ХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих за тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.
Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити мудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.
Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням, щоби збулося написане: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!»
1 Кор 1,26-31
Павло від загальної теорії про божевілля хреста переходить до конкретної ситуації християн Коринта. Їхня спільнота — наглядний доказ саме такої Божої логіки: мало серед них мудрих, сильних, шляхетних. Більшість — немудрі, слабкі, прості. Але це не заважає їм бути духовно багатими та приносити надзвичайні плоди віри. Звідси ствердження: «Жодне тіло (тобто “жодна людина, ніхто”) не може хвалитися (або “гордитися, пишатися”) перед Богом».
Все отримав я від Бога, всі ті багатства, які апостол згадував на початку послання. Тож перед Господом нема привілейованих, усі рівні, всі однакові, бо всі — убогі з природи.
Саме це мав на увазі святий Франциск Ассизький, коли говорив про вбогість. Все, що маю, насправді не моє — від матеріальних речей до добрих справ і поривів душі. Тому маю все повернути справжньому Власникові, через подяку і прославлення.
Визнаю, Господи, що Ти — єдине добро, все добро, найвище добро. Дякую Тобі та прославляю за все добро навколо мене і в мені. Нехай усе славить Тебе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
