Персональні зміни у Кам’янець-Подільській дієцезії стосуються не лише парафій, але також таких ключових для духовно-релігійної формації закладів, як Інститут богословських наук Непорочної Діви Марії та Вищої духовної семінарії Святого Духа у Городку.
Як повідомлялося раніше, о.Віктор Білоус ректор Інституту перейшов на посаду ректора семінарії, а новим ректором Інституту став о.Олег Жарук.
CREDO вдалося поспілкуватися з отцями, які вже поступово переймають нові обов’язки та готуються до початку нового навчального року.
Отець Віктор Білоус розповів про те, чи важко йому було залишати Інститут Богословських Наук, а також про те, які якості вважає головними для ректора навчального закладу, який виховує та навчає майбутніх священиків:
— Скільки років Ви керували Інститутом Богословських Наук і чи важко Вам було його залишати на користь семінарії?
— На посаді ректора Інституту я пробув шість років. Але йти було неважко. Семінарія — моя улюблена справа. Я тут працював і хотів тут працювати. Рішення єпископа збіглося з моїм особистим бажанням, тому я з радістю пішов працювати до семінарії. Це було легко також і тому, що в інститут приходить ректор, який любить цю справу, — о.Олег Жарук. Він уже показує своє бажання працювати і тому я тішуся, що мою «дитину» приймає у свої руки відповідна людина, яка не занедбає того, що було досягнуто і того, що вдалося розвинути.
— Плануєте вносити якісь зміни у формаційний процес, може якісь інновації?
— Семінарія — не виключно моя особиста права. Церква вже давно подбала, можна сказати, зуби з’їла на формації семінаристів. Семінарії існують від XVI ст. і нічого нового й кращого ще ніхто не придумав. Зрештою, Конгрегація у справах духовенства видала наново опрацьований документ Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis про те, як має відбуватися формація семінаристів у семінаріях, і мені залишається тільки адаптовувати ці вказівки до нашої дійсності та черпати з досвіду попередніх ректорів, із досвіду мудрих людей. Поки не маю планів міняти щось кардинально.
— Яку тактику спілкування з семінаристами Ви, як ректор, вважаєте найкращою?
— Спілкування — це спонтанна річ. Але повага до вихователя повинна бути, а отже, вихователь, ректор, викладач повинен мати авторитет; але я не тиран, який, як йому заманеться, розпоряджається семінаристами, ніби матеріалом. Тому має бути і дружній підхід, і керівний, словом — усе разом і за потребою. Документ, про який я вже згадував, вказує на те, що має відбуватися динамічний діалог між вихователем і вихованцем, і тоді це матиме ефект.
— Ректор семінарії може змінити склад вихователів чи викладачів на власний розсуд, чи це також належить до єпископа?
— Як ректор, я можу це зробити і маю такі компетенції, але поки не маю такої потреби. Вихователі просто чудові, і я радий, що маю честь співпрацювати з такими людьми. Щодо зміни викладачів, то це постійний процес: щороку одні відходять, приходять інші, залежно від обставин і потреб, можливостей та компетенцій. Тому викладачі будуть змінюватися, але вихователі цього року — ні. Можливо, якісь зміни будуть наступного року. Побачимо.
— Чого Ви найбільше очікуєте, як ректор семінарії, від своєї праці?
— Сподіваюся, що наша праця приноситиме не лише рясні, але й якісні плоди, бо все ж ідеться не про кількість, а про якість. Хочемо виховати добрих священиків. Маю довкола себе добрих порадників, добрих людей, і вважаю, що маємо дуже добрих семінаристів. Бог нам дає покликання, тому думаю поблагословить і далі, щоб Україна мала молодих енергійних священиків, які працюватимуть заради спасіння людей. Треба молитися і сприяти, бо виховання семінаристів — це спільний труд і сімей, і священиків, і парафіяльних спільнот, і вихователів. Хоч би як це звучало, але покликання не падають з неба, вони народжуються в Церкві і потім для Церкви працюють.
Новий ректор Інститут богословських наук Непорочної Діви Марії о.Олег Жарук розповів, як відбувалося його призначення на нову посаду, з чого планує почати свою роботу і що вважає своїм першим обов’язком, як ректора:
— Для Вас було несподіванкою призначення на цю посаду? Важко було погоджуватися, чи навпаки?
— Для мене це стало великою несподіванкою, адже досі я навчався, і ще продовжую навчатися, в Люблінському католицькому університеті. До праці в Кам’янець-Подільській дієцезії я мав повернутися за рік. Та з огляду на потреби, що постали, єпископ зателефонував до мене і запропонував зайняти посаду ректора Інституту богословських наук, оскільки о.Віктор Білоус став ректором семінарії. Насправді я не відразу погодився, розмовляв із єпископом на цю тему, просив розглянути інші кандидатури. Я мав певний страх, адже це великий навчальний заклад, а я ще молодий та недосвідчений, тому просив єпископа підшукати когось старшого, з досвідом. Проте єпископ був категоричний, а Церква у нас ієрархічна і послух єпископу зобов’язує; тому я все ж погодився. А коли погодився, то відчув спокій. Думаю — певно, Господь хотів поставити мене працювати саме у цьому місці. Інститут мені знайомий, у мене добрі відносини і з о.Віктором, і з о.Сергієм, і з о.Ярославом, які тут працюють. Зрештою, я рік тому читав тут лекції з історії Церкви. Та й у Бога немає випадковостей і Він завжди нас до чогось готує.
— Що Ви вивчаєте у Люблінському католицькому університеті?
— Моя перша спеціальність — педагогіка. Наступного року планую власне з педагогіки захистити докторат. А друга спеціальність — історія Церкви. Навчаючись на педагогіці, я побачив, що маю час і можливість навчатися ще на іншому факультеті, і вибрав те, що мені близьке й завжди дуже цікавило.
— Чи плануєте якісь зміни, нововведення, маєте вже якусь концепцію управління?
— Плани є, але спершу маю познайомитися зі студентами, бо я добре знайомий із викладацьким складом, знаю, як вони працюють, скільки вкладають зусиль у свою працю, бачу їхні здобутки і знаю, наскільки Інститут для них важливий. Тепер час познайомитися зі студентами, побачити їхнє середовище ізсередини. Безперечно, я продовжуватиму те, що почав о.Віктор, бо за шість років його праці багато чого змінилося. Передовсім атмосфера: багато студентів називає її сімейною і я часто чую, як вони про це розповідають; для них важливий не лише інтелектуальний момент, а й людський. Вони зустрічають тут своїх однодумців. Словом, революції не буде, але певні зміни необхідні, й вони будуть; але з часом. Кількість студентів свідчить про те, що духовна та інтелектуальна формація, яку ми даємо, приваблює багатьох.
— Скільки людей навчається в Інституті?
— Маємо понад 80 студентів і ця цифра про щось свідчить. До нас приїздять не лише з Кам’янець-Подільської дієцезії, але й з інших, навіть із закордону — з Молдови. І тут, на мою думку, спрацьовує наша найкраща реклама — тобто наші студенти, які у своїх середовищах розповідають про місце свого навчання, діляться враженнями і, слухаючи їх, інші також хочуть тут бути.
— Маєте у планах відкриття нових факультетів?
— Наразі не плануємо відкривати нових, хочемо розвивати те, що є. Можливо, з часом, якщо з’явиться потреба у чомусь іншому, новому, то я відкритий і чекаю на пропозиції.
фінансово.
Щиро дякуємо!
